33. Порівняльна характеристика філософських ідей Прокоповича і Сковороди.

Заслуга Сковороди , як філософа полягала в тому, що він пояснив по свому ряд проблем:

1. Добра і зла – не в людині, а в існуючому ладі. Він вказував конкретних носіїв зла і несправедливості царі, князі, служителі.

2. Ролі праці у вихованні людини, становище її як особи – для повного щастя, всебічного розвитку, потрібна не тільки фізична праця, а й за праця за природним началом у своїй теорії він пояснив, що тільки працюючи за природним началом може відбуватися розвиток людини. Природою закладено нахил до однієї праці. І це принесе щастя, і людина буде щаслива. «Все що людині важке, це її не потрібно»

3. Проблема співіснування слов’янських народів – пояснив, що основні принципи: добросусідство, обмін культурними цінностями.

Великого розвитку набула УФД завдяки ідеям Прокоповича, який започаткував теорію «освіченого абсолютизму» в якій утверджував ідею, про те, що рушійною силою у розвитку людського суспільства і кожної людини є боротьба 2 начал – освіченості і знань і неуцтва та неосвіченості. Прокопович пояснював, що відносини між людьми в суспільстві повинні бути такими, як відносини у сім’ї (відносини дітей і батьків) і це дасть можливість уникнути різних проблем у суспільстві.

Прокопович пояснював проблему влади і управління, від якої він вважав залежить не тільки життя суспільства а й кожної людини. Пояснюючи цю проблему, він називав 3 основні проблеми (типи влади):

• Демократія – при, якій більшість влади належить народу;

• Аристократія – влада зосереджена у руках аристократів;

• Монархія (надавав її перевагу) – мала божественне походження, тому що вона ніким не обмежена і передається у спадок.

Є 2 функції монархії:

• Активна – постійне послухання волі монарха;

• Пасивна – на випадок смерті монарха і відсутності наслідника, право обирати нового дане народу.

Прокопович пояснив проблему «добра і зла» - для категорії «Добро» відноситься доброзичливість, милостивість, багатство, допомога біднішому, відсутність жорстокості, а до категорії «Зло» - бідність, лють, жорстокість.

Таким чином ідеї Феофана Прокоповича стали великим вкладом у розвиток УФД і світової науки.

33. Філософія і сенс мого життя.

Сенс життя, сенс буття — філософська та духовна проблема, що має відношення до визначення мети існування, призначення людства, людини як біологічного виду, одне з основних світоглядних понять, що має величезне значення для духовно-морального становлення особистості.

Питання про сенс життя також може розумітися як суб'єктивна оцінка прожитого життя та відповідності досягнутих результатів початковим намірам, як розуміння людиною змісту та спрямованості свого життя, свого місця у світі, як проблема впливу людини нанавколишню дійсність та постановки людиною цілей, що виходять за рамки його життя. У цьому випадку мається на увазі необхідність знайти відповідь на питання:

• «У чому полягають життєві цінності?»,

• «Що є метою життя?» (Або найбільш спільною метою життя людини як такої, людини взагалі),

• «Навіщо (Для чого) мені жити?».

Питання про сенс життя - одна з традиційних проблем філософії, теології та художньої літератури, де вона розглядається переважно з точки зору визначення того, у чому полягає найгідніший людини сенс життя.

Уявлення про сенс життя складаються в процесі діяльності людей і залежать від їх соціального становища, змісту розв'язуваних проблем, способу життя, світорозуміння, конкретної історичної ситуації. У сприятливих умовах людина може бачити сенс свого життя в досягненні щастя і благополуччя; у ворожому середовищі існування, життя може втратити для неї свою цінність і сенс.

Питання про сенс життя люди ставили і ставлять досі, висуваючи конкуруючі між собою гіпотези, філософські, теологічні та релігійні пояснення. Отримані відповіді на ці питання формували науку. У даний момент наука в змозі відповісти з певною часткою достовірності на конкретні запитання на кшталт «Як саме...?», «За яких умов...?», «Що буде, якщо...?». Ненауково поставлені запитання, типу «У чому (що є) мета (сенс) життя?», «Навіщо мені жити?» залишаються в рамках тільки філософії і теології. Біологічні основи виникнення подібних питань досліджуються впсихології. (Див. також Суїцид). Окремо можна помітити, що в рамках психології запитання «Яка мета життя людини взагалі?» може бути вивчене (і вивчається), оскільки психологія оперує поняттями «мета», «людина» і «життя».