
- •6.050102 “ Комп’ютерна інженерія” та 6.050101 “Комп’ютерні науки”
- •1. Графи. Основні поняття та визначення
- •1.1. Визначення графа
- •1.2. Типи скінченних графів
- •1.3. Суміжність та інцидентність
- •1.4. Способи задання графів
- •1.5. Маршрути і підграфи
- •На орграфі рис. 1.4, а маршрут (е1, е2, е5) – простий шлях, що є контуром, а маршрут (е1, е2, е3) – простий неконтурний шлях.
- •1.6. Зв'язність і роздільність
- •1.7. Характеристики графів
- •1.8. Дерева і ліс
- •1.9. Приклади задач, які використовують зважені графи
- •2.1. Логіка висловів. Загальні поняття
- •2.2. Формули алгебри висловів
- •2.3. Розв'язання «логічних» задач
- •2.4. Застосування алгебри логіки в теорії автоматів. Схеми перемикачів
- •2.5. Логіка першого порядку (логіка предикатів). Загальні поняття
- •2.6. Інтерпретація формул логіки предикатів
- •2.7. Передуюча нормальна форма
- •2.8. Логіка реляційна
- •2.9. Нечітка логіка. Загальні поняття
- •2.10. Нечітка алгебра
- •2.11. Нечітке числення
- •3. Булеві функції. Основні закони алгебри логіки
- •3.1. Цифрові автомати в схемотехніці та програмуванні
- •3.2. Висловлювання, предикати, булеві функції
- •3.3. Схемні реалізації булевих функцій
- •3.4. Найбільш поширені булеві функції
- •3.5. Основні закони алгебри логіки
- •4. Аналітичне подання булевих функцій. Функціонально повні системи булевих функцій
- •4.1. Досконала диз’юнктивна нормальна форма
- •4.2. Досконала кон’юнктивна нормальна форма
- •4.3. Досконала Шефферівська нормальна форма
- •4.4. Досконала Пірсівська нормальна форма
- •4.5. Функціонально повні системи булевих функцій
- •5. Мінімізація булевих функцій
- •5.1. Карти Карно
- •5.2. Мінімальна диз’юнктивна нормальна форма
- •5.3. Мінімальна кон’юнктивна нормальна форма
- •5.4. Мінімальна Шефферівська нормальна форма
- •5.5. Мінімальна Пірсівська нормальна форма
- •6. Абстрактні цифрові автомати
- •6.1. Основні поняття, пов’язані з абстрактними автоматами
- •6.2. Способи задання абстрактних автоматів
- •6.3. Приклади синтезу абстрактних автоматів
- •7. Синтез структурного автомата
- •7.1. Етапи канонічного методу структурного синтезу автоматів
- •7.2. Кодування станів
- •7.3. Побудова канонічної таблиці структурного автомата
- •7.4. Вибір елементів пам’яті автомата
- •7.5. Побудова таблиці збудження тригера
- •7.6. Побудова рівнянь функцій збудження і виходів автомата
- •7.7. Побудова функціональної схеми автомата
- •8. Проектування комбінаційних схем на дешифраторах і мультиплексорах
- •8.1. Синтез схем на дешифраторах
- •8.2. Синтез схем на мультиплексорах
- •9. Синтез мікропрограмного автомата за схемою алгоритму
- •9.1. Послідовність дій, необхідних для побудови управляючого пристрою
- •9.2. Синтез автомата Мілі
- •9.3. Синтез автомата Мура
- •10. Формальні мови і граматики
- •10.1. Визначення формальних мов і граматик
- •10.2. Приклади, що ілюструють первинні поняття
- •10.3. Порожня мова
- •10.4. Типи формальних мов і граматик
- •10.5. Виведення у кв-граматиках і правила побудови дерева виведення
- •10.6. Неоднозначні та еквівалентні граматики
- •10.7. Способи задання схем граматик
- •11. Контекстно-вільні граматики і автомати
- •11.1. Приведені граматики
- •11.2. Виключення ліворекурсивних правил
- •11.3. Виключення ланцюгових правил
- •11.4. Магазинні автомати
- •12. Спадні розпізнавачі
- •12.1. Розділені граматики
- •12.2. Побудова детермінованого спадного розпізнавача
- •12.3. Слаборозділені граматики
- •12.5. Побудова магазинного автомата
- •12.6. Приклади побудови спадного розпізнавача
- •4. Аналітичне подання булевих функцій.
