ВСТУП

Сучасні тенденції в розвитку економіки України, зростання її відкритості по відношенню до інших макроекономічних систем характеризуються наростанням конкурентної боротьби у підприємницькому середовищі на все більшій кількості товарних ринків. Особлива увага при цьому зосереджується на функціонуванні основної ланки народного господарства — підприємства, адже тільки цей вид економічних систем продукує ті лишки матеріальних благ, які виступають основою існуючих і причиною майбутніх соціальних відносин в економічних системах різних рівнів управління.

Об’єктивність даного моменту з особливою гостротою ставить перед кожним підприємцем, керівником та спеціалістом підприємств вимоги до підвищення рівня їх знань про зміст і характер основних економічних процесів, які проходять на підприємстві, закономірностях його розвитку, факторах впливу на окремі сторони діяльності підприємства та методах оцінювання кожного чинника на його економічний стан.

У минулому економіка підприємства як навчальна дис­ципліна вивчалася у контексті функціонування окремих галузей народного господарства (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт тощо). Підставою для цього поділу було те, що підприємства певної її галузі здійснюють однакову діяльність, досить подібні структурою і процесом виробництва, внаслідок чого полегшується еко­номічний аналіз окремих сфер діяльності з єдиних позицій.

Найбільш типовим видом підприємств, для яких властиво комбінування виробничих ресурсів із метою виготовлення матеріальних благ, є промислові підприємства. Умови їх функціонування дозволяють досить просто вимірювати результати виробництва порівняно з рештою господарських структур, змістом діяльності яких є, наприклад, надання послуг. Дана обставина, а також значне за кількістю представництво у народному господарстві країни, сприяють не тільки дослідженню зако­номірностей між обсягом продукції, що виготовляється, і затратами спожитих ресурсів, а й конкретизації отриманих при цьому результатів. Одержана таким чином інформація має важливе значення для прийняття у подальшо­му господарських рішень на цих підприємствах, які через придбання виробничих засобів і збут продукції впливають також на інші сфери господарювання.

Розвиток механізації та автоматизації виробництва на промислових підприємствах став причиною нарощування їх потужностей, повторення та рівномірності у здійсненні виробничих процесів, що полегшує емпі­рично встановлювати правила виробництва.

Курс “Економіка підприємства” призначений для викладання майбутнім бакалаврам із економіки та підприємництва. Метою дисципліни є надання знань з основних розділів прикладної еконо­міки, організації та результативності господарювання на рівні первинної ланки суспільного виробництва. Перелік тем, зміст яких включено до конспекту лекцій, сформовано з урахуванням нормативної програми дисципліни “Економіка підприємства” з циклу природничо-наукової та загально­економічної підготовки.

Частина і. Основи організації підприємств тема 1. Підприємство й економічні основи його організації

1.1. Підприємство як первинна організаційно-виробнича ланка народного господарства

1.2. Організаційно-економічні основи функціонування підприємств

1.3. Джерела формування майна підприємства

1.4. Класифікація підприємств і їх організаційні форми

1.1. Підприємство як первинна організаційно-виробнича ланка народного господарства

В умовах ринкової економіки підприємство є основною організаційно-виробничою ланкою народного господарства будь-якої країни, оскільки саме на цьому її рівні створюється необхідний для обміну надлишок продукту.

Підприємство - це самостійний, організаційно відокремлений суб'єкт господарювання, що виробляє та (чи) реалізовує продукцію, виконує роботи промислового характеру чи надає платні послуги. Підприємство, як правило, має конкретну назву – завод, фабрика, комбінат, шахта, майстерня, фірма, компанія тощо.

Будь-яке підприємство є юридичною особою, тобто має завершену систему обліку і звітності, самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий і інший рахунки, печатку з власним найменуванням і товарний знак (марку).

Головною метою (місією) створення та функціонування підприємства є одержання максимально можливого прибутку за рахунок реалізації організаціям і населенню виробленої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Використання прибутку дозволяє задовольнити економічні та соціальні потреби власників і працівників підприємства.

На основі місії підприємства формуються і встановлюються конкретні цілі підприємства, котрі визначаються інтересами власника, розмірами капіталу, ситуацією всередині організації, зовнішнім середовищем і які повинні відповідати наступним вимогам: бути конкретними і вимірними, орієнтованими в часі, досяжними і взаємно підтримуваними.

Кожне підприємство є складною економічною системою, працівники якої забезпечують виконання різних видів діяльності. До найбільш важливих видів діяльності, що підтримують стабільне функціонування підприємства, відносяться:

1) виробнича (виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг);

2) збутова (організація та стимулювання збуту виробленої продукції чи послуг реклама);

3) постачальницька (забезпечення сировиною, матеріалами, комплектуючими виробами, всіма видами енергії, технікою, обладнанням, тарою, робочою силою тощо);

4) інноваційна (проведення науково-дослідницьких робіт, дослідно-конструкторські розробки, впровадження у виробництво техніко-технологічних і організаційних нововведень);

5) маркетингова, яка додатково передбачає:

• комплексне вивчення ринку;

• розробка номенклатури й асортименту товарів, адекватних попиту на ринку;

• післяпродажний сервіс продукції виробничо-технічного та споживчого призначення (пусконалагоджувальні роботи, гарантійне обслуговування, забезпечення запасними частинами для ремонту тощо);

6) управлінська:

• технологічно виконується у наступній послідовності: постановка мети управління, збір і обробку інформації, підготовка, прийняття та реалізація управлінських рішень;

• функціонально забезпечує внутрішні потреби самого підприємства в управлінських послугах і направлена на його розвиток).

7) соціальна (підтримка на належному рівні умов праці та життя працівників, створення соціальної інфраструктури підприємства, яка включає власні житлові будинки, їдальні, лікувально-оздоровчі та дитячі дошкільні заклади, ПТУ і т.д.)

Для рівня підприємства часто виділяють господарську чи економічну діяльність (будь-яка діяльність підприємства, що направлена на отримання прибутку: з виробництва та реалізації товарів; посередницька; комерційна; фінансова тощо);