Організація обліку розрахунків з підзвітними особами

Підзвітними особами вважаються працівники підприємства, які одержали гроші (аванс) у підзвіт для проведення операційно-господарських витрат, а також на службові відрядження.

Гроші, видані у підзвіт, мають використовуватися лише на ті потреби, на які вони видані.

Видача грошових коштів у підзвіт оформляється видатковим касовим ордером на підставі наказу керівника, за умови, що за працівником немає заборгованості по раніше одержаних авансах. Підзвітна особа зобов'язана надати Звіт про використання цих грошових коштів (Додаток 8)за призначенням і пред'явити підтверджувальні документи, а також внести до каси невикористану суму в такі терміни:

• при відрядженні - не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження;

• по сумах на закупівлю сільськогосподарської продукції - не пізніше десяти робочих днів з дня їхньої видачі;

• по інших сумах - не пізніше наступного робочого дня після видачі під звіт.

При оформленні розрахунків із підзвітними особами необхідно керуватися Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. зі змінами та доповненнями.

Норма даного Положення передбачає повернення залишку невикористаних грошових коштів одночасно з поданням авансового звіту про використання виданих під звіт сум. Подання до бухгалтерії підприємства авансового звіту без одночасного повернення невитрачених коштів згідно з Положенням № 663 розцінюється як неповний звіт підзвітної особи щодо виданих підзвітних сум.

При використанні коштів на відрядження необхідно керуватись постановою Кабінету Міністрів "Про норми відшкодування витрат в межах України і за кордоном" від 23.04.99 р., зі змінами і доповненнями а також Інструкцією Мінфіну "Про службові відрядження в межах України і за кордоном" від 10.06.99 р. зі змінами і доповненнями.

Згідно з перерахованими нормативними актами тривалість відрядження в межах України - 30 календарних днів, за кордон - 60 днів. Тривалість відрядження визначається на підставі посвідчення про відрядження, в якому проставляються дати прибуття і вибуття.

Витрати, які відшкодовуються працівнику за час відрядження:

1. Добові в межах України - 25 грн., за кордоном - 280 грн.

2. Вартість проїзду до місця відрядження і назад всіма видами транспорту (крім таксі) в сумі фактичних витрат, при пред'явленні підтверджуючих документів.

3. Вартість постільних речей в поїзді - в сумі фактичних витрат, при пред'явленні квитка.

4. Вартість проживання в готелях - в сумі фактичних витрат, при пред'явленні підтверджуючих документів.

5. Оплата за бронювання місця в готелі, але не більше 50 % вартості за день проживання.

Синтетичний облік розрахунків з підзвітними особами ведеться у Журналі-ордері №7 (Додаток 9),на активно-пасивному рахунку 37 (спрощеного плану) або 372 (загального плану). По дебету даного рахунка відображаються суми, видані працівникам підприємства під звіт. По кредиту списання виданих коштів - згідно з поданими авансовими звітами.

Аналітичний облік здійснюється у Відомості № 3 на основі затверджених авансових звітів, з доданими підтверджуючими первинними документами. в розрізі підзвітних осіб (прізвище, ім'я), за призначенням грошей, виданих під звіт та за їх термінами.

Облік розрахунків з різними дебіторами

На субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» обліковуються розрахунки з іншими організаціями і особами за поданими до оплати виконавчими документами судів, наказів і розпоряджень господарського суду і т.п.

На цьому субрахунку можуть відображати розрахунки з утримання на підставі виконавчих документів сум аліментів. При їх утриманні дебетується рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» і кредитується субрахунок 377, а при перерахуванні аліментів на адресу одержувача — дебетується рахунок 377 і кредитується рахунок 31 «Рахунки в банках».

Аналітичний облік розрахунків за виконавчими документами ведеться по кожному відповідачу, де приводяться довідкові дані: адреса, відмітка про прийняття виконавчого листа, рішення суду, строк платежу, а також утримані і перераховані суми на користь різних організацій і осіб.

Сільськогосподарські підприємства можуть передавати поголів’я молодняку тварин і птицю на дорощування в індивідуальних господарствах, які знаходяться на території господарства. Згідно з договором для забезпечення виробництва таким громадянам надаються кредити, корми за договірними цінами та інші матеріальні засоби. Після завершення відгодівлі та дорощування тварини передаються господарству для подальшого їх використання або реалізації. Для обліку розрахунків з громадянами за продукцію, тварин і птицю відкриваються окремі аналітичні рахунки в межах субрахунка 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Облік розрахунків з покупцями і замовниками

Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами. Договір — це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору.

При відпуску товарів, продукції на сторону, в господарстві виписують рахунок, накладну (Додаток 10) і заповнюють податкову накладну. Також може примінитися договір куплі-продажу.

Оформляється виникнення дебіторської заборгованості транспортними документами на відвантаження продукції, актами виконаних робіт і платіжними документами.

Для обліку розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію і замовниками за виконані роботи (послуги) передбачений рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

На дебет рахунка 36 відноситься відпускна договірна ціна реалізованої продукції чи виконаних робіт, включаючи податок на додану вартість і акцизний збір:

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» К-т 70 «Дохід від реалізації».

Сума податків, що виникають у процесі реалізації, зменшує дохід підприємства і відображається на рахунках:

Д-т 70 «Дохід від реалізації».

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

За кредитом рахунка 36 обліковується оплата покупцями і замовниками заборгованості за продукцію чи роботи. Згідно з виписки банку з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

К-т 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Дебетове сальдо за рахунком 36 показує дебіторську заборгованість покупців і підрядчиків за відвантажену їм продукцію і виконані роботи.

Аналітичний облік розрахунків за рахунком 36 організується окремо щодо кожної юридичної чи фізичної особи, якій відвантажено продукцію чи виконано роботи.

Облік розрахунків за виданими авансами

У ряді випадків підприємства під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт (послуг), а також при оплаті продукції і робіт, прийнятих від замовників за частковою готовністю, можуть видавати аванси.

Аванс є грошовою сумою або іншою майновою цінністю, яка передається в рахунок виконання договірного зобов'язання (наприклад, у рахунок наступних поставок). Це повний або частковий платіж. Здійснюючи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за деякий час до надходження товару.

Для обліку розрахунків за виданими авансами під поставку матеріальних цінностей (виконання робіт, надання послуг), а також з оплати продукції та робіт, прийнятих замовником за частковою готовністю, передбачено рахунок 371 "Розрахунки за авансами виданими".

Авансові платежі постачальникам та іншим підприємствам оформлюють платіжними дорученнями, в яких міститься посилання на укладений договір. Підтвердженням проведених платежів є виписка банку. Зарахування оформлюється розрахунком (довідкою) бухгалтерії.

Аналітичний облік за рахунком 371 "Розрахунки за виданими авансами" ведеться в розрізі окремих одержувачів грошових коштів у вигляді авансових платежів (за кожним дебітором).

На суму виданих авансів підприємство-покупець (замовник) здійснює запис за дебетом рахунку 371 "Розрахунки за виданими авансами" в кореспонденції з рахунками 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" та ін. Одночасно відображається сума податкового кредиту з податку на додану вартість записом: Д-т 641 "Розрахунки за податками" К-т 644 "Податковий кредит".

Облік розрахунків по відшкодуванню матеріального збитку

Для обліку розрахунків з працівниками сільськогосподарських підприємств по виявлених нестачах, розтратах і крадіжках грошей, товарно-матеріальних цінностей та майна передбачено в межах рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами» субрахунок 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків».

На цьому субрахунку операції відображуються лише у тому випадку, коли винуватця виявлено.

Якщо виявлено нестачу або псування, що сталося в результаті зловживань, винних у цьому слід притягати до судової відповідальності і скласти позов про стягнення вартості цінностей, яких не вистачає по встановлених згідно з діючим законодавством цінах.

Розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Мінстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Рз = ((Бв − А)× Іінф +ПДВ + Азб ))× 2,

де Рз — розмір збитків (у гривнях);

Бв — балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях);

А — амортизаційні відрахування (у гривнях);

Іінф — загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначеного Мінстатом індексів інфляції;

ПДВ — розмір податку на додану вартість (в гривнях);

Азб — розмір акцизного збору (у гривнях).

Вартість вузлів, деталей, напівфабрикатів та іншої продукції, що виготовляється підприємствами для внутрішньовиробничих потреб, а також вартість продукції, виробництво якої не закінчено, визначається виходячи із собівартості її виробництва з нарахуванням середньої по підприємству норми прибутку на цю продукцію із застосуванням коефіцієнта 2.

