- •Практична ступінь пізнання. Практика, як основа пізнання і критерії істини.
- •Істина, як ціль і результат пізнання. Категорії абсолютної і відносної істини і їх взаємлзв’язок.
- •Діалектичне філософське вчення про загальний розвиток і взаємозв’язок
- •Принципи і закони діалектики, їх зміст і особливості
- •Закон єдності і боротьби протилежностей у сфері природи і суспільних відносин.
- •Закон взаємного переходу кількісних змін у нові якісні утворення.
- •Закон заперечення запереченню і його прояви у сфері природи і суспільних відносин.
- •Забезпечення принципів і законів діалектики у науково-філософському розумінні.
- •Суспільні відносини, як соціальна форма руху матерії. Матеріальна і духовна сфера і їх взаємозв’язок
- •Спосіб виробництва, як основа розвитку суспільства. Його структура.
- •Закон відповідності виробничих відносин характеру і рівень розвитку продуктивних сил.
- •Наука, як вища форма пізнання. Роль і її значення у формуванні наукового світогляду.
- •Суспільна свідомість і її структура.
- •Суспільний прогрес та його критерії. Шляхи розвитку суспільства.
- •Філософське розуміння добра і зла
- •Вольтер і Руссо
- •Філософське розуміння життя і смерті.
- •Свобода і відповідальність людина, як необхідна умова існування людини і суспільства.
- •Філософське переконання особи: Матеріалістичні і ідеалістичні погляди людини.
- •Порівняльна характеристика філософських ідей Прокоповича і Сковороди.
- •Філософія і сенс мого життя.
- •Розвиток української філософії в діаспорі.
- •Соціальна структура суспільства. Класи соціальні групи.
- •Глобальні проблеми людства, їх причини і необхідність вирішення.
- •Релігія як специфічна форма філософського мислення.
- •Антична філософія. Мілетська школа.
- •Матеріалістичні погляди Сократа, Демокріта, Епікура.
- •Філософські погляди Платона і Аристотеля
- •Актуальність і суспільна значимість філософських ідей античної філософії.
Діалектичне філософське вчення про загальний розвиток і взаємозв’язок
Діалектичне вчення, яке було започатковане представниками класичної німецької філософії, являє собою сукупність принципів, зоконів і категорій, які розкривають і пояснюють найбільш загальні закономірності буття і існування оточуючого світу. Діалектичне вчення ґрунтується на основі таких принципів:
Пояснює, що єдиною загальною і об’єктивною формою існування і розвитку явищ оточуючого світу є рух, зміни і перетворення. У філософському розумінні рух розглядається не як просте переміщення в просторі, а як перехід в інший стан, а спокій розглядається відносно іншого предмету.
Пояснює, що загальною постійною формою існування є постійний взаємозв’язок і взаємодія, це означає, що кожне явище в просторі і в суспільстві, слід розглядати одночасно, як наслідок попередніх змін, причин, обставин і одночасно, як причина наступних змін. Взаємозв’язок взаємодія визначає такі категорії:
Суттєва – це така категорія зв’язків, що є обов’язковими, закономірними без яких ні явища в природі, ні події в суспільстві не розвиваються, які дають можливість пізнати суть;
Несуттєва – вони є випадковими, не закономірними, яких чи явища природи, чи події в суспільстві відбуваються, але в різних проміжках часу, тільки через суттєву категорію зв’язків можна пізнати і визначити закономірність, або закон. Закон є філософське поняття, категорія, яка являє собою сукупність або систему суттєвих зв’язків об’єктивних і загальних, які характеризуються стабільністю, повторюваністю і послідовністю. (закони математики 1+2+3+….+98+99+100 = …)
Закон, як загальний зв’язок існує таких типів:
Часні (окремі, специфічні, особливі) – це ті закони, які діють і проявляються в природі в якійсь одній сфері, а в суспільстві на певному етапі розвитку (закон Ома тільки в електриці, закони властиві тільки рідинам та інші…)
Загальні – це ті закони, що діють у сфері впливу природи, або в сфері суспільних авідносин (закон збереження речевин).
Узагальнюючі – які властиві для сфери суспільства і природи.
Принципи і закони діалектики, їх зміст і особливості
Діалектичне вчення, яке було започатковане представниками класичної німецької філософії, являє собою сукупність принципів, зоконів і категорій, які розкривають і пояснюють найбільш загальні закономірності буття і існування оточуючого світу. Діалектичне вчення ґрунтується на основі таких принципів:
Пояснює, що єдиною загальною і об’єктивною формою існування і розвитку явищ оточуючого світу є рух, зміни і перетворення. У філософському розумінні рух розглядається не як просте переміщення в просторі, а як перехід в інший стан, а спокій розглядається відносно іншого предмету.
Пояснює, що загальною постійною формою існування є постійний взаємозв’язок і взаємодія, це означає, що кожне явище в просторі і в суспільстві, слід розглядати одночасно, як наслідок попередніх змін, причин, обставин і одночасно, як причина наступних змін. Взаємозв’язок взаємодія визначає такі категорії:
Суттєва – це така категорія зв’язків, що є обов’язковими, закономірними без яких ні явища в природі, ні події в суспільстві не розвиваються, які дають можливість пізнати суть;
Несуттєва – вони є випадковими, не закономірними, яких чи явища природи, чи події в суспільстві відбуваються, але в різних проміжках часу, тільки через суттєву категорію зв’язків можна пізнати і визначити закономірність, або закон. Закон є філософське поняття, категорія, яка являє собою сукупність або систему суттєвих зв’язків об’єктивних і загальних, які характеризуються стабільністю, повторюваністю і послідовністю. (закони математики 1+2+3+….+98+99+100 = …)
Закон, як загальний зв’язок існує таких типів:
Часні (окремі, специфічні, особливі) – це ті закони, які діють і проявляються в природі в якійсь одній сфері, а в суспільстві на певному етапі розвитку (закон Ома тільки в електриці, закони властиві тільки рідинам та інші…)
Загальні – це ті закони, що діють у сфері впливу природи, або в сфері суспільних авідносин (закон збереження речевин).
Узагальнюючі – які властиві для сфери суспільства і природи.