- •8. Проектування комбінаційних схем на
- •9. Синтез мікропрограмного автомата за схемою
- •Теорія цифрових автоматів та формальних мов. Вступний курс
- •6.050101 “Комп’ютерні науки”
2.10. Нечітка алгебра
1. Перетином нечітких множин А і В є множина С, що складається зі всіх тих елементів базової множини U, які належать і нечіткій множині А і нечіткій множині В
C = (A ∩ B).
Степінь приналежності елемента базової множини нечіткій множині C дорівнює мінімальному значенню функції приналежності для нечітких множин А і В, тобто
А∩В = min{А; В}.
Наприклад:
,
,
.
2. Об'єднанням нечітких множин А і В є множина С, що складається зі всіх тих елементів множини U, які належать хоч би одній нечіткій множині А або В
C = (A U B).
Степінь приналежності елемента базової множини нечіткій множині C дорівнює максимальному значенню функції приналежності для нечітких множин А і В, тобто
АUВ = max {А; В}.
Наприклад:
,
,
.
3. Доповненням нечіткої множини A є нечітка множина A, що складається зі всіх елементів універсальної множини U, які не належать до нечіткої множини А.
Степінь приналежності елемента нечіткій множині A дорівнює доповненню до значення степеня приналежності базовій множині U, тобто
A(u)= 1 – A(u).
Наприклад:
,
.
Для заданих множин маємо:
,
.
4. Різницею нечітких множин А і В є множина С, що складається з тих елементів множини U, які належать нечіткій множині А і не належать нечіткій множині В, тобто
C = A \ B = A ∩ B.
Степінь приналежності| нечіткій множині C дорівнює мінімальному значенню функції приналежності одного і того ж елемента нечітких множин А і В, тобто
С(u) = A(u) (1 – B(u)) = min {A(u); (1 – B(u))}.
Наприклад: Для множин з попереднього прикладу маємо:
.
5. Симетричною різницею нечітких множин А і В є множина С, що складається зі всіх тих елементів універсальної множини U, які належать нечіткій множині А і не належать нечіткій множині В або належать нечіткій множині В і не належать нечіткій множині А, тобто
С = А В = (А ∩ В) U (В ∩ А).
Степінь приналежності нечіткій множині C дорівнює максимальному значенню двох мінімальних значень одного і того ж елемента множин (А ∩ В) і (В ∩ А), тобто
C (u) = (A (u) B(u)) (B(u) A(ui)) =
= max {min {A(u); B(u)}; min {B(u); A(ui)}}.
Наприклад: Для множин з попереднього прикладу маємо:
.
6. Прямим добутком нечітких множин А і В є множина C, що складається зі всіх тих або тільки тих впорядкованих пар (ui, uj), перша компонента яких належить множині А, а друга – множині В, тобто
C = А В.
Степінь приналежності (ui, uj) нечіткій множині C дорівнює мінімальному значенню функцій приналежності елементів ui A і uj B:
С (ui ,uj) = (A(ui) B (uj) = min{A(ui); B (uj)}.
Наприклад: Для множин з попереднього прикладу маємо матрицю суміжності:
C
uj =
u1
uj
= u2
uj =
u3
uj
= u7
uj
= u8
uj
= u9
u1 =
ui
0,6
0,4
0,6
0,6
0,3
0,5
u1 =
ui
0,4
0,4
0,4
0,4
0,3
0,4
u3 =
ui
0,8
0,4
0,8
0,7
0,3
0,5
u4 =
ui
0,2
0,2
0,2
0,2
0,2
0,2
u5 =
ui
0,9
0,4
1,0
0,7
0,3
0,5
u6 = ui
0,3
0,3
0,3
0,3
0,3
0,3