Вартість спирту етилового питного, спирту етилового ректифікованого, спирту етилового сирцю, спирту, що використовується для виготовлення вин, шампанського, коньяків оброблених, спирту коньячного, соків спиртових, зброджено-спиртових та спиртових настоїв визначається виходячи з оптової ціни підприємства-виробника з урахуванням акцизного збору (за встановленими ставками) та податку на додану вартість. До визначеної таким чином ціни застосовується коефіцієнт 3.

Вартість плодово-ягідних соків визначається виходячи з оптових цін підприємства-виробника і ПДВ, із застосуванням коефіцієнта 2.

У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент збитків із застосуванням коефіцієнта 1,5.

2.2. Облік виробничих запасів і готової продукції

Виробничі запаси - придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. До них відносяться: сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали.

Облік запасів має бути організований відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». У Плані рахунків, затвердженому наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 для відображення запасів передбачено клас 2 «Запаси»

Облік виробничих запасів Планом рахунків передбачено вести на рахунку 20 «Виробничі запаси», по якому пропонується вести дев’ять субрахунків:

201 «Сировина і матеріали»;

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

203 «Паливо»;

204 «Тара і тарні матеріали»;

205 «Будівельні матеріали»;

206 «Матеріали, передані в переробку»;

207 «Запасні частини»;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209 «Інші матеріали».

Для обліку сировини і матеріалів призначено субрахунок 201 «Сировина і матеріали». На ньому відображуються наявність та рух сировини і основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами при її виготовленні. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображуються на субрахунку 201.

Аналітичний обік ТМЦ ведеться в оборотній відомості по товарно-матеріальним рахункам (Додаток 11)

Паливо виділяється в окрему групу матеріалів у зв’язку з його значною роллю в народному господарстві і великою питомою вагою в загальних витратах виробничих запасів на виробництво. Тому на субрахунку 203 «Паливо» обліковуються всі види пального і мастильних матеріалів — бензин за марками, гас, дизельне паливо, автол, солідол та ін.

Пальне зі складу відпускається по Лімітно-забірним карткам (Додаток 12), а підставою для списання пального на витрати виробництва є Обліковий лист тракториста-машиніста, (Додаток 13) Дорожній лист вантажного або легкового автомобіля (Додаток 14). На субрахунку 203 відображується також наявність та рух твердого палива (дров, вугілля, торфу), газу в балонах та інше паливо.

При списанні пального на автомобільному транспорті використовуються такі види норм витрат палива: лінійні норми, які регламентують витрати палива в процесі руху автомобіля; норми витрати палива на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілях.

У кінці звітного періоду складається Звіт по паливно-мастильних матеріалах (Додаток 15).

Облік будівельних матеріалів ведеться на субрахунку 205 «Будівельні матеріали», де підприємства-забудовники відображують рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів.

Облік по субрахунку 205 ведеться за видами матеріалів і, як правило, за укрупненою номенклатурою. Так, на одному рахунку обліковуються цвяхи різних розмірів за умови, що ціни на них не дуже відрізняються. Це робиться з метою спрощення обліку.

Матеріали, передані в переробку обліковуються на субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку». Тут відображуються, перш за все, матеріали, передані в переробку на сторону, та, які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів.

Для обліку запасних частин призначено субрахунок 207 «Запасні частини», на якому ведеться облік запасних частин, призначених для ремонту різних машин і механізмів: тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин, автомобілів, будівельних і дорожніх машин і та. ін.

Видача запасних частин із складів проводиться за відомістю дефектів на ремонт машин, лімітно-забірними картками(Додаток 16) або накладними, які виписуються окремо на кожну машину, що ремонтується. Витрати запасних частин на ремонт основних засобів, якщо ремонт проводиться в своїй майстерні, списуються в дебет рахунка 23 «Виробництво». При поточному ремонті поза ремонтною майстернею, безпосередньо у виробничих умовах, витрачені запасні частини списуються на витрати відповідних виробництв.

В кінці звітного періоду складається Звіт по запасним частинам (Додаток 17)

Для обліку матеріалів сільськогосподарського призначення застосовується субрахунок 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення», на якому сільськогосподарські підприємства відображують мінеральні добрива, засоби захисту рослин, біопрепарати, медикаменти.

Слід мати на увазі, що добрива, засоби захисту рослин списуються на витрати виробництва за Актом про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, засобів хімічного захисту рослин(Додаток 18).

Саджанці, насіння і корми одержані від врожаю і призначені для власних потреб на підставі первинних документів повинні бути оприбутковані на рахунок 20 «Виробничі запаси» субрахунок 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

Аналітичний облік ведуть по кожному виду продукції із зазначенням кількості, ціни і вартості (на складах, в коморах та інших місцях зберігання — за кількістю). При цьому облік насіння зерна ведуть за назвою кожної культури та її ботанічного сорту.

Оприбуткування зерна при зборі врожаю проводиться в початковій бункерній масі. Після сортування та сушіння зерна, втрати його, що викликані доробкою (відходи, що не використовуються, втрати вологи та тому подібне) на підставі Актів на сортування і сушку продукції рослинництва(Додаток 19) сторнуються по дебету рахунок 20 «Виробничі запаси» субрахунок 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» і кредиту рахунка 23 «Виробництво».

При заготівлі кормів на стороні (господарством) всі витрати, пов’язані з такими заготовками, обліковуються на рахунку 23 «Виробництво». Після виявлення всіх витрат по заготівлі кормів визначається їх собівартість і оприбутковують по субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення».

При переробці кормів і готової продукції їх кількість і вартість списуються з кредиту субрахунку 208 в дебет рахунка 23. Одержану продукцію оприбутковують з кредиту рахунка 23 в дебет субрахунку 208.

Готова продукція - це продукція, яка пройшла обробку, випробування, приймання, укомплектована згідно умов договорів із замовниками, відповідає технічним умовам і стандартам. Це визначення відноситься до готової продукції, яка вироблена промисловими підприємствами.

До готової продукції сільськогосподарського виробництва відносять продукцію, одержану від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання.

У бухгалтерії синтетичний облік наявності та руху готової продукції ведеться на активних рахунках:

26 «Готова продукція».

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

За дебетом рахунка 27 відображується надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом — вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо. Аналітичний облік продукції сільськогосподарського виробництва ведеться за видами продукції.

Для обліку врожаю сільськогосподарських культур використовуються єдині форми первинних документів для всіх типів сільськогосподарських підприємств.

Урожай зернових культур збирають роздільним або прямим комбайнуванням.

При обліку врожайності зернової продукції в ПСПА «Колос» використовуються талони і спеціальні реєстри. Для оформлення відправки зерна від комбайнерів на тік , в склад використовують талон шофера і талон комбайнера. Зерно, яке надійшло на тік або склад, обов‘язково зважиться, вагарем і результат записується в книгу вагаря(Додаток 20).

Потім шофер (тракторист) передає людині, яка важила, талони, отримані їм від комбайнера, і реєстр прийому зерна від шофера. Цей реєстр ведеться в 1-му примірнику і постійно знаходиться у шофера. Зваживши автомашину з зерном, завідуючий током записує номер талонів комбайнерів, прийнятих від шофера, доставивши зерно, номер автомашини (трактора) і інші дані в реєстр прийому зерна вагарем, який ведеться в одному екземплярі. На основі даних реєстру прийому зерна вагарем завідувач током виконує записи в Відомість руху зерна і іншої продукції(Додаток 21) і в книгу складського обліку.

Внутрішньогосподарське переміщення сільськогосподарської продукції здійснюється на підприємстві на підставі накладної (Додаток 22).

Талони комбайнера і шофера, які були здані в кінці робочого дня завідувачу током, разом з відомістю руху зерна і іншої продукції і додатними до неї реєстрами прийому зерна вагарем кожен день передає в бухгалтерію господарства. На основі цих даних виконують подальші записи в бухгалтерських регістрах.

2.3. Облік поточних біологічних активів тваринництва

Сільське господарство є особливою сферою виробничої діяльності, оскільки в процесі виготовлення готової продукції, поряд з фінансовими, матеріально – технічними та трудовими ресурсами, використовуються ще й природні ресурси: земля та живі організми.

З 1 січня 2003 року набрав чинності міжнародний стандарт бухгалтерського обліку «Сільське господарство». В Україні аналогічне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку П(С)БО 30 «Біологічні активи» набирав чинності з 1 січня 2007 року. Запропоновано новий порядок обліку в сільському господарстві, який не має широкого застосування в світовій практиці, а в Україні це робиться вперше.

В методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів зазначено, що біологічний актив визнається активом, якщо:

• підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на біологічний актив;

• підприємство здійснює управління біологічним активом та контроль за його використанням;

• є впевненість, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з його  використанням у сільськогосподарській діяльності;

• вартість біологічного активу може бути достовірно визначена

Відповідно до П(с)БО 30 «Біологічні активи» поточні біологічні активи (ПБА) – біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Залежно від напряму та строку використання біологічні активи відносять до необоротних активів (довгострокові та незрілі довгострокові біологічні активи рослинництва і тваринництва) або до оборотних активів (поточні біологічні активи рослинництва і тваринництва).

