- •Тема 3. Грошові надходження підприємства
- •1.Економічна характеристика, склад і класифікація грошових надходжень та витрати підприємств відповідно до виду діяльності
- •2. Дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) та фактори , що на нього впливають
- •3. Розрахунок та планування доходу від реалізації товарів (робіт, послуг). Розподіл доходу від реалізації продукції
- •4. Поняття витрат на виробництво та реалізацію продукції та його основні елементи. Розрахунок виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції
- •Тема 4. Формування і розподіл прибутку
- •Економічний зміст прибутку як результату господарської діяльності підприємства
- •Систематизація видів прибутку за основними класифікаційним ознаками
- •Формування прибутку відповідно до видів діяльності підприємства
- •Методи планування валового прибутку підприємства
- •Особливості розподілу прибутку підприємства
- •Сутність і методи обчислення рентабельності
- •Тема 5. Оподаткування підприємств
- •Сутність системи оподаткування підприємств, її складові та функції
- •Прямі податки та їх характеристика
- •Непрямі податки, їх характеристика та вплив на фінансово-господарську діяльність підприємства
- •Відрахування підприємств у державні цільові фонди
Сутність і методи обчислення рентабельності
Рентабельність – це відносний показник, що означає прибутковість або дохідність виробництва продукції та її реалізації, а також прибутковість діяльності підприємства взагалі.
Тема 5. Оподаткування підприємств
Сутність системи оподаткування підприємств, її складові та функції
Система оподаткування – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків і зборів, що справляються у встановленому Податковим Кодексом порядку.
Загальнодержавними є податки та збори, обов'язкові до сплати на усій території України.
Місцеві податки та збори є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До загальнодержавних належать :
податок на прибуток підприємств;
податок на доходи фізичних осіб;
податок на додану вартість;
акцизний податок;
збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
екологічний податок;
рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
плата за користування надрами;
плата за землю;
збір за користування радіочастотним ресурсом України;
збір за спеціальне використання води;
збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
фіксований сільськогосподарський податок;
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
мито;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.
До місцевих податків належать:
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
єдиний податок.
До місцевих зборів належать:
збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
збір за місця для паркування транспортних засобів;
туристичний збір.
Податки – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.
Збір (плата, внесок) - це обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Принципи функціонування податкової системи України :
загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені чинним податковим законодавством податки та збори, платниками яких вона є;
рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;
невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;
фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;
соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;
економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;
нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;
стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;
рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
Дві підсистеми систему оподаткування в Україні :
підсистема оподаткування юридичних осіб;
підсистема оподаткування фізичних осіб (у т.ч. підприємці).
Складові елементи системи оподаткування:
суб’єкт або платник податку – фізична або юридична особа, яка його сплачує;
об'єкт оподаткування – майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені законодавством;
одиниця оподаткування – це одиниця фізичного або грошового виміру об’єкта оподаткування;
ставка податку – це розмір податкових нарахувань на одиницю (від одиниці) виміру бази оподаткування;
джерело сплати податку (як правило, дохід платника, з якого він сплачує податок);
податкова пільга – це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності відповідних підстав.
Функції податків
Фіскальна функція – формування грошових ресурсів держави для фінансування суспільних потреб.
Включає:
контрольну підфункцію, основна мета якої полягає у досягненні своєчасної і повної за обсягом сплати податків до бюджету;
розподільчу підфункцію, яка передбачає, що податки при надходженні до бюджету розподіляються за призначенням в залежності від потреб держави.
Соціальна функція полягає у підтримці соціальної рівноваги в суспільстві шляхом зміни співвідношення між доходами окремих соціальних груп населення.
Регулююча функція – забезпечення регулювання економічних процесів в державі за допомогою елементів податків.
Включає:
стимулюючу підфункцію, спрямовану на підтримку розвитку економічних явищ, що проявляється через зміну об’єктів оподаткування, зменшення бази оподаткування, ставок податків, застосування податкових пільг, звільнень від сплати податків тощо (наприклад, впровадження єдиного податку для стимулювання розвитку малого підприємництва);
стримуючу підфункцію, спрямовану на встановлення перешкод для розвитку економічних явищ, що проявляється через запровадження податків на товари, які шкідливі для довкілля або здоров’я населення (наприклад, акцизний податок на тютюнові вироби і алкогольні напої), для захисту вітчизняного товаровиробника (наприклад, ввізне мито) тощо;
підфункцію відтворювального призначення – спрямована на акумулювання коштів для відновлення та примноження наявних ресурсів (наприклад, плата за землю – на розвиток земельного господарства в державі).
