1 16 Цит.Із: Брьіжко в.М. И др. Е-будущее и информационное право / Под ред. Р.А. Калюжного и м.Я.Швеца. - к.: «Интеграл». 2002. - с. 12. 266

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

с успільства, держави, світового співтовариства. Також на цивілізаційному рівні інформація сприймається як виробничий фактор, предмет сфери послуг, як невід'ємний елемент управління соціальними системами. Інформація, як поняття знайшла відображення і в правовідносинах. Проте аналіз нормативно-правових актів свідчить про неоднозначність трактування інформації.

Перед розглядом інформації, як об'єкта сучасних цивільних відносин пропонується коротко на теоретичному рівні визначитися у її природі, різноманітності сутності в залежності від усвідомлення змісту різними науковими теоріями, підходами, концепціями та практикою вживання на різних історичних періодах розвитку людства.

Метою даного етапу роботи є системний міжгалузевий прикладний аналіз інформації з позицій соціальної когнітології: як багатофункціонального, багатоаспектного поняття, через яке визначається соціально усвідомлена ознака всіх суспільних правовідносин та їх видова специфіка, у яких інформація виступає провідним об'єктом.

Слід також зазначити, що у різних працях науковців, як у різних країнах, так і в Україні, досить широко пропонуються різні думки щодо природи, сутності, змісту інформації, її формулювань, як наукового предмета теоретичних розвідок. Можна з впевненістю говорити про поступовий перехід теорії інформації з наукової дисципліни в межах класичної кібернетики до умовно автономної міжгалузевої науки -інформаціології. Сьогодні проблеми інформаціології стають ключовими для різних галузей наук про природу і суспільство, У тому числі право.

Під тиском нових здобутків науково-технічного прогресу наукова думка періодично збуджується до теоретичного розгляду проблеми формулювання інформації, особливо це помітно при формуванні нових міжгалузевих дисциплін, які базуються на

267

f^£'f***f t **.<M4*!

Цимбалюк В. С.

і нформації як провідному чиннику. Глобалізація науки зумовлює науковців різних країн і галузей знань знову і знову повертатися до дослідження природи інформації, трансформації її змісту у історичній ретроспективі культур різних народів. Все це здійснюється з метою пошуку формулювання, яке б викликало однозначну сутнісну рефлексію щодо терміну „інформація". Сьогодні це поняття набуло інтернаціонального мовного стату­су, на науковому рівні його намагаються відокремити від інших понять, особливо таких, що дуже близькі до нього за сутністю або змістом. Серед них можна визначити таке, як: «дані» (яке, до речі також має інтернаціональний статус), «повідомлення», «відомості», «знання», «сигнали», «коди» тощо.

Обов'язковість, яка спостерігається у багатьох дослідників щодо визначення поняття інформації також свідчить про її наукову атрибутивність, що наштовхує на думку про формування міжнаукового, міжгалузевого напрямку теоретичних досліджень, які набувають статусу традиційності для з'ясування і в юридичній літературі.

На зазначених міркуваннях пропонується перейти до розкрит­тя безпосередньо гносеології терміну „інформація". Дослідже­ні літературні джерела свідчать, що поняття „інформація" за походженням відноситься до древньої латинської мови (informatio). А.А. Снитков та Л.В. Туманова вважають, що поняття "інформація" у першооснові функціонувало як еле­мент мови повсякденно-побутової комунікації¹¹⁷.

Зустрічаються вказівки на використання наукового уявлення про інформацію як специфічного засобу пізнання, у фізиці (Е. Аббе) та логіко-семантичних побудовах (Ч.С. Пірс) в XIX столітті¹¹⁸.