Рахунок 21 «Поточні біологічні активи» призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва та рослинництва.

За дебетом рахунку 21 «Поточні біологічні активи» відображають надходження ПБА в результаті:

• біологічних перетворень (отримання приплоду молодняку продуктивної та робочої худоби, оприбуткування за справедливою вартістю посівів зернових. технічних, овочевих та ін. культур);

• вибраковки продуктивної і робочої худоби;

• отримання як внесок засновника підприємства до його статутного капіталу;

• безоплатного отримання;

• оприбуткування ПБА, що раніше не були враховані на балансі;

• переоцінки на дату балансу.

За кредитом рахунка 21 «Поточні біологічні активи» відображається вибуття ПБА внаслідок:

• списання з балансу ПБА рослинництва на початок збирання врожаю, з віднесенням їх вартості на витрати виробництва;

• переведення поточних біологічних активів до складу довгострокових біологічних активів;

• недостач і втрат ПБА, виявлених в результаті інвентаризації;

• передачі на переробку;

• безоплатної передачі.

У примітках до фінансової звітності поточні біологічні активи наводяться за такими групами:

1) тварини на вирощуванні та відгодівлі;

2) біологічні активи в стані біологічних перетворень (крім тварин на вирощуванні та відгодівлі);

3) інші поточні біологічні активи. 

Інформація щодо поточних біологічних активів в стані біологічних перетворень відображається, виходячи із залишків по субрахунку 211 та по рахунку 23 незавершеного виробництва поточних біологічних активів.

Для обліку поточних біологічних активів використовується Журнал-ордер № 8с.-г. та Відомості.

Оцінка і порядок оформлення надходження приплоду

У процесі вирощування молодняку тварин у стаді постійно відбуваються зміни. Кількість тварин може збільшуватись як за рахунок отримання приплоду від молочного поголів’я, так і за рахунок придбання племінного молодняку і молодняку тварин в окремих громадян. Кількість тварин на відгодівлі може збільшуватись і за рахунок тварин, вибракуваних з основного стада. Крім цього, у стаді постійно відбуваються зміни внаслідок переміщення тварин з однієї вікової групи до іншої та між структурними підрозділами і відповідальними особами.

Важливе значення має своєчасний облік отриманого приплоду.

При одержанні приплоду (телят, поросят, ягнят крім каракульських, лошат, нових сімей бджіл) завідувач ферми, зоотехнік чи бригадир складають у двох примірниках Акт на оприбуткування приплоду тварин (Додаток 23). В акті зазначають, за ким із тваринників було закріплено тварину, яка дала приплід, і номер матки, кількість, масу тварин, які народилися, їх стать, а також присвоєнні молодняку номери, особливі ознаки (масть, проміри тощо). Слід зазначити, що записи в цьому документі здійснюють індивідуально по кожній голові приплоду великої рогатої худоби і коней, а по всіх інших тваринах – загалом із зазначенням статі.

Обидва примірники акта передають у бухгалтерію: один – на наступний день після його складання, а другий в кінці місяця разом зі Звітом про рух худоби і птиці на фермі (Додаток 24). Відмітимо, що акти на оприбуткування приплоду тварин є підставою для ведення не тільки бухгалтерського, а й зоотехнічного обліку та для нарахування заробітної плати тваринникам. Дані акта щоденно записують до Книги обліку руху тварин і птиці

Оцінка і порядок оформлення приросту живої маси

Молодняк та відгодовуване поголів’я великої рогатої худоби і свиней обов’язково зважують щомісяця, а також при переведенні у наступну вікову групу, з ферми на ферму, від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, в основне стадо, при вибракуванні з основного стада, у момент падежу, забою, продажу тощо. Дані про масу тварин записують у відповідні документи (Акти на переведення худоби і птиці та інше). Результат зважування молодняку тварин і тварин на відгодівлі що залишилися в групі на кінець звітного періоду, відображують у Відомості зважування тварин (Додаток 25), яку складають зоотехнік, завідувач ферми чи бригадир при щомісячних, періодичних і вибіркових зважуваннях тварин у підзвіті кожного скотаря, свинарки, тощо.

Відомість важення тварин надають до бухгалтерії одночасно зі Звітом про рух худоби та птиці на фермі.

У випадку, коли зважування неможливе або призводить до нереальних результатів (нетелі, купоросні свиноматки і ярки на певній стадії вагітності тощо), їх жива маса приймається за останнім зважуванням. Після отелення, опоросу чи окоту цих тварин їх живу масу та приріст уточнюють шляхом зважування.

Приріст живої маси визначають на підставі Розрахунку визначення приросту(Додаток 26). Його складає зоотехнік (завідувач ферми) чи бригадир щомісяця на підставі даних відомостей зважування тварин та документів на надходження та вибуття худоби загалом по фермі та за видами і обліковими групами та особами, за якими закріпленні тварини.

При розрахунку кількості приросту маси до живої маси худоби та птиці певної групи на кінець звітного періоду додається жива маса худоби та птиці, що вибула з цієї вікової групи протягом звітного періоду (включаючи і загиблих тварин), а з одержаного підсумку віднімають масу худоби та птиці, яка надійшла в цю вікову групу за відповідний звітний період, та живу масу худоби та птиці, що була в групі на початок звітного періоду.

Розрахунок приросту живої маси можна визначити за формулою :

П = В_к.р. + В_в – В_п – В_п.р.

П – приріст живої маси

В_к.р. – вага поголів‘я тварин на кінець року

В_в – вага тварин, які вибули протягом року (включаючи вагу падежу)

В_п – вага приплоду і поголів‘я, яке надійшло протягом року

В_п.р. – вага поголів‘я на початок року.

Для визначення середньодобового приросту необхідно одержаний приріст по групі за звітний період поділити на кіот кість кормо-днів в цьому періоді.

Кількість кормо-днів визначається шляхом множення середньодобового поголів’я за звітний період на кількість днів у цьому періоді.

Розрахунок приросту живої маси разом зі Звітом про рух худоби та птиці на фермі передають до бухгалтерії і він є підставою для оприбуткування одержаного приросту і нарахування заробітної плати працівникам ферми.

По молодняку, приріст маси якого не визначають (лошата, звірі), щомісяця розраховують вартість приросту тварин за фактичною кількістю кормо-днів та плановою собівартістю утримання голови протягом одного дня (кормо-дня).

Оцінка і порядок оформлення вибуття тварин на вирощуванні і відгодівлі

Вибуття тварин в інші господарства, продаж переробним підприємствам (м’ясокомбінатам) обліковують у Товарно-транспортній накладній, в якій зазначають тварин, що вибули, їх номери, клички, стать, вік, масть, живу масу і вартість. Перед відправленням тварин зважують і визначають їх вгодованість. Товарно-транспортну накладну підписують завідувач ферми (бригадир), зоотехнік, ветеринарний лікар, особа відповідальна за відправлення і приймальник (представник покупця або водій).

Переробні підприємства приймають тварин та птицю у встановленому порядку і на прийняту продукцію виписують Приймальну квитанцію.

Відправку на переробні підприємства худоби і птиці прийнятих від громадян для реалізації за договорами також оформлюють Товарно-транспортною накладною з поміткою «Прийнято від громадян для реалізації».

У разі забою тварин знятих з відгодівлі або нагулу, вимушеного дорізу, падежу, загибелі від стихійного лиха або з інших причин, комісія, призначена керівником підприємства, складає Акт на вибуття тварин та птиці на кожен випадок окремо.

Акт складає в день вибуття (забою, падежу тощо)комісія в складі зоотехніка, ветеринарного лікаря, завідувача ферми (бригадира) та особи, за якою було закріплено тварину. Після оформлення, акт передається керівнику підприємства на розгляд і затвердження.

Якщо шкура тварин, що загинула, має товарну цінність і може бути реалізована, в акті зазначається: «Шкура знята і здана на склад за накладною». Коли ж з певних причин її не використовують, то в документі вказують: «Труп утилізовано разом зі шкурою». Після затвердження акта виконують записи про вибуття поголів’я в Книзі обліку руху тварин і птиці і його разом зі Звітом про рух тварин і птиці на фермі подають в бухгалтерію господарства.

Важливе значення в обліку відіграє оцінка тварин протягом року, які переводяться в старші вікові групи або вибувають з господарства. Молодняк великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, птиці оцінюється за фактичною живою масою та плановою собівартістю, а молодняк звірів, кролів та коней – за плановою собівартістю утримання, обчисленого виходячи з кількості кормо-днів перебування в групі і планової собівартості одного кормо-дня.

