- •Практична ступінь пізнання. Практика, як основа пізнання і критерії істини.
- •Істина, як ціль і результат пізнання. Категорії абсолютної і відносної істини і їх взаємлзв’язок.
- •Діалектичне філософське вчення про загальний розвиток і взаємозв’язок
- •Принципи і закони діалектики, їх зміст і особливості
- •Закон єдності і боротьби протилежностей у сфері природи і суспільних відносин.
- •Закон взаємного переходу кількісних змін у нові якісні утворення.
- •Закон заперечення запереченню і його прояви у сфері природи і суспільних відносин.
- •Забезпечення принципів і законів діалектики у науково-філософському розумінні.
- •Суспільні відносини, як соціальна форма руху матерії. Матеріальна і духовна сфера і їх взаємозв’язок
- •Спосіб виробництва, як основа розвитку суспільства. Його структура.
- •Закон відповідності виробничих відносин характеру і рівень розвитку продуктивних сил.
- •Наука, як вища форма пізнання. Роль і її значення у формуванні наукового світогляду.
- •Суспільна свідомість і її структура.
- •Суспільний прогрес та його критерії. Шляхи розвитку суспільства.
- •Філософське розуміння добра і зла
- •Вольтер і Руссо
- •Філософське розуміння життя і смерті.
- •Свобода і відповідальність людина, як необхідна умова існування людини і суспільства.
- •Філософське переконання особи: Матеріалістичні і ідеалістичні погляди людини.
- •Порівняльна характеристика філософських ідей Прокоповича і Сковороди.
- •Філософія і сенс мого життя.
- •Розвиток української філософії в діаспорі.
- •Соціальна структура суспільства. Класи соціальні групи.
- •Глобальні проблеми людства, їх причини і необхідність вирішення.
- •Релігія як специфічна форма філософського мислення.
- •Антична філософія. Мілетська школа.
- •Матеріалістичні погляди Сократа, Демокріта, Епікура.
- •Філософські погляди Платона і Аристотеля
- •Актуальність і суспільна значимість філософських ідей античної філософії.
Актуальність і суспільна значимість філософських ідей античної філософії.
В період античності філософія мала токі особливості:
ЕА принесла в науку багато мислителів, філософські ідеї і думки зберегли актуальність і значимість і сьогодні: Сократ, Аритотель, Платон, Демокріт і багато інших;
Принесло багато напрямків:
Матеріалізм – утверджує принцип метаріального, природного;
Ідеалізм – первинно –дух, ідея, вторинно – матерія.
Філософія в ЕА започаткувала перші філософські школи, як центри філософської думки. Перша школа – Мілетська (Фалес, Анаксімен, Анаксімандр). Вперше підняли і пояснили проблему першооснови світу, при цьому виходили з первинності – природних факторів.
Таким чином значення філософської ідеї МШ полягав в тому що вони вперше підняли і пояснили першооснови світу виходячи з первинності первоначала, а не надприродної сили.
Також великий вклад у філософію зробив Сократ – пояснив роль самопізнання, самоусвідомлення людини у процесі пізнання оточуючого світу. Довів, що явища і події оточуючого світу можливі лише тоді, коли сама людина переконана в необхідності пізнати. «Пізнай себе, пізнаєш істину, пізнаєш світ» розкриваючи суть теорії пізнання через самопізнання, Сократ переконував, що загальні і об’єктивною формою розвитку оточуючого світу є постійний рух, зміни, перетворення.
І тому процес оточуючого світу є такий вічний і безмежний, як оточуючий світ. Ідеї Сократа зробили великий вклад в філософію античності, а особливо теорія пізнання через самопізнання, самоусвідомлення.
Демокріт – започаткував і пояснив теорію атомістичної будови світу, якою він хотів пояснити, що таке оточуючий світ, яка його первинно основа – атом. Демокріт започаткувавши атомістичну будову світу не тільки розвивав матеріалістичні погляди, а й наукові погляди існування світу. Крім того Демокріт пояснив теж, що світ постійно рухається, змінюється і ці зміни не завжди підвласні нашим органам відчуття. Тому загальною формою розвитку оточуючого світу є рух, перетворення. «Двічі в одно річку не війдеш» - цим самим він започаткував існування мікросвіту.
Епікур пояснив закономірності буття і існування макросвіту. Розкриваючи ці закономірності він пояснив, що макросвіт складається з окремих світів, які необмежені, але кожен окремий світ проходить 3 стадії свого існування: ВИНИКНЕННЯ, ЗАРОДЖЕННЯ І ЗАНЕПАД.
Великий вклад у розвиток філософії в добу античності вніс Платон – започаткував ідею існування іншого світу, потойбічного і пояснив, що цей світ є первинним, світ надчуттєвих ідей, тому що він не підвласний органам чуття.
Таким чином Платон відкрив новий напрямок – ідеалізм (матеріальні погліди відносить на другий план). Арістотель сприяв і розвивав ідеї Платона, але згодом в ній знайшов протиріччя і відійшов від цих ідей і навіт закритикував. Доводив, що сутність речей, явищ не може бути поза ними, а тільки в самих.
Епоха Античності проіснувала майже 1000 років. В 8 столітті до н.е. була закрита остання філософська школа. Це означало кінець філософії ЕА, яка стала важливим етапом у розвитку філософії, як науки.
