3. Методи досліджень

При виконанні практичної частини курсової роботи використовувались спеціалізовані методики, які в повному об’ємі дають нам змогу описати досліджуваний ґрунт.

3.1. Визначення гігроскопічної вологи (CENISO/TS 17892-1:2004, IDT), ДСТУ CENISO/TS 17892-1:2007

Суть методу полягає у визначенні кількості випаруваної вологи з ґрунту під дією на нього температурою 105^оС.(термостатно-ваговий метод).

3.2. Визначення гумусу методом Тюріна в модифікації Симакова.

Метод базується на окисленні гумусу 0,4 н розчином біхромату калію (K₂Cr₂O₇), приготовленого на сірчаній кислоті і відтитровуванні надлишку біхромату калію сіллю Мора.

3.3. Гранулометричний аналіз ґрунту (ДСТУ 4730:2007)

Метод базується на виділенні з ґрунту різних за розмірами гранулометричних фракцій. Кожна фракція відбирається із суспензії через певний інтервал часу після збовтування. Час відбирання розраховується за швидкістю осідання твердих часток у воді за законом Стокса.

3.4 Визначення pH ґрунту потенціометричним методом (ISO 10390:1994, IDT; ДСТУISO 10390-2001)

Суть методу полягає у визначенні концентрації іонів водню потенціометричним методом. Потенціометрія  – фізико-хімічний метод кількісного аналізу, що ґрунтується на вимірюванні електрохімічного потенціалу електрода в розчині досліджуваної речовини..

3.5 Визначення суми ввібраних основ, гідролітичної кислотності, розрахунок Ємності поглинання та ступеня насиченості основами

3.5.1. Визначення суми обмінних основ методом Каппена-Гільковіца

Цей метод застосовують для кислих безкарбонатних ґрунтів, бідних ввібраними основами. Витісняють поглинені катіони соляною кислотою. Вміст обмінних основ визначають з різниці між кількістю водневого іону до і після аналізу. Однак соляна кислота не цілком витісняє поглинені основи, що вважається недоліком методу.

3.5.2. Визначення гідролітичної кислотності методом Каппена

Метод базується на дії на ґрунт гідролітично лужних солей, наприклад оцтовокислим натрієм.

3.6 Визначення ємності поглинання ґрунтів методом Бобко, Аскіназі, Альошина в модифікації ЦІНАО

Метод полягає у витісненні ввібраних катіонів з ґрунту іоном барію і наступному витісненні ввібраного барію іоном гідрогену сульфатної кислоти точного об’єму. Залишок іону гідрогену, який не витратився на витіснення барію, визначають титруванням за допомогою лугу. По різниці визначають кількість гідрогену, яка пішла на витіснення барію, а значить, і обмінних катіонів.

3.7 Визначення обмінної кислотності методом Дайкухара і рухомого (обмінного) алюмінію методом Соколова в одній витяжці

Метод базується на витісненні іонів водню й алюмінію розчином нейтральної солі та відтитровуванні цих іонів лугом. Для відокремлення іонів алюмінію їх зв’язують фторидом натрію у нерозчинну сіль. Після відтитровування водню, за різницею, визначають вміст алюмінію.

3.8 Визначення обмінного натрію (Na) в ґрунті

Суть методу полягає у вилученні натрію з ґрунту 1 н. розчину CH₃COONH₄ при відношенні ґрунту до розчину 1:20. Натрій визначається фотометричним методом на спектрофотометрі.

3.8 Визначення лужногідролізованго нітрогену за Корнфілдом

Метод базується на гідролізі органічних сполук ґрунту 1 н розчином NaOH. Аміак, що при цьому виділяється, враховують мікродифузним методом при поглинанні його розчином борної кислоти шляхом титрування 0.02 н. розчином H₂SO₄. Аналіз проводиться в чашках Конвея.

3.9 Визначення рухомих сполук фосфору і калію за методом Кірсанова в модифікації ННЦ ІГА (ДСТУ 4405:2005)

Метод базується на вилученні рухомих сполук фосфору (P₂O₅) і калію (K₂O) з ґрунту розчином соляної кислоти молярної концентрації с(HCl)=0.2н з відношенням ґрунту до розчину 1:50 – для мінеральних горизонтів і наступному визначенні фосфору у вигляді синього фосфорномолібденового комплексу на фотоелектроколориметрі або спектрофотометрі калію на полум’яному електрофотометрі. Метод фотоколориметрії – метод визначення ступеня поглинання світла досліджуваним розчином або гідросумішшю, інтенсивності його забарвлення.