В кінці року планова собівартість молодняку тварин, що переведені в старші вікові групи і вибули з господарства, доводиться до рівня фактичної шляхом коригування сум методом до проводки або «червоне сторно».

Протягом року всі фактичні витрати на утримання тварин на вирощуванні і відгодівлі обліковують за економічними елементами, затвердженими Положенням(стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Вибракуваних з основного стада дорослих тварин і тварин, поставлених на відгодівлю, відображають в обліку за балансовою вартістю.

Оцінка і порядок оформлення руху тварин в ПСПА «Колос»

Велике значення має правильне документальне оформлення переведення тварин з однієї вікової групи в іншу. У всіх випадках переведення поросят, телят, птиці з однієї облікової групи в іншу, складають Акт на переведення тварин з групи в групу. Акт заповнює зоотехнік чи бригадир в день переведення тварин чи птиці. Ці документи підписують також працівники, які прийняли худобу та птицю для подальшого догляду, і затверджує кері-вник підприємства.

Розглянемо як відбувається порядок проведення тварин із групи в групу в ПСПА «Колос» в наступній таблиці.

Таблиця 5

Вид і групи тварин				Час складання акта	Порядок оцінки
Свинки ремонтні			При переведенні в групу перевіюваних свиноматок при масі 100-120кг.			За живою масою та її плановою собівартістю, яку в кінці року коригують до фактичної
Свиноматки перевірювані			При переведенні в групу основних свиноматок після відлучення поросят першого класу.			За живою масою та її плановою собівартістю, яку в кінці року коригують до фактичної
						Продовження таблиці 5
Кнурці ремонтні		При переведенні в групу перевірюваних кнурів у віці допуску до парування (12 – 14 міс) та при досягненні живої маси не менш як 160 кг і після перевірки їхньої продуктивності.				За живою масою та її плановою собівартістю, яку в кінці року коригують до фактичної
Кнури перевірювані	При переведенні в групу основних кнурів у віці 18 – 22 місяців після оцінки продуктивності спарованих з ними сви- номаток.					За живою масою та її плановою собівартістю, яку в кінці року коригують до фактичної

2.4. Облік основних засобів і інших необоротних активів в ПСПА «Колос»

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві більше 1 року, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (затверджене наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: «Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)».

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів, тобто ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.

В бухгалтерії підприємства ПСПА «Колос» по об‘єктам обліку основних засобів ведеться Книга обліку основних засобів(Додаток 27), в якій вказується рік зарахування на баланс, балансова вартість, знос і залишкова вартість. При цьому кожному об‘єкту присвоюється окремий інвентарний номер.

Первинні документи по обліку основних засобів не ведуться, так як рух по ним не значний. Надходження основних засобів відображають новим записом в Книгу обліку основних засобів, а їх вибуття – записом «списано» напроти найменування об‘єкту.

Один раз на рік на підприємствах проводиться інвентаризація основних засобів. При цьому складається інвентаризаційний опис,(Додаток 28) в якому вказується найменування і кількість цінностей, а також зіставлення фактичної наявності основних засобів з даними бухгалтерського обліку в натуральному вартісному вираженні. Описи складаються окремо по кожному матеріально-відповідальному лицю, місту збереження і підписується усіма членами комісії.

На підприємстві ПСПА «Колос» синтетичний облік основних засобів згідно з Планом рахунків ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», який призначений для обліку наявності і руху як власних основних засобів, так і отриманих на умовах фінансової оренди (лізингу), а також орендованих цілісних майнових комплексів, які входять до складу основних засобів.

За дебетом рахунка 10 «Основні засоби» відображають:

• надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів, зарахованих на баланс підприємства;

• суми витрат, пов’язані з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція тощо), які призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта;

• суму дооцінки вартості об’єкта основних засобів.

За кредитом рахунка 10 «Основні засоби» відображають:

• вибуття основних засобів внаслідок реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

• часткові ліквідації;

• суму уцінки вартості основних засобів.

Для відображення операцій по обліку основних засобів в регістрах журнально-ордерної форми на підприємствах призначен Журнал-ордер №13 с/г. Кожен місяць в журналі-ордері№13 виводять підсумки оборотів, які після їх звірки з даними інших облікових регістрів переносять в Головну книгу(Додаток 29).

Вартість основних засобів підлягають поступовому списанню, за рахунок амортизаційних відрахувань.

Амортизація — це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Положенням (стандартом) 7 «Основні засоби» рекомендовані для застосування такі методи нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів):прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивного; виробничого.

В господарстві яке аналізується використовується метод прямолінійного списання вартості об’єкта передбачає нарахування амортизації протягом строку його експлуатації. Метод ґрунтується на тих передумовах, що амортизація залежить тільки від тривалості строку служби.

Сума амортизаційних відрахувань для кожного періоду розраховується діленням амортизованої вартості (первісної вартості об’єкта мінус його ліквідаційну вартість) на кількість звітних періодів експлуатації об’єкта. Норма амортизації є постійною.

При нарахуванні амортизації складається спеціальний розрахунок. На підприємствах для цієї цілі використовують Відомість розрахунку амортизації. В цьому документі записуються всі основні засоби групування по однорідним групам з тим, щоб можна було з‘ясувати загальну суму амортизаційних відрахувань і без додаткових вибірок віднести на відповідне виробництво. В указаному розрахунку записують балансову вартість всіх основних засобів по стану на 01.01 згідно карткам обліку основних засобів і розрахункову суму зносу, залишкову суму зносу і рік вводу об‘єкта в експлуатацію.

В ПСПА «Колос» складається Відомість нарахування амортизації основних засобів (Додаток 30)

2.5. Облік виробництва в ПСПА «Колос»

Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого — джерело одержання нової продукції (робіт чи послуг).

Основної метою в обліку виробництва є своєчасне, повне, достовірне відображення фактичного розміру і складу витрат, контроль за використанням усіх видів виробничих ресурсів. Сучасний облік виробництва є складовою частиною системи бухгалтерського обліку.

У процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

П(С)БО 16 «Витрати» регламентує порядок витрат операційної діяльності за такими економічними елементами:

• матеріальні затрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

Також витрати класифікуються:

1. за місцем виникнення (витрати виробництва)

2. по видам витрат (витрати виробництва)

3. по відношенню витрат до процесу виробництва (основні, накладні)

4. по способу прийняття вартості на продукцію (прямі, косвенні)

5. по степені віяння об‘єма виробництва на рівень витрат (постійні, змінні)

6. по цілісообразності витрат (продуктивні, непродуктивні)

7. по степені відношення до собівартості продукції (витрати на продукцію, витрати періоду).

Облік допоміжних виробництв

Допоміжні виробництва виконують роботи і надають послуги рослинництву, тваринництву, промисловим виробництвам, обслуговуючим господарствам, будівництву та іншим підприємствам і особам. До них належать: ремонтно-механічні майстерні, автомобільний і гужовий транспорт, електро-, водо- і газопостачання, холодильні прилади (обладнання, устаткування).

Облік витрат, виконаних робіт і послуг ведуть на субрахунку 234 «Допоміжні виробництва». По дебету субрахунку відображують як прямі витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням робіт і наданням послуг, так і непрямі, пов’язані з організацією і управлінням допоміжними виробництвами. По кредиту рахунка відображують вартість продукції, виробів, виконаних робіт і наданих послуг.

Залежно від видів допоміжних виробництв субрахунок 234 «Допоміжні виробництва» має такі субрахунки другого порядку:

2341 «Ремонтні виробництва»,

2342 «Автомобільний транспорт»,

2343 «Енергетичні виробництва (господарства)»,

2344 «Водопостачання»,

2345 «Гужовий транспорт».

На субрахунку 2341 «Ремонтні виробництва», обліковують витрати ремонтно-механічних майстерень на ремонт виробничого обладнання, машин, транспортних засобів, модернізацію, устаткування, техобслуговування, виготовлення, інструментів та інших виробів.

На субрахунку 2342 «Автомобільний транспорт» обліковують витрати на утримання і експлуатацію вантажного автотранспорту, який знаходиться на балансі господарства. Основним первинним документом обліку роботи вантажного автотранспорту є Подорожній лист вантажного автомобіля.

На субрахунку 2343 «Енергетичні виробництва (господарства)» окремо обліковують витрати на електро-, тепло- і газопостачання, експлуатацію холодильного обладнання. До витрат енергетичних виробництв включають всі витрати, пов’язані з обслуговуванням, експлуатацією і ремонтом енергетичного господарства, а також витрати на передавання вироблюваної енергії споживачам (утримання і ремонт електромереж, паропроводів). Ці дані заносять до Акту про використання електроенергії (Додаток 31)

Витрати на експлуатацію електростанцій (електрогенераторів), змонтованих з доїльними, стригальними, зварювальними й іншими агрегатами, а також котельного обладнання, не з’єднаного із центральною котельнею і використовуваного для обігрівання приміщення, не відносять до витрат в енергетичному виробництві, а включають в основні витрати відповідних підрозділів.

