33. Релігія як специфічна форма філософського мислення.

Взаємозв’язки філософії і релігії давні і різнопланові. Релігія стояла біля джерел філософії. Остання виникла пізніше на досить високому етапі розвитку суспільства, самої людини, як людини, її теоретичного мислення.

Релігія – специфічна форма духовно-практичного освоєння світу. З одного боку, вона представляє собою відповідні: поведінку, почуття, культ і обрядність; з іншого боку, релігія – це певні погляди, віра, уявлення, ідеї і теорії, тобто те, що складає зміст релігії як форми суспільної свідомості. Що є спільним для філософії і релігії?

Спільним для філософії і релігії є, насамперед, те, що вони представляють собою форми суспільної свідомості. Це, по-перше. По-друге, філософія і релігія є історичними типами світогляду, певними способами духовно-практичного освоєння світу; по-третє, філософія і релігія відображають світогляди людей безпосередньо. Філософія і релігія найбільш віддалені від економічного базису суспільства; по-четверте, філософія і релігія є важливими складовими духовного життя суспільства.

Разом з тим філософія і релігія мають суттєві відмінності: по-перше, предметом філософії є відношення “людина-світ”. Предметом релігії є Бог, його творіння; по-друге, філософія і релігія мають різну структуру. Структура філософії складається з онтології (вчення про буття), логіки, діалектики, теорії пізнання, соціального вчення тощо. До структури релігії входять: 1) релігійні ідеї, погляди та уявлення; 2) релігійні почуття; 3) релігійні культ і обрядність; по-третє, філософія ґрунтується на доведенні. Релігія ґрунтується на вірі; по-четверте, філософія є формою пізнання, способом проникнення у сутність явищ. Релігія є формою, способом інтерпретації (тлумачення) того, що є – відповідних догм і постулатів; по-п’яте, філософія орієнтується, насамперед, на інтелект людини, її розум. Релігія діє, передусім, на почуття, емоції (релігійні догми не можна збагнути розумом); по-шосте, у філософії, як правило, початком її є загальне, абстрактне начало (апейрон, субстанція, абсолютна ідея, матерія тощо). У релігії, як правило, основоположне начало – персоніфіковане (Ягве, Христос, Магомет, Будда і т.п.). І, нарешті, останнє. У порівнянні з філософією релігія представляє собою більш консервативну ідеологічну форму відображення дійсності, оскільки вона ґрунтується на незмінних традиційних догматах релігійного вчення.

33. Антична філософія. Мілетська школа.

В період античності філософія мала токі особливості:

• ЕА принесла в науку багато мислителів, філософські ідеї і думки зберегли актуальність і значимість і сьогодні: Сократ, Аритотель, Платон, Демокріт і багато інших;

• Принесло багато напрямків:

1. Матеріалізм – утверджує принцип метаріального, природного;

2. Ідеалізм – первинно –дух, ідея, вторинно – матерія.

• Філософія в ЕА започаткувала перші філософські школи, як центри філософської думки. Перша школа – Мілетська (Фалес, Анаксімен, Анаксімандр). Вперше підняли і пояснили проблему першооснови світу, при цьому виходили з первинності – природних факторів.

Таким чином значення філософської ідеї МШ полягав в тому що вони вперше підняли і пояснили першооснови світу виходячи з первинності первоначала, а не надприродної сили.

Також великий вклад у філософію зробив Сократ – пояснив роль самопізнання, самоусвідомлення людини у процесі пізнання оточуючого світу. Довів, що явища і події оточуючого світу можливі лише тоді, коли сама людина переконана в необхідності пізнати. «Пізнай себе, пізнаєш істину, пізнаєш світ» розкриваючи суть теорії пізнання через самопізнання, Сократ переконував, що загальні і об’єктивною формою розвитку оточуючого світу є постійний рух, зміни, перетворення.

І тому процес оточуючого світу є такий вічний і безмежний, як оточуючий світ. Ідеї Сократа зробили великий вклад в філософію античності, а особливо теорія пізнання через самопізнання, самоусвідомлення.

Демокріт – започаткував і пояснив теорію атомістичної будови світу, якою він хотів пояснити, що таке оточуючий світ, яка його первинно основа – атом. Демокріт започаткувавши атомістичну будову світу не тільки розвивав матеріалістичні погляди, а й наукові погляди існування світу. Крім того Демокріт пояснив теж, що світ постійно рухається, змінюється і ці зміни не завжди підвласні нашим органам відчуття. Тому загальною формою розвитку оточуючого світу є рух, перетворення. «Двічі в одно річку не війдеш» - цим самим він започаткував існування мікросвіту.

Епікур пояснив закономірності буття і існування макросвіту. Розкриваючи ці закономірності він пояснив, що макросвіт складається з окремих світів, які необмежені, але кожен окремий світ проходить 3 стадії свого існування: ВИНИКНЕННЯ, ЗАРОДЖЕННЯ І ЗАНЕПАД.

І тому Епікур визначив, що Всесвіт є вічним і безперервний процес зародження одних світів, відмирання інших.

Епоха Античності проіснувала майже 1000 років. В 8 столітті до н.е. була закрита остання філософська школа. Це означало кінець філософії ЕА, яка стала важливим етапом у розвитку філософії, як науки.