Біологія і сексуальна поведінка

Немає сумніву в тому, що сексуальність має біологічну основу, адже жіноча анатомія відрізняється від чоловічої, та й оргазм обидві статі переживають неоднаково. Існує також біологічний імператив відтворення життя, без якого людський рід давно вимер би. Деякі біологи дають еволюційне пояснення тому фактові, чому чоловіки мають тенденцію бути більш сексуально невибагливими, ніж жінки (див. розділ другий). Цей аргумент полягає в тому, що чоловіки біологічно схильні запліднити якомога більше жінок, таким чином створюючи ситуацію, коли їхнє сім'я має найбільше шансів вижити. Жінка, яка в даний певний момент має тільки одну яйцеклітину, що може бути запліднена, плекає інший біологічний інтерес — прагне, щоб у неї був постійний партнер, який би опікувався їхніми дітьми і в такий спосіб допоміг їй успішно виконати її біологічну роль у відтворенні людського роду. Цей аргумент підкріплюється спостереженнями за сексуальною поведінкою тварин, де самці зазвичай набагато невибагливіші в статевих зносинах, аніж самиці того самого виду.

Проте найновіші дослідження показують, що невірність самки — явище теж вельми поширене у світі тварин і що сексуальна активність багатьох тварин набагато складніша, аніж раніше вважалося. Колись панувала думка, що самиці воліють паруватися із самцями, які мають найвищий потенціал для забезпечення добрих спадкових характеристик своєму потомству. Але одне недавнє дослідження пташиної поведінки спростувало цей аргумент, показавши, що птахи-самиці беруть собі додаткового партнера не за його гени, а сподіваючись знайти в ньому кращого батька з кращим тереном для вигодовування пташенят. Ось заключний висновок того дослідження: "Тут більше йдеться про злучення, ніж про передачу сімені. Схоже на те, що ці самиці думають про власну вигоду на майбутнє" (процитовано в: Angier, 1994).

Висновки з такого дослідження можуть мати лише умовний характер, особливо ж коли прикласти їх до людської сексуальної поведінки. Як ми ще переконаємося, сексуальність — це надто складне явище, аби повністю прив'язати його до біологічних характеристик.

Сексуальна поведінка: дослідження Кінсі

Ми можемо з більшою певністю говорити про громадську оцінку сексуальності, аніж про її приватну практику, тому що, з огляду на свою природу, подібна практика здебільшого лишається незадокументованою. Коли Елфрід Кінсі розпочав своє дослідження в Сполучених Штатах у 1940—1950-х роках, то була перша спроба здійснити широкомасштабне дослідження тодішньої сексуальної поведінки. Кінсі та його колеги накликали на себе гострий осуд релігійних організацій, а в газетах та Конгресі Сполучених Штатів його працю називали аморальною. Але він уперто працював далі і врешті-решт зібрав історії сексуального життя вісімнадцяти тисяч людей — достатньо представницької вибірки білого населення Сполучених Штатів (Kinsey., 1948, 1953).

Результати дослідження Кінсі здивували більшість і шокували багатьох, оскільки показали величезну різницю між тим, як публіка уявляла собі тогочасну сексуальну поведінку людей, і тим, якою ця поведінка була насправді. Він з'ясував, що близько 70 відсотків чоловіків мали статеві зносини з повіями, а 84 відсотки — дошлюбний сексуальний досвід. Проте, згідно з подвійним стандартом, 40 відсотків чоловіків прагнули, щоб їхні наречені були незайманими. Понад 90 відсотків чоловіків займалися мастурбацією і близько 60 відсотків — тією або тією формою орального сексу. Серед жінок близько 50 відсотків мали дошлюбний сексуальний досвід, хоча здебільшого зі своїми майбутніми чоловіками. Близько 60 відсотків практикували мастурбацію і той самий відсоток мали орально-генітальні контакти.