Витрати по холодильному обладнанню, використовуваному безпосередньо при виробництві продукції , включають до собівартості продукції.

Аналітичний облік з кожного виду енергетичних виробництв ведуть по відповідних статтях витрат.

На субрахунку 2344 «Водопостачання» обліковують витрати на утримання і експлуатацію артезіанських свердловин, водозабірних вузлів, водогонів, внутрішніх мереж та іншого водопостачального устаткування, а також витрати на одержання води від сторонніх водопостачальних організацій. Витрати на утримання артезіанських свердловин, водозабірних пристроїв і водогонів, не пов’язаних із центральною водо забезпечувальною системою (обслуговування тваринницьких ферм, пасовищ та інших відокремлених об’єктів), відносять безпосередньо на витрати відповідного виробництва, яке використовує воду. На субрахунку 2344 не обчислюють витрати на утримання і експлуатацію водогонів та іншого устаткування на об’єктах водоспоживання, їх враховують у витратах відповідних виробництв і господарств.

На субрахунку 2345 «Гужовий транспорт» враховують витрати по всіх видах робочої худоби (дорослі коні, воли), за винятком витрат на вирощування молодняку.

Облік витрат на організацію виробництва і управління

Витрати, пов’язані з організацією виробництва та управлінням, поділяють на загальновиробничі і адміністративні.

Витрати по організації і управлінню виробництвом — це витрати виробничої стадії кругообігу. Ці витрати пов’язані з виконанням функцій управління виробництвом, контролю і організації виробничих процесів.

Загальновиробничі витрати являють собою витрати на організацію виробництва та управління окремими галузями виробництва, а також різні виробничі витрати, які не можна віднести безпосередньо на певну культуру або вид продукції, оскільки вони належать до галузі чи окремого виробництва, підрозділу.

На підприємстві яке аналізується облік загальновиробничих витрат ведуть на рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» За дебетом рахунка 91 відображується сума визнаних витрат, а за кредитом, відповідно до розподілу, списання їх на рахунок 23 «Виробництво».

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами відповідальності та статтями витрат.

Адміністративні витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні, витрати на збут та інші операційні витрати.

Адміністративні витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням підприємства в ПСПА «Колос», обліковуються на активному рахунку 92 «Адміністративні витрати».

До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

• загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

• витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

• витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

• витрати на врегулювання спорів у судових органах;

• податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі (крім податків, зборів та обов’язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

• плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Аналітичний облік ведеться за статтями витрат.

Облік витрат і виходу продукції тваринництва

В ПСПА «Колос» облік витрат і виходу продукції тваринництва ведеться на рахунку 23 «Виробництво» субрахунку другого порядку 232 «Тваринництво», на дебеті якого відображують витрати, а на кредиті — вихід продукції за плановою собівартістю протягом року, а в кінці року планову собівартість доводять до фактичного рівня. Підприємство спеціалізується на виготовленні продукції, отриманої від свинарства.

На статті «Витрати на оплату праці» відображують основну і додаткову оплату праці працівників тваринництва, зайнятих безпосередньо на обслуговуванні певного виду або групи тварин.

На суму нарахованої основної і додаткової оплати праці працівників тваринництва дебетують субрахунок 232 і кредитують рахунок 66

На статті «Відрахування на соціальні заходи» обліковують внески на державне соціальне страхування і до Пенсійного фонду в установленому розмірі від суми нарахованої оплати праці працівників тваринництва. Дебетують субрахунок 232, кредитують рахунок 65.

На статті «Засоби захисту тварин» обліковують вартість використаних біопрепаратів, медикаментів та дезінфікуючих засобів, придбаних за рахунок коштів підприємства, а також витрати, пов’язані з їх використанням у тваринництві. На вартість використаних біопрепаратів, медикаментів і дезінфікуючих засобів у тваринництві дебетують субрахунок 232 і кредитують рахунок 20.

На статті «Корми» відображують витрати на корми власного виробництва і куповані, використані на годівлю худоби. На вартість кормів, витрачених для годівлі відповідних видів і груп тварин, дебетують субрахунок 232 і кредитують субрахунок 20.

Витрати кормів розраховуються згідно раціону годування тварин (Додаток 32). В кінці звітного періоду складається Звіт кормів (Додаток 33)

На статті «Роботи і послуги» відображують вартість робіт і послуг, наданих допоміжними виробництвами для виробничих потреб тваринництва, а також сторонніми організаціями і підприємствами. Дебетують субрахунок 232, кредитують рахунки 23, 63, 68.

На статті «Витрати на утримання основних засобів» записують нараховані амортизаційні відрахування по основних засобах тваринництва. Дебетують субрахунок 232, кредитують рахунок 13.

На статтю «Інші витрати» відносять страхові платежі по майновому страхуванню. Дебетують субрахунок 232, кредитують рахунок 65.

На елементі «Втрати від загибелі тварин» відображують (тільки в обліку) втрати від загибелі молодняку тварин і тварин на відгодівлі. На вартість загиблих тварин, списаних за рахунок господарства, дебетують рахунок 232 і кредитують рахунок 24.

Синтетичний облік ведеться в Журнал-ордер № 5 с.г., а кредитові обороти із Журналу-ордеру в Головну книгу.

Облік витрат і виходу продукції рослинництва

Для обліку витрат і виходу продукції основного виробництва в ПСПА «Колос» використовують рахунок 23 «Виробництво», субрахунок 231 «Рослинництво». За дебетом обліковують збирання витрат, а за кредитом вироблену продукцію.

На підприємстві яке аналізується використовується такий перелік статей витрат в рослинництві:

1. Витрати на оплату праці

2. Насіння і посадковий матеріал

3. Паливо і змащувальні матеріали

4. Роботи і послуги

5. Витрати на ремонт необоротних активів

6. Інші витрати на утримання основних засобів

7. Інші витрати

8. Загальновиробничі витрати

Приклади господарських операцій по обліку виробництва і виходу продукції рослинництва:

1. списані на виробництво продукції рослинництва витрати на запасні частини: Дт-231 Кт-207.

2. прийняті до оплати рахунки постачальників за надані рослинництву послуги: Дт-231 Кт-631.

3. нарахована амортизація основних засобів, які використовувалися в рослинництві: Дт-231 Кт-131.

4. віднесені на продукцію рослинництва загальновиробничі витрати:

Дт-231 Кт-911.

Дані первинних документів про кількість одержаного урожаю в розрізі культур, сортів і виробничих підрозділів узагальнюють у зведених документах (відомостях руху, журналах вагаря, звітах про рух матеріальних цінностей та ін.), які є підставою для записів до регістрів аналітичного обліку.

Облік витрат і виходу продукції промислових виробництв

До основного виробництва в сільському господарстві слід віднести переробні виробництва, які виробляють промислову продукції (цеглу, черепицю, пиломатеріали, продукцію переробки сільськогосподарської продукції сировини, забою худоби і птиці).

До промислових виробництв належить цехи для виробництва комбікормів; млини, крупорушки; цехи для переробки овочів, плодів, картоплі; цехи для переробки олійних культур (вироблення олії, макухи); виноробне виробництво; виробництво молочної продукції; забій худоби на м‘ясо, переробка м‘яса, виготовлення напівфабрикатів; інші виробництва (виготовлення цегли, вапна і інших будматеріалів, розпилювання лісоматеріалів і ін.). Зазначені промислові виробництва є об‘єктом аналітичного обліку на субрахунку 233 «Промислове виробництво».

Витрати промислового виробництва залежно від його типу можуть обліковуватися кількома методами: по процесним (простим), позамовним, по передільним.

Попроцесний метод (простий) обліку витрат застосовується в нескладних переробних виробництвах. При цьому методі, витрати безпосередньо відносять на той об‘єкт обліку, за яким калькулюється собівартість. В сільському господарстві цей метод обліку застосовується у виробництві по заготівлі будівельних матеріалів, переробці соняшнику, зерна, фруктів, овочів.

Позамовний метод обліку витрат на виробництво застосовують переважно на індивідуальних та дрібносерійних виробництвах. Об‘єктом обліку є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт (проект) або партія продукції, яка складається з ідентичних зразків, що проходять однаковий технологічний процес виготовлення.

Попередільний метод обліку витрат – певна сукупність технологічних операцій, внаслідок яких отримують конкретну продукції, готову для використання у виробництвах, де продукція одержується внаслідок послідовної переробки вихідної сировини по окремих стадіях на безперервній основі.

Облік витрат у промислових виробництвах ведуть за такою номенклатурою:

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• сировина і матеріали;

• роботи та послуги;

• витрати на утримання основних засобів;

• інші витрати;

• витрати на організацію виробництва і управління.

Підставою для списання сировини і матеріалів на витрати промислових виробництв є накладні, ТТН на відправку молока і молочних продуктів, акти на вибуття худоби та птиці, лімітно-забірні картки. Всі ці документи є підставою для ведення Журналу обліку робіт і витрат.

Дані первинних документів про витрати кожного промислового виробництва, згруповані в Журналі обліку робіт і витрат, використовують також для складання зведених документів з обліку витрат та виходу готових продукції. На сепараторних пунктах складають Відомість переробки молока й молочних продуктів. В другому розділі цієї відомості відображають дані про надходження продукції. В цехах по забою птиці складають Виробничий звіт про переробку птиці та вихід продукції, в якому щодня на підставі актів про забій птиці відображають поголів‘я і живу масу птиці, що надійшла для забою, а також вихід м‘яса від забою. В інших промислових виробництвах складають Звіт про переробку продукції. Переробку овочів, плодів, ягід оформлюють Звітом про переробку продукції. На склад цю продукцію відправляють і оприбутковують за Накладними внутрігосподарського призначення.

2.6. Облік власного капіталу і забезпечення зобов‘язань в ПСПА «Колос»

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Згідно П(с)БО, статутний капітал – це зафіксована в уставних документах загальна вартість активів, яка є вкладом учасників у капітал підприємства. В Україні згідно з законодавством приватним підприємствам не обов’язково реєструвати статутний капітал за масть нього може виступити додатковий капітал. На ПСПА «Колос» замість власного капіталу зареєстрований додатковий капітал. Так само законодавство України не забов`язує приватні підприємства “вести” резерний капітал (окрім акціонерних товариств).

Для ПСПА «Колос» джерелом створення власного капіталу є:

1. Вклади власників підприємства

2. Дооцінка необоротних активів

3. Нарахування сум нерозподіленого прибутку і інше.

Власний капітал поділяється на: статутний капітал; пайовий капітал; додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (непокритий збиток); неоплачений капітал.

Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників (учасників) фіксується в засновницьких документах підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення або зменшення обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Для обліку і узагальнення інформації статутного капіталу у бухгалтерському обліку виділяють рахунок 40 «Статутний капітал». По кредиту відображають збільшення статутного капіталу , по дебету - його зменшення.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Облік та узагальнення інформації про суми пайових внесків призначений рахунок 41.

Аналітичний облік ведеться по видам капіталу.

Додатковий капітал – сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх мінімальну вартість. В господарстві інший додатковий капітал складається із суми дооцінки необоротних активів. Цей вид капіталу ведеться на рахунку 42 «Додатковий капітал»,

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

421 «Емісійний дохід»;

422»Інший вкладений капітал»;

423 «Дооцінка активів»;

424 «Безоплатно одержані необоротні активи»;

425 «Інший додатковий капітал».

По кредиту рахунка 42 відображають збільшення цього капіталу, а по дебету – його зменшення.

Резервний капітал призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

За кредитом рахунка 43 «Резервний капітал» відображується створення резервів, за дебетом — їх використання.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямами використання.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — це сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Для узагальнення інформації про формування і використання прибутку використовують рахунок 44 «Нерозподілений прибуток» (непокритий збиток). По кредиту відображають збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а по дебету – збитки і використання прибутку. Він має такі субрахунки:

441 «Прибуток нерозподілений»;442 «Непокриті збитки»;

443 «Прибуток, використаний в звітному періоді»

Неоплачений капітал — це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

Облік неоплаченого капіталу ведеться на рахунку 46 «Неоплачений капітал». За дебетом рахунка відображується заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу підприємства. Тому при створенні господарського товариства після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення підписки на них на всю суму зареєстрованого статутного капіталу відображують:

Дт 46 «Неоплачений капітал» Кт 40 «Статутний капітал».

До цільового фінансування і цільовим надходженням відносять кошти, які виділяються для здійснення заходів цільового призначення. В сільському господарстві до таких заходів відносять орання землі, ведення лісного господарства, підтримка селекції в рослинництві, тваринництва і інше. Засоби цільового фінансування можуть надходити як субсидії, асигнування із бюджету і позабюджетних фондів, цільові вклади юридичних і фізичних осіб і інше. Для обліку цільових надходжень і фінансування в господарстві ведеться на рахунку 48 «Цільове фінансування і цільове надходження», по кредиту якого відображають кошти цільового призначення, по дебету – використання сум по певним направленням, повернення невикористаних сум.

Для аналітичного обліку цільового фінансування ведеться Журнал-ордер №12 с/г.

2.7. Облік розрахунків по обов‘язкам в ПСПА «Колос»

Облік розрахунків по податкам

ПСПА «Колос» сплачує два види податку: фіксований сільськогосподарський податок і податок на додану вартість.

Згідно Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» встановлюється що, фіксований сільськогосподарський податок – податок, який не змінюється протягом визначеного Законом терміну та сплачують з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов’язкових платежів):

• податку на прибуток підприємств;

• плати (податку) за землю;

• податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

• комунального податку;

• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

• збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;

• збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

• збору до Державного інноваційного фонду;

• плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності;

• збору за спеціальне використання природних ресурсів (за користування водою для потреб сільського господарства).

Ставка фіксованого податку з 1 га с/г угідь встановлюється у % до їх грошової оцінки, який проводиться відповідній методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України у таких розмірах: в 1-й квартал – 10%; в 2-й квартал – 10%; в 3-й квартал – 50%; в 4-й квартал – 30%.

ПСПА «Колос» отримало документ Відомість про наявність документів на землю (Додаток 34). На підставі цього документа заповнюється Відомість про наявність земельних ділянок (Додаток 35).

Основним документом який подається до податкової інспекції є Податкова деклорація з фіксованого сільськогосподарського податку (Додаток 36).

Згідно з Законом України «Про податок на добавлену вартість» продажу товарів виконується по договірним цінам з додатковим нарахуванням податку на добавлену вартість. Тому податок оформлюється накладною у 2-х екземплярах. Оригінал віддається покупцю, а копія залишається в господарстві.

Податкова накладна вважається звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона повинна мати такі реквізити:

• порядковий № податкової накладної;

• дату виписки податкової накладної;

• ім‘я юридичної особи і фізичних, зареєстрованих як платник ПДВ;

• податковий № платника податку;

• опис товарів і їх кількість;

• місце розміщення фізичної і юридичної особи;

• повну назва одержувача;

• ціну продажу без врахування податку;

• ставку податку і відповідну суму податку цифрами;

• загальну суму коштів, що належать сплаті з урахуванням податку.

Облік розрахунків по ПДВ ведуть на рахунку 64 «Розрахунки по податкам і платежам», по кредиту відображають суми податкових зобов‘язань, а по дебету – суми податкових кредитів,які належать до відрахування із бюджету податку, їх уплати.

Синтетичний облік ведеться в Журналі-ордері 3Г с.-г.

Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками.

В ПСПА «Колос» надходження товарів від постачальників оформляється на підставі товарно-транспортних накладних (ТТН),рахунків-фактур. Залежно від особливостей товарів і згідно з умовами договору до ТТН або рахунка-фактури можуть бути додані документи, що підтверджують кількість товарів та їхню якість.

Приймання виконаних підрядником робіт і послуг оформляється, як правило, Актами прийому (здачі) виконаних(Додаток 37) робіт (послуг), у яких наводяться відомості про обсяг, якість і терміни виконаних робіт (послуг) та їхню вартість. Послуги автотранспорту оформляються ТТН. Якщо,підрядчик є платником ПДВ він виписує при здачі виконаних робіт Податкову накладну (Додаток 38)

Для узагальнення інформації про розрахунки з постачальниками і підрядниками передбачено пасивний рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками».

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться в Журналі-ордері № 3 В с.-г. та відомості аналітичного обліку.

Облік розрахунків по страхуванню

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-П встановлено, що з 1 січня 2011 року Україна перейшла на систему єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Це означає, що замість звичної сплати соціальних внесків до чотирьох фондів соцстрахування платіж стає один - до Пенсійного фонду України.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками ЄСВ є страхувальники (названі в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ) та застраховані особи (названі в пп. 2 - 14 ч. 1 ст. 4 Закону про ЄСВ).

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону про ЄСВ зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок.

Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Єдиний соціальний внесок нараховується на:

• заробітну плату найманих працівників, яка включає основну, додаткову зарплату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, утому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці;

• винагороду фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовим договором;

• оплату перших днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

• допомогу по тимчасовій непрацездатності;

• допомоги або компенсації згідно із законодавством;

• грошове забезпечення.

