9 Друкер п. Менеджмент и работа мира //Мысль. - 2008. -№1 (24). - с.24. 36

соціально-юридичного феномену пропонується вважати XIX століття. Його предтечею став такий сучасний міжгалузевий комплексний інститут права, як право інтелектуальної власності. Цей комплексний інститут вже чітко визначився як на рівні національних систем права, так і в міжнародному праві.

По суті бурхливий розвиток саме права інтелектуальної власності спочатку у складі цивільного права окремих країн, а потім як міжгалузевого комплексного інституту права став відображенням переходу світової цивілізації від індивідуального промислу, ремісництва до мануфактурної та індустріальної епохи, від неї - до нової, яка отримала умовну назву спочатку постіндустріальне суспільство, а потім вже інформаційне суспільство.

Але право інтелектуальної власності не сформувалося як галузь права, не зважаючи на більш ніж столітню історію існування його та досить розгалужену систему нормативно-правового регулювання. Особливістю його існування у сучасних умовах є статус міжгалузевого комплексного інституту права. Ця тенденція відзначається як в Україні так і в інших країнах. В той же час слід зазначити, що в надрах цього права окремими дослідниками відзначається правовий статус інформації, як об'єкта права власності, що також є і відображенням результату творчості людини, у тому числі наукової чи науково-технічної¹⁰.

Інтелектуальне суспільство як джерело інформаційного права. Приблизно з середини XX століття серед філософів та соціологів активно почалася дискусія щодо формування нової епохи розвитку людства - епохи інтелектуального суспільства (чи суспільства знань) в основі якої є економіка знань - масове ^виробництво нових технологій промислу із застосуванням ^1нФ°Рмації на рівні новітніх знань. При цьому освіта знову

"Допригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні. ^авчп°сіб. - К.: «Юрінком Інтер». 1998. - С.16-17.

Цимбалюк В.

в изначається двигуном соціально-економічного прогресу у сфері нових інформаційних технологій: радіо, телебачення, але які вже інтегруються з, так званими, цифровими технологіями (комп'ютерними технологіями).

Економіка знань, як джерело інформаційного права. Нині в надрах права інтелектуальної власності на межі з освітньою діяльністю і наукою поступово почав утворюватися новий підінститут - правове регулювання економіки знань. На відмі­ну від традиційних провідних інститутів права інтелектуальної власності (права промислової власності та авторського права), право економіки знань базується на продажі не готових нових уречевлених продуктів на ринку, як товарів, а на продажі інформації зафіксованої різними технологіями, на різних її носіях (в речах). При цьому під інформацією розглядається виключно результат прояву інтелектуальної діяльності людини (евристичної чи аналітико-синтетичної творчості). Основною передумовою і видом такