Теорії засобів масової інформації

Перші теорії

Двома першими впливовими теоретиками сфери засобів масової інформації були канадські автори Гаролд Ініс та Маршал МакЛуан. Ініс (1950, 1951) стверджував, що різноманітні мас медіа суттєво впливають на організацію контрастних форм суспільства. Деякі мас медіа діють тривалий період часу, проте їх важко перемістити в просторі. Це, наприклад, стосується ієрогліфів — вирізьблених на камені написів, що належать деяким стародавнім цивілізаціям. Написи на камені існують тривалий час, проте їх нелегко транспортувати. Це невдалий засіб підтримання контакту з віддаленими місцевостями. Тому країни, що залежать від такої форми комунікації, не можуть мати значні розміри. КОМУНІКАЦІЯ означає передачу інформації від однієї особи чи групи осіб до іншої чи то в усному, чи в якомусь іншому вигляді.

Послання на тонкому матеріалі, такому як папірус (що подібний до паперу і виготовляється зі стебел рослин), легше перевозити на відстань, уможливлюючи тим самим більші масштаби суспільства. Так, папірус давав римлянам змогу зберігати велику імперію, уряд якої поширював свій контроль на віддалені реґіони.

МакЛуан (1964) розвинув деякі з ідей Ініса і, зокрема, застосував їх до мас медіа сучасних індустріально розвинених країн. Згідно з МакЛуаном, "послання є посередником". Тобто особливості мас медіа у суспільстві впливають значно більше на його структуру, ніж на зміст чи повідомлення, що їх передають засоби інформації. Наприклад, телебачення як посередник істотно відрізняється від надрукованої книжки. Воно має електронний, візуальний характер і складається з флюїдних образів. Повсякденне життя суспільства, в якому телебачення відіграє ключову роль, суттєво відрізняється від суспільства, де існує тільки книгодрукування. Так, програми теленовин миттєво передають інформацію світового значення мільйонам людей. На думку МакЛуана, електронні мас медіа створюють те, що він назвав "глобальним містечком". Люди у всьому світі дивляться випуски головних новин у готовому вигляді і, таким чином, беруть участь у тих самих подіях. Наприклад, мільйони людей у різних країнах поінформовані про життя та проблеми принцеси Діани і стежать за розвитком подій у британській королівській родині.

Ідеї Ініса та МакЛуана істотно вплинули на Жана Бодрільяра, погляди котрого ми розглянемо кількома підрозділами нижче. Однак спочатку розглянемо теорії німецького соціолога і філософа Юрґена Габермаса.

Юрґен Габермас: громадська сфера

Німецький філософ і соціолог Юрґен Габермас, працю котрого ми розглядали в розділі 1, належить до Франкфуртської школи, до якої належала група авторів — послідовників К.Маркса. Вони, однак, вважали, що погляди Маркса потребують істотного оновлення і, з огляду на це, радикального перегляду. До того ж Маркс, на їхню думку, не приділяв достатньої уваги впливу культури в сучасному капіталістичному суспільстві.

Члени Франкфуртської школи здійснили поглиблене дослідження того, що вони назвали "індустрією культури", тобто індустрії розваг. Це фільми, телебачення, популярна музика, радіо, газети і журнали. На їхнє переконання, поширення індустрії культури з її невибагливими та стандартизованими продуктами нівечить здатність індивідів мислити критично і незалежно. Мистецтво зникає, комерціалізується, породжуючи дивогляди на кшталт "найбільших хітів Моцарта".

Габермас розвинув деякі з цих тем, однак в інший спосіб. Він аналізує розвиток мас медіа від початку ХУЛІ століття аж до сьогоднішнього часу, досліджуючи появу і подальший занепад "громадської сфери" (Habermas, 1989). Громадська сфера є сферою громадських дискусій щодо проблем, які становлять загальний інтерес.

Згідно з Габермасом, громадська сфера спочатку виникла у салонах та кав'ярнях Лондона, Парижа та інших європейських міст. Люди зазвичай зустрічалися в таких салонах, щоб обговорити актуальні питання, використовуючи в якості аргументів новини бюлетенів і газет, які щойно з'явилися. Політичні дискусії набули надзвичайної ваги. Хоча в них брала участь лише незначна частина населення, салони, на думку Габермаса, відіграли життєво важливу роль у зародженні демократії. Адже там виникла ідея вирішувати політичні проблеми шляхом громадського обговорення. Громадська сфера, принаймні у принципі, означає публічні дебати індивідів.

Однак, за висновком Габермаса, перспектива раннього розвитку громадської сфери не була повністю реалізована. Демократичні дискусії в сучасних країнах потерпають від розвитку індустрії культури. Еволюція мас медіа та масових розваг перетворила громадську сферу значною мірою на видимість. Політика сценічно розігрується в парламенті і засобах масової інформації, тимчасом як комерційні інтереси переважають громадські. Так звана громадська думка формується не через відкрите, аргументоване обговорення, а через маніпуляції і контроль, як це відбувається, наприклад, у рекламі.