Розмір ставки ЄСВ дорівнює 37,19%.

Сплачений ЄСВ розподілятиметься за видами соціального страхування (до бюджету ПФУ, ФНВ, ФССТВП та ФБ) пропорційно сумам ЄСВ у відсотках.

Для обліку розрахунків зі страхування призначено активно-пасивний рахунок 65 «Розрахунки за страхуванням». По кредиту цього рахунку відображають суму нарахування страхового збору, а по дебету – його перерахування з поточного рахунку.

Облік короткострокових кредитів

У забезпеченні сільськогосподарських підприємств коштами, потрібними для здійснення нормальної виробничої діяльності, велику роль відіграють кредити банків.

Для обліку короткострокових позик призначено рахунок 60 «Короткострокові позики».

На рахунку 60 «Короткострокові позики» ведеться облік розрахунків в національній і іноземній валюті за кредитами банків, строк повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу, та за позиками, термін погашення яких минув.

За кредитом рахунка відображуються суми одержаних кредитів (позик), за дебетом — сума їх погашення та переведення до довгострокових зобов’язань в разі відстрочення кредитів (позик).

В ПСПА «Колос» до рахунка 60 відкривають такі субрахунки:

601 «Короткострокові кредити банків в національній валюті»

603 «Відстрочені короткострокові кредити банка в національній валюті»

Синтетичний облік операцій на рахунку 60 ведеться в Журналі-ордері 2 с. - г. Аналітичний облік ведеться по банкам в розрізі кожного кредиту окремо і по строкам їх погашення.

Облік розрахунків по іншим операціям

Для обліку розрахунків за іншими операціями призначено рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями».

На рахунку 68 «Розрахунки за іншими операціями» ведеться облік розрахунків за операціями, що не можуть бути відображені на рахунках 63-67

Рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями» має такі субрахунки:

681 «Розрахунки за авансами одержаними»;

682 «Внутрішні розрахунки»;

683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»;

684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»;

685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

2.8 Облік праці і її оплати в ПСПА «Колос»

При прийманні працівника на роботу власник або його представник вступають з ним у трудові відносини. Основним документом, який закріплює ці відносини, є трудовий договір або контракт. Сезонні робітники при оформленні складається договір з господарством. В даному документі визначені об‘єми роботи, строки виконання роботи і дія контракту, права і обов‘язки сторін. По кожному робітнику в господарстві ведеться трудова книжка, де вказані відомості про попередні місця роботи, причини звільнення.

Трудовий договір — це угода між працівником і власником (або уповноваженим органом, особою).

Трудовий договір може бути:

1) безстроковий, що укладається на невизначений строк;

2) строковим, що укладається: на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; на час виконання певної роботи.

Укладання трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. На основі наказу відділ кадрів заводить на робітника особову картку (Додаток 39) і робить запис в трудовій книжці.

Залежно від способу виміру оплати праці (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну.

Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядної — від кількості і якості виробленої працівниками продукції.

Основним документом по обліку виходу на роботу і відпрацьованого часу є Табель обліку робочого часу (Додаток 40).

Обліковий лист тракториста-машиніста застосовується для обліку робіт трактористів-машиністів протягом 5, 10, 15 днів, тобто залежно від того, як це передбачено планом документообігу. У ньому відображуються виконані роботи під ту чи іншу культуру, склад агрегату і агротехнічні умови їх виконання. Виконані транспортні роботи тракторами оформляють Дорожнім листом трактора

Працівникам тваринництва заробітна плата нараховується в первинному документі Розрахунок нарахування оплати праці працівникам тваринництва. На лицьовому боці розрахунку по кожному працівнику ферми вказують його посаду, професію, категорію, табельний номер, відпрацьований час, обсяг одержаної продукції, розцінку і суму нарахованої заробітної плати, на зворотному — кількість відпрацьованих на фермі днів.

Для обліку обсягу виконаних робіт, робочого часу і заробітної плати у промислових, допоміжних та інших виробництвах і господарствах застосовують Наряд на відрядну роботу. У ньому на лицьовому боці вказують завдання, розряд роботи, норму часу і розцінку за одиницю робіт.

Облік перевезених вантажів і заробітна плата водія відображається Подорожнім листом вантажного автомобілю, де враховують характеристику автомобілю, видачу автомобільного палива і завдання, яке необхідно виконати водію.

Узагальнюючим регістром розрахунку по оплаті праці по кожному працівнику є Розрахунково-платіжна відомість. Відомість складається по окремим структурним підрозділам. В ньому вказують ПІБ і посада робітника, різного роду нарахування, утримання і суму, яка належать до виплати. Отримання заробітної плати і платіжної відомості виконується на протязі 3-х днів. Біля прізвища особи, яка не отримала заробітну плату, касиром ставиться відмітка «депоновано». Аналітичний облік не виданої заробітної плати відображають у Книзі обліку депонованої заробітної плати.

У випадку хвороби господарством виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності. Основним документом, по якому виконуються виплати даного роду, є лікарняний лист . Щоб розрахувати суму допомого по тимчасовій непрацездатності, необхідно помножити середньоденну заробітну плату на кількість лікарняних днів з урахуванням загального трудового стажу. Середньоденну заробітну плату розраховують діленням заробітної плати за фактично відпрацьований час на протязі 6 останніх календарних днів місяця, які передували настання тимчасової непрацездатності на число робочих днів в цьому періоді.

На підставі Постанови №571 розмір допомоги визначається в залежності від загального трудового стажу робітника в розмірах:

• до 5 років – 60%

• від5 до 8 років – 80%

• від 8 і більше років – 100%

Нарахування інших додаткових оплат і утримань із заробітної плати, слід відмітити, що трактористам-машиністам і робітникам тваринництва нараховують надбавки за стаж роботи в господарстві в розмірі від суми річного заробітку при стажі роботи 2-5 років – 8%, 5-10 років – 13%, більше 15 років – 16%.

Розмір оплати праці розраховуються виходячи із середньої заробітної плати за 10 міс. перед місяцем відпустки. Отримання суми заробітку за 12 міс. ділиться на кількість календарних днів відпустки за цей період, за виключенням святкових і неробочих днів. Отриманий результат помножують на кількість календарних днів відпустки.

Для обліку оплати праці використовують рахунок 66 «Розрахунки по оплати праці». Цей рахунок має два субрахунки:

661 «Розрахунки по заробітній платі» 662 «Розрахунки з депонентами»

По дебету – виконуються виплати з/п, пособій, премій, а також сум утриманих податків, платежів по виконавчим документам, вартість отриманих матеріалів, товарів, продукції, за рахунок з/п, а по кредиту – відображають нарахування робітникам підприємства основна і додаткова з/п, премії, пособії.

Аналітичний облік розрахунків з робітниками ведеться по кожному робітнику, видача платежів і утримань. Для узагальнення інформації по рахунку 66 в підприємствах використовують Журнал-ордер № 5 Б с. г.

2.9 Облік формування доходів, витрат і фінансових результатів в ПСПА «Колос»

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 15 «Дохід».

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язань, що зумовлює зростання власного капіталу(за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умов, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

П(с)БО 15 «Дохід» передбачує такі групи доходів:

1. Дохід від реалізації продукції (робіт, послуг)

2. Інші операційні доходи

3. Фінансові доходи

4. Інші доходи

Основний дохід на підприємстві яке аналізується отримує від реалізації продукції рослинництва і тваринництва. Основна маса виробленої продукції реалізується переробним підприємствам. Частина сільськогосподарської продукції може бути реалізована на ринку, працівникам підприємства, за готівку, через комерційні структури, обмінена на промислові товари , через товарні біржі за цінами, що складаються в процесі реалізації, або за домовленістю сільськогосподарського підприємства з покупцями.

Для обліку реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки: 70 «Доходи від реалізації», 90 «Собівартість реалізації», 93 «Витрати на збут».

Для обліку доходів від реалізації призначений рахунок 70 «Доходи від реалізації».

Рахунок 70 «Доходи від реалізації» має такі субрахунки:

701 «Дохід від реалізації готової продукції»;

702 «Дохід від реалізації товарів»;

703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»;

704 «Вирахування з доходу»;

705 «Перестрахування».

За кредитом субрахунків 701 – 703 відображується збільшення (одержання) доходу, за дебетом — належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших передбачених законодавством) та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

Для бухгалтерського обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт та послуг призначено рахунок 90 «Собівартість реалізації».

За дебетом цього рахунка відображується виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), за кредитом — списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати».

