3. Розрахунок та планування доходу від реалізації товарів (робіт, послуг). Розподіл доходу від реалізації продукції

Метод прямого розрахунку (поасортиментний) - прямий розрахунок вартості реалізації кожного найменування продукції, який передбачає:

• визначення вхідних залишків нереалізованої продукції (Зп);

• визначення планових вихідних залишків (Зк);

• визначення планового обсягу товарної продукції згідно виробничої програми чи бюджету виробництва (Т);

• визначення обсягу реалізації в натуральному вимірі на основі рівняння товарного балансу

Р = Зп + Т – Зк,

де Р – обсяг реалізації продукції; Зп, Зк – залишки нереалізованої продукції на початку і кінці звітного періоду; Т – товарний випуск продукції, що планується до виробництва в даному періоді.

• розрахунок доходу від реалізації продукції як добуток певних елементів рівняння товарного балансу на відповідні ціни:

Д = Ц  К,

де Ц – ціна, К – кількість, Д – дохід.

Розрахунок різних видів цін:

• оптова ціна: ОЦ = С + П ;

• оптова відпускна ціна: ОВЦ = С + П + АП + М + ПДВ ;

• роздрібна ціна: РЦ = С + П + АП + М + ПДВ + ТН,

де С – собівартість, П – прибуток, АП – акцизний податок, М – мито, ПДВ – податок на додану вартість, ТН – торгівельна націнка.

Укрупнений метод – планування доходу від реалізації здійснюється по всій продукції, що виробляється і реалізується на підприємстві, при плануванні використовується рівняння товарного балансу але елементи його розраховуються відразу в вартісних показниках:

• розрахунок вартості не реалізованої продукції на початок періоду (Д_ЗП)

• розрахунок доходу від товарного випуску (Д_ТВ)

• розрахунок доходних залишках нереалізованої продукції на кінець року (Д_ЗК)

• визначення доходу від реалізованої продукції (Д_РП)

Д_РП = Д_ЗП + Д_ТВ – Д_ЗК.

По даному методу нереалізованою вважається лише продукція, що знаходиться на складі підприємства.

Відвантажена покупцеві вважається реалізованою і незалежно від часу факту оплати. На випадок не отримання платежів створюються резерв сумнівних боргів (дебіторська заборгованість стосовно якої існує ймовірність неповернення).

Напрямки використання доходу від реалізації :

• виплата непрямих податків (мито, акциз, ПДВ)

• відшкодування витрат підприємства (собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати)

• формування валового прибутку підприємства.

4. Поняття витрат на виробництво та реалізацію продукції та його основні елементи. Розрахунок виробничої собівартості та собівартості реалізованої продукції

Витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Витрати, пов’язані з виготовленням і реалізацією продукції поділяють на виробничі і операційні.

Виробничі витрати формують у виробничу собівартість продукції і складаються з :

• прямих матеріальних витрат ;

• прямих витрат на оплату праці;

• інших прямих виробничих витрат;

• загальновиробничих витрат.

Прямі матеріальні витрати – включають вартість сировини, матеріалів, палива та інші ТМЦ, які утворюють основу продукції і можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об’єкт витрат.

Прямі витрати на оплату праці – включають оплату праці працівників, що зайняті у виробничому процесі.

Інші прямі витрати – відносять всі виробничі витрати, що можуть бути віднесені на конкретний об’єкт витрат, зокрема:

• амортизація по основним виробничим фондам, задіяним в процесі виробництва;

• оренда земельних та майнових паїв;

• відрахування на соціальні заходи.

Загальновиробничі витрати включають:

• витрати на управління виробництвом,

• амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення,

• амортизацію нематеріальних активів загальновиробничого призначення,

• витрати на опалення, освітлення, водопостачання, утримання та експлуатацію виробничих приміщень,

• витрати на обслуговування виробничого процесу;

• витрати на охорону праці, техніку безпеки, охорону навколишнього середовища.

Загально виробничі витрати поділяються на постійні та змінні, конкретний перелік та склад цих витрат визначається підприємством.

• Постійні загально виробничі витрати – витрати на обслуговування у правління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності (амортизація, орендна плата, опалення, освітлення).

Розподіляються на кожен об’єкт витрат за допомогою коефіцієнту нормальної потужності; постій витрати, що залишаються нерозподіленими відносять до складу собівартості реалізованої продукції.

• Змінні загально виробничі витрати – належать витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюються прямо пропорційно до зміни обсягу діяльності.

Розподіляються на кожен об’єкт з використанням відповідної бази розподілу (одиниці праці, обсягу виробництва) виходячи з фактичної потужності. Дані витрати повністю включаються до собівартості виготовленої продукції в період їх виникнення.

До собівартості реалізованої продукції не включають:

• адміністративні витрати – витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством;

• витрати на збут – витрати, пов'язані з реалізацією або збутом продукції;

• інші операційні витрати (безнадійна дебіторська заборгованість, резерв сумнівних боргів, втрати від операційної курсової різниці, втрати від знецінення і нестачі запасів, штрафні санкції, розрахунково-касове обслуговування).

Всі перелічені витрати включаються до складу операційних витрат та витрат операційної діяльності.

Операційні витрати - витрати операційної діяльності даного періоду.

Сума операційних витрат підприємства розраховується за формулою:

ОВ = ВВ + АВ + ВЗ + ІО;

де ВВ – витрати на виробництво;

АВ – адміністративні витрати;

ВЗ – витрати на збут;

ІО – інші операційні витрати.

Витрати операційної діяльності – витрати на проведення операційної діяльності, але з врахування попереднього періоду:

ВОД = Ср/п + АВ + ВЗ + ІО;

де Ср/п – собівартість реалізованої продукції, АВ – адміністративні витрати, ВЗ – витрати на збут, ІО – інші операційні витрати.