8. Загальна характеристика джерел міжнародного інформаційного права.

Під джерелами інформаційного права розуміють форми закреплення волі держави в сфері реалізації інформаційних процесів.

До джерел регулювання інформаційних правовідносин

відносяться інформаційне законодавство, локальні нормативно-правові акти, інформаційні угоди.

.Джерела МІП :

1) міжнародні договори в галузі ІК

2) конституційні норми та національне чинне законодавство

3) судова та арбітражна практика

4) міжнародні звичаї

Міжн. Угоди – основне джерело регулювання інформац діяльності на міжнародному рівні. Оскільки містять уніфіковані норми, які спеціально створюються для МІВ.

До міжнародних договорів в галузі інформації та комунікацій відносяться:

• Окінавська Хартія Глобального Інформаційного Суспільства;

• Конвенція про кіберзлочинність;

Системоутворюючим інформаційного законодавства є Закон України "Про інформацію" (від 2 жовтня 1992 p.). Цей Закон закріплює конституційні засади щодо права громадян України на інформацію, закладає правові осно­ви інформаційної діяльності. На підставі Декларації про державний суверенітет України та Акта проголошення незалежності України Закон визначає правові форми міжнародного співробітництва в галузі інформації.

Також інформаційна сфера в України регулюється Конституцією України.

10. Загальні та спеціальні принципи міжнародного інформаційного права.

Принципи інформаційного права — це основні почат­кові положення і ідеї, що визначають суть і зміст галузі інформаційного права, що додає системний характер її нор­мам і інститутам і дозволяє говорити про цілісність ме­ханізму правового регулювання інформаційних відносин в суспільстві. Всі принципи інформаційного права можна поділити на загальні і спеціальні. До загальних принципів слід віднести основоположні положення і ідеї, які поширюють свою дію на всю су­купність відносин, що складаються в інформаційній сфері. Це принципи:

• законності;

• свободи доступу до інформації;

• вільного виразу думок і переконань;

• забезпечення інформаційної безпеки;

• рівності громадян перед законом;

• захисту авторських прав;

• комплексності відносин в інформаційній сфері.

До спеціальних принципів належать основні положення і ідеї, що визначають суть і зміст окремих предметних облас­тей інформаційного права, його правових інститутів.

Наприклад, основними ідеями і правилами при користу­ванні мережею Інтернет є:

• принцип єдиного глобального характеру мережі;

• принцип права приватного життя, який містить в собі пра­ во на автономію і свободу у приватному житті, право на за­хист від вторгнення в неї органів влади і інших людей;

• принцип точного дотримання правил користування мережею;

• принцип недоторканності приватної власності на інформацію і дотримання норм авторського права;

• принцип доступності до інформації, який включає право кожного суб'єкта суспільства мати доступ до інформаційних технологій і будь-якої необхідної для нього

• інформації, дозволеної для доступу, у будь-який час і в будь-якому місці.

В області телерадіомовлення можна виділити такі спеціальні принципи:

• принцип недопущення цензури;

• принцип віддзеркалення інтересів всіх верств і категорій телеглядачів і радіослухачів;

• принцип ліцензування телерадіомовної діяльності;

• принцип захисту авторських і суміжних прав;

• принцип пріоритету повідомлень про біди, події державної і суспільної значущості і інше.

Свої власні специфічні принципи мають і решта інсти­тутів інформаційного права (інститут доступу до інформації, інститут державної таємниці і т. д.).