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду — 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Рахунок 90 «Собівартість реалізації» має такі субрахунки:

901 «Собівартість реалізованої готової продукції»;

902 «Собівартість реалізованих товарів»;

903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг»;

904 «Страхові виплати».

При організації аналітичного обліку по рахунку 90 «Собівартість реалізації» необхідно дотримуватись того принципу, який закладений при організації аналітичного обліку по рахунку 70 «Доходи від реалізації» тобто аналітичні рахунки як за напрямами реалізації, так і за видами реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг повинні бути тотожними.

Дебет рахунка 90 «Собівартість реалізації» кореспондує з кредитом рахунків: 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», 23«Виробництво», 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 28 «Товари».

Для обліку витрат на збут передбачено ведення рахунка 93 «Витрати на збут», на якому сільськогосподарські підприємства відображують витрати, пов’язані з реалізацією продукції: тара і пакувальні матеріали для готової продукції; вагони та інші транспортні засоби; комісійні збори, сплачені збутовим та іншим посередницьким організаціям, ввізне і вивізне мито; інші аналогічні за призначенням витрати.

Дебет рахунка 93 «Витрати на збут» кореспондує з кредитом таких рахунків: 20, 23, 63, 37, 66, 65.

Списання витрат на збут на підставі бухгалтерської довідки відображують по кредиту рахунка 93 «Витрати на збут» і дебету рахунка 79 «Фінансові результати».

Для узагальнення інформації про інші доходи та інші витрати від операційної діяльності підприємства крім доходу (виручки) і витрат (собівартості) від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг призначено рахунки 71 «Інший операційний дохід» і 94 «Інші витрати операційної діяльності».

На 71 «Інший операційний дохід» відкривають окремі субрахунки, на яких за кредитом показується збільшення доходу, а за дебетом — суми непрямих податків (ПДВ, акцизного збору тощо) та списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». Для відображення інших витрат операційної діяльності застосовується рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності», в межах якого відкрито дев’ять окремих субрахунків.

За дебетом рахунка 94 відображується сума визнаних витрат, за кредитом — списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Дамо стислу характеристику окремих субрахунків рахунка

У результаті діяльності господарство може понести витрати і доходи від надзвичайних випадків. Від стихійних лих можуть загинути посіви, тварини. Для того, щоб визначити розмір збитку, спеціально створена комісія визначає розмір збитків. Якщо посіви або тварини застраховані, то страхова компанія зобов‘язана виплатити компенсацію. Для обліку витрат від надзвичайних випадків призначен рахунок 99 «Надзвичайні витрати». Доходи від надзвичайної діяльності відображають на рахунку 75 «Надзвичайні доходи».

Поняття фінансових результатів діяльності трактується П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати». Для обліку і узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності призначен рахунок 79 «Фінансові результати».

По кредиту 79 рахунка відображають суми у порядку закриття рахунків обліку доходів, а по дебету – суми порядку закриття рахунків обліку витрат, а також нарахована сума податку на прибуток.

Рахунок 79 має такі субрахунки:

791 «Результати операційної діяльності»

792 «Результати фінансових операцій»

793 «Результат іншої звичайної діяльності»

794 «Результат надзвичайних випадків»

Метою складання фінансової звітності - представлення користувачем повною, точної, правдивої інформації про фінансовий стан результатах діяльності і руху засобів в ПСПА «Колос» за звітний період. При цьому звітним періодом вважається календарний рік з 1 січня по 31 грудня. Інформація, яка відображається в фінансовій звітності базується на даних аналітичного і синтетичного обліку.

В кінці звітного періоду в підприємстві яке аналізується складається фінансова звітність у складі балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власного капіталу і приміток до звітності. При цьому інформація про доходи, витрати і фінансові результати діяльності господарства полягає у Звіті про фінансові результати.

2.10. Звітність

Для малого підприємства передбачена своя фінансова звітність, яка складається згідно з П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб'єктів малого підприємництва". Фінансові звіти складають в повному обсязі або за скороченою за показниками формою. Право подання фінансових звітів за скороченою формою мають малі підприємства, які відповідають критеріям суб'єкта малого підприємництва (обсяг виручки, чисельність).

До фінансового звіту (квартального, річного) включені такі форми:

• Баланс (форма № 1);

• Звіт про фінансові результати (форма № 2).

Мале підприємство не складає Примітки до звітності, обов'язкові для всіх інших підприємств.

Термін подання річної звітності - не пізніше 20 лютого року, що настає за звітним, проміжної - не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів:

1. Зрозумілість – доступність для розуміння користувачів, які мають достатні знання в сфері ділового та економічного життя, бухгалтерського обліку. Щоб звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна мати такі дані про підприємство: дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиниць її виміру; відповідні показники за звітний та попередній період; облікову політику підприємства та ї зміни; аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів; припинення окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки та пов‘язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів.

2. Доречність – вплив на економічні рішення користувачів, оцінку минулих, теперішніх і майбутніх подій, прогнозування результатів діяльності, виправлення помилок у господарській діяльності.

3. Надійність – в представленій у звітності інформації не повинно бути суттєвих помилок і виправлень. Достовірність досягається відсутністю помилок та перекручень, які можуть вплинути на рішення користувачів звітності.

«Баланс»

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов‘язання і власний капітал (Додаток 41). Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» визначається зміст і форма балансу, загальні вимоги до визначення і розкриття його статей.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої інформації про фінансовий стан підприємства на звітний період. Елементами балансу є: активи, зобов‘язання, власний капітал.

Згідно з П(С)БО 2 «Баланс», п.4 – активи – це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому. Активи мають визнаватись і відображатись у балансі в грошовому виразі з використанням певної оцінки, а саме:

• історичної собівартості – активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, щоб придбати їх, на момент придбання;

• поточної собівартості – активи відображуються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого ж або еквівалентного активу на поточний момент;

• вартості реалізації – актив відображується за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході реалізації;

• теперішньої вартості – активи відображуються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів, які, сяк очікується, має генерувати стаття під час звичайної діяльності підприємства.

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов‘язань. Він відображується в балансі одночасно з відображенням активів або зобов‘язань, які призводять до його зміни.

Зобов‘язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, і погашення якої, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Зобов‘язання можуть бути монетарними і немонетарними.

Для визначення балансової вартості зобов‘язань використовують такі види оцінок:

• Історична собівартість зобов‘язання – сума надходжень, отриманих в обмін на зобов‘язання або, за деяких інших обставин, суми грошових коштів чи їх еквівалентів, що,як очікується, будуть сплачені з метою погашення зобов‘язання під час звичайної діяльності підприємства.

• Поточна вартість зобов‘язання – не дисконтована сума грошових коштів чи їх еквівалентів, яка була б необхідна для погашення зобов‘язання на поточний момент.

• Забезпечення – зобов‘язання з невизначеними сумами або часом погашення на дату балансу.

• Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів, яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов‘язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

«Звіт про фінансові результати»(Додаток 42)

Фінансовим результатом діяльності підприємства є прибуток або збиток, який і визначається у цьому звіті шляхом зіставлення доходів і витрат від різних видів діяльності (операційної, фінансової, інвестиційної, надзвичайної).

Рахунки доходів (клас 7) і витрат (клас 8) чітко відповідають рядкам звіту форми № 2-М, що полегшує його складання.

Але малі підприємства можуть вести рахунки як 8, так і 9 класів, тобто в такому ж порядку, як це передбачено для всіх інших підприємств.

Клас 9 «Витрати діяльності» – призначений для узагальнення інформації про витрати підприємства. Рахунки цього класу є активними.

Рахунки 8 класу щомісячно закриваються в кореспонденції з рахунком 23 «Виробництво» та відповідними рахунками 9 класу (91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та 94 «Інші витрати операційної діяльності»).

Рахунки 7 та 9 класів можуть закриватись щомісячно або в кінці звітного року в кореспонденції з рахунком 79 «Фінансові результати».

Слід звернути увагу, що для всіх підприємств (крім тих, які ведуть тільки рахунки 8 класу) рахунок 79 «Фінансові результати» кореспондує лише з рахунками 7 та 9 класів, а також з рахунком 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» в порядку його закриття.

Звіт про фінансові результати (Додаток 42) має один розділ, у першій частині якого необхідно вказати постатейно доходи від різних видів діяльності, а у другій - всі витрати, пов'язані із цими видами діяльності.

Структура рахунків 7, 8 та 9 класів побудована таким чином, щоб надавати змогу підприємствам без особливих труднощів заповнювати Звіт про фінансові результати. Найменування рахунків 7 та 9 класів повністю співпадають з відповідними рядками І розділу Звіту про фінансові результати, а рахунки 8 класу (крім рахунку 85 «Інші затрати») повністю співпадають з відповідними рядками ІІ розділу Звіту про фінансові результати.