29

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Факультет біології, екології та біотехнології

Кафедра ґрунтознавства

Морфологічна та фізико-хімічна характеристика чорнозему типового

Курсова робота студента 3-го курсу

Палічука Д. Д.

Науковий керівник: професор, доктор біологічних наук

Дмитрук Ю. М.

Чернівці – 2013

ВСТУП

Ґрунт – це вершина еволюції симбіозу живої і неживої природи у їхній тісній взаємодії та взаємозв’язку. Він є своєрідною природною лабораторією, у середині якої діють складні біогеохімічні процеси руйнування і синтезу, перетворення та міграції органічних і мінеральних речовин. Ґрунт є дуже чутливим індикатором ландшафтних умов, за яких розвивається, функціонує та еволюціонує. В його ознаках і властивостях відображена історія розвитку й еволюція природи конкретної місцевості.

За історичний період людина змінила мозаїку природних комплексів, трансформувавши їх у природно-антропогенні. Тривала і направлена господарська дія на ґрунти призвела до трансформації спочатку динамічних, а потім консервативних ґрунтових ознак і властивостей, які за природного ходу ґрунтотворного процесу залишаються незмінними протягом десятків, сотень, тисяч, а то й мільйонів років. Тільки деструктивний процес природного чи антропогенного поховання ґрунтів міг зупинити їх подальший розвиток, одночасно зберігши нам близький образ ґрунтів минулого. Ось чому виключно важливий інтерес мають поховані ґрунти як своєрідні пам’ятники і свідки цілого комплексу давніх природних і антропогенних процесів.

1. Огляд літератури

1.1 Географічне розташування

Чорноземи сформувалися під трав’янистими формаціями Лісостепу і Степу на лесах і лесоподібних суглинках. Це тип гумусових, кальцієвих, монтморилонітових ґрунтів складної і тривалої історії процесу ґрунтотворення – від ранніх гідроморфних до сучасних автоморфних стадій розвитку водно-акумулятивних рівнин. Провідним в історії формування чорноземів був позитивний баланс біогенних речовин і космічної енергії, у результаті чого профілі утворилася система ґрунтових горизонтів (Но+Н+Нрк+НРк+Рк), збагачених гумусом, зі значними запасами азоту, фосфору, калію, мікроелементів, що зумовлює оптимальний водно-повітряний режим, активні внутріґрунтові біологічні та біохімічні процеси. Величезні запаси потенційно активної хімічної енергії в гумусі є основою високої біологічної продуктивності чорноземів, їхньої здатності протистояти різним змінам екологічної ситуації і забезпечувати високу продуктивність фотосинтезу рослин.

Ми живемо в світі грунтів, яких налічується близько 300 видів, серед них чорноземи займають найважливіше місце. Площа чорноземів світу становить 314 млн га, або 2,4 % від площі усіх грунтів світу. Чорноземні ґрунти утворюють суцільні смуги або зони на Євразійському і Північноамериканському континентах. Великі масиви чорноземних грунтів є і в Південній Америці на території Аргентини і Уругваю, а також в Австралії. На Євразійському континенті чорноземи простягаються більше як на 10 тис. км – від Відня до озера Ханка в Китаї.

Україна займає провідне місце в світі серед країн, на території яких

поширені чорноземи. Чорноземи України займають 27,8 млн. га, що становить 8,7 % від світових площ чорноземів і є основним фондом отримання рослинницької продукції (світлина 4). На цих ґрунтах вирощується більша частина врожаю зернових культур, цукрового буряка, соняшнику, багаторічних плодових, ефіроолійних культур в Україні. Чорноземи становлять основну площу сільськогосподарських угідь України – 67,7 %. Вони є найбільш освоєними ґрунтами і потенціальні ресурси розширення орних площ у чорноземній зоні п рактично вичерпані.

У структурі чорноземних грунтів України переважають чорноземи звичайні (10,9 млн га), чорноземи типові (6,2 млн га) і чорноземи південні (3,2 млн га). Чорноземи опідзолені та реградовані становлять відповідно 2,8 і 1,7 млн га. У різних природно-кліматичних зонах чорноземи солонцюваті, залишково-солонцюваті та чорноземи на елювії пісковиків, сланців і карбонатних порід займають площу близько 3 млн га.