Прірва між публічно схвалюваною сексуальною поведінкою і поведінкою реальною, що її виявили дослідження Кінсі, була, можливо, особливо глибокою в той конкретний період, відразу по другій світовій війні. Сексуальна лібералізація почалася значно раніше, в 1920-х роках, коли багато молодих людей відчули себе вільними від суворих моральних правил, яким підкорялися попередні покоління. Мабуть, сексуальна поведінка зазнала тоді значних змін, але проблеми, що стосувалися сексуальності, ще не обговорювалися так відверто, як обговорюються сьогодні. Особи, що віддавалися сексуальним розвагам, які тоді на людях ще суворо осуджувалися, приховували свою поведінку, навіть не здогадуючись, скільки людей роблять те саме. Бра більшої дозволеності 1960-х років привела декларовані принципи поведінки в більшу відповідність із тим, що відбувалося насправді.

1. Термін "стать" — неоднозначний. У повсякденному вжитку він позначає фізичну та культурну різницю, яка існує між чоловіками й жінками (як у висловах "чоловіча стать", "жіноча стать"), але водночас і натякає на фізіологічні стосунки між чоловіками й жінками (як у висловах "статевий акт", "статеві зносини"). В плані термінології доцільно провести різницю між статтю у фізіологічному і біологічному розумінні та тендером, що є культурним конструктом (низкою завчених моделей поведінки).

2. Дехто твердить, що різниця в поведінці між статями детермінована генетично, але цей погляд не обґрунтований достатніми доказами.

3. Тендерна соціалізація починається відразу по народженні дитини. Навіть ті батьки, які вважають, ніби ставляться до своїх дітей однаково, реагують на хлопчиків і дівчаток по-різному. Ця різниця підсилюється багатьма іншими культурними впливами.

4. Дві провідні теорії розвитку тендерної ідентичності належать Фройду та Ненсі Ходоров. Згідно з Фройдом, наявність або відсутність пеніса, що символізує маскулінність та фемінність, має вирішальне значення для того, щоб хлопчик зміг ідентифікувати себе з батьком, а дівчинка — з матір'ю. Ходоров підкреслює важливість матері. І дівчатка, й хлопчики рано ідентифікують себе з матір'ю, але хлопчики поривають із нею, щоб утвердити свою

5. Тендер — це не щось задане. Ми повинні стверджувати його у своїй повсякденній діяльності, день у день. Досвід транссексуа-лів — людей, які зазнали хірургічного втручання, щоб фізично змінити свою статеву анатомію, засвідчує, як важко буває перейти з одного тендеру в інший.

6. На Заході християнство відіграло важливу роль у формуванні сексуальної поведінки. У суспільствах із негнучкими нормами сексуальної поведінки узвичаєним явищем є подвійні стандарти та лицемірство. Як показали дослідження сексуальної поведінки, прірва між нормами та існуючою практикою може бути бездонна. Сексуальні звичаї та практика надзвичайно різні в різних культурах. На Заході неґативне ставлення до сексуальності в 1960-х рр. змінилося набагато більшою дозволеністю, наслідки якої очевидні й сьогодні.

7. Сексуальна ідентичність — справа складна. Деякі автори нараховують не менш як десять різних сексуальних ідентичностей, включаючи гетеросексуалів, гомосексуалів, бісексуалів і транс-сексуалів.

8. Гомосексуальність, як видається, існує в усіх культурах, проте поняття "гомосексуаліст" виникло порівняно недавно. Лише в останні сто років гомосексуальна поведінка стала розглядатися як щось притаманне певній особі — як категорія ненормальності та збочення на противагу категорії "нормальної гетеросексуальності".

9. Проституція — це надання сексуальних послуг за плату. У сучасних суспільствах існують різні типи проституції, включаючи й чоловічу та дитячу проституції. Національні та регіональні уряди в деяких країнах дозволяють проституцію, але в більшості держав вона поза законом.

56.