22. Операції з векселями.

Врахування векселів є формою кредитування підприємств, при якому банк придбає векселі у їх власника(векселедержателя) до настання строку платежу за ними із знижкою (дисконтом, що становить різницю між вартістю врахування векселів та повною сумою векселів).  Різновиди врахування векселів:

звичайне врахування — придбання банком векселя у векселедержателя до настання строку платежу, при якому погашення векселя відбувається векселедавцем;

врахування з реверсом — придбання банком векселя у векселедержателя до настання строку платежу, при якому векселедержатель бере на себе позавексельне зобов’язання викупити зазначений вексель у банка до настання строку його оплати або при настанні певних обставин.

Коротка характеристика операції врахування векселів. Операції з врахування векселів банк здійснює на підставі договору врахування (генеральної угоди про врахування), що укладається з векселедержателем векселів. Генеральна угода про врахування векселів визначає:

розмір ліміту, що встановлюється на векселедавця або векселедержателя, в рамках якого банк зобов’язується враховувати векселі;

термін, протягом якого банк зобов’язується враховувати векселі.

Грошові кошти по врахованим векселям перераховуються банком на поточний рахунок векселедержателя. Авалювання векселів — прийняття банком зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за векселем осіб (як правило за особу, що видала вексель — векселедавця) у разі несплати векселя платником у строк. Аваліст (банк) бере на себе таку ж відповідальність, як і особа, зобов’язання якої він забезпечив.  Операція авалювання товарних векселів дає можливість підприємству, що виписує вексель отримати відстрочку по сплаті отриманих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та надати контрагенту — постачальнику гарантію по сплаті векселя у визначений строк.  Основною перевагою розрахунків з використанням авальованих векселів є те, що підприємство отримує товар не вилучаючи власні кошти з обороту. Авалювання векселів банком значно підвищує ліквідність таких векселів та їх ринкову вартість і дає змогу власнику авальованого векселя, у разі потреби у грошових коштах, звернутися до банку-аваліста з пропозицією про врахування векселя та отримати грошові кошти раніше дати погашення векселя. При цьому процедура прийняття рішення щодо врахування векселя буде значно швидшою, а відсотки нижче ніж за отримання кредиту.  Доміциляція векселів — призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження платника за векселем.

27 Грошові надходження підприємства повинні за­безпечувати відшкодування витрат, своєчасне виконання фінансових зо­бов'язань, формування доходів і прибуток.

Грошові надходження — це сукупність надходжень коштів за реалізовану продукцію, виконані роботи, послуги, а також виконання інших господарських операцій у процесі операційної,фінансової й інвестиційної діяльності підприємства. Сума грошових надходжень не завжди дорівнює сумі доходу підприємства за реалізовану продукцію

Грошові надходження підприємств включають:

1 доходи від основної (операційної) діяльності — виручка від реалі­зації продукції, товарів, робіт, послуг;

2 доходи від іншої операційної діяльності (реалізація оборотних ак­тивів, іноземної валюти; від операційної оренди, операційної кур­сової різниці; отримані пені, штрафи; від списання дебіторської за­боргованості;отримані гранди, субсидії);

3 доходи від фінансових операцій (від спільної діяльності, інвестицій в асоційовані і дочірні підприємства, отримані дивіденди і відсотки по облігаціях);

4 доходи від іншої звичайної діяльності (реалізація фінансових ін­вестицій, основних засобів, нематеріальних активів, необоротних активів;ліквідації необоротних активів, неопераційних курсових різниць; безкоштовно отриманих оборотних активів; уцінки необо­ротних активів і фінансових інвестицій);

5 доходи від надзвичайних подій (відшкодування збитків від надзви­чайних подій).

28 Головним джерелом формування валового доходу підприємства євиручка від реалізації продукції (робіт, послуг). Вона являє собою суму грошових коштів,надійшли на рахунок підприємства за реалізовану продукцію і наданіпослуги. Непрямі податки не входять до складу виручки від реалізації продукціїі враховуються окремо.

Розмір виручки від реалізації продукції залежить від кількості,асортименту, якості продукції, що реалізується, ціни та розрахунково-платіжноїдисципліни. Кількість реалізованої продукції залежить від обсягувиробництва (товарної продукції) та перехідних залишків нереалізованоїпродукції на початок і кінець періоду реалізації (місяця, кварталу, року).

Виручка від реалізації продукції за будь-який період визначається заформулою: ВРпл = Ог.п.н. + ГП - Ог.п.к., де Ог.п.н., Ог.п.к. - залишки готової продукції на початок і кінець періоду; ГП-випуск готової продукції, призначеної до реалізації.

На величину виручки від реалізації продукції впливають багаточинники, як залежні, так і не залежать від діяльності підприємства. Безпосередньо залежними від підприємства є: обсяг, ассортимент, якість і конкурентоспроможність виробленої продукції, рівень цін

Випуск продукції в основному визначає обсяг реалізації продукції: ззбільшенням її випуску зростає обсяг реалізації, і навпаки.

Крім того, сума виручки залежить від: ритмічності роботи підприємства, комплектності продукції, характеру відвантаження, попиту на дану продукцію ,форм розрахунку за продукцію

29 Звіт про рух грошових коштів (П(С)БО 4) — звіт, який відображає надходження і видаток грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді (місяць, квартал, рік).

Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів в розрізі трьох видів діяльності підприємства: операційної, інвестиційної та фінансової.

• Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

• Інвестиційна діяльність — це придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

• Фінансова діяльність — це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Ця форма не включається до складу проміжної (квартальної) звітності і подається тільки у річній фінансовій звітності. Суб'єкти малого підприємництва Звіт про рух грошових коштів не складають.

Заповнювати форму № 3 можна після того, як складені форма № 1 "Баланс" і форма № 2 "Звіт про фінансові результати". Це пов'язано з тим, що для її складання необхідні деякі показники з перших двох форм звітності. Для великого підприємства складання форми № 3 — непросте завдання, суть якого полягає в тому, що необхідно знайти зміну грошових коштів за рік (показник зі знаком "+" або "-"), потім додати його до решти (або відняти його від решти) грошових коштів на початок року. Якщо звіт складений правильно, то в результаті повинна вийти сума показників рядків 230 і 240 Балансу на кінець року

30 Плановий обсяг виручки від реалізації продукції Вр обчислюють з використанням "рівняння товарного балансу":

В,=3"+В,-Зк, (6.1)

де Вт - обсяг товарної продукції за певний період (рік, квартал, місяць) за планом підприємства; Зп, 3 - перехідні залишки нереалізованої або реалізованої, але неоплаченої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду.

На практиці використовують два методи розрахунку планового обсягу виручки від реалізації товарної продукції:

1) метод поасортиментного (прямого) розрахунку;

2) метод укрупненого розрахунку, виходячи з плану виробництва загалом.

Метод прямого розрахунку передбачає розрахунок реалізації кожного виду товарів і послуг окремо. Це простий, але трудомісткий метод. Його суть полягає в тому, що для кожної асортиментної позиції визначають:

- очікувані вхідні залишки нереалізованої товарної продукції та реалізованої, але неоплаченої продукції на початок планового періоду;

- планові вихідні залишки такої продукції на кінець планового періоду;

- обсяг реалізації продукції у натуральному вираженні, за якою завершені розрахунки з покупцями;

- обсяг виручки від реалізації у вартісному виразі з урахуванням реалізаційних цін (без ПДВ та акцизного збору).

Згідно з укрупненим методом планування, виручку від реалізації розраховують не за кожним видом продукції окремо, а за всією продукцією, яку виробляють на підприємстві. В його основі також "рівняння товарного балансу". Тут перехідні залишки нереалізованої та реалізованої, але неоплаченої продукції на початок планового року обчислюють таким чином: на підставі даних бухгалтерського балансу на останню звітну дату беруть суми залишків готової продукції на складах, відвантажених товарів, виконаних робіт і послуг, строк оплати яких не настав, не оплачених у строк і на відповідальному зберіганні. На основі цих даних і перспектив їх зниження (зростання) за період до початку планового періоду визначають вхідні залишки нереалізованої та реалізованої, але неоплаченої продукції на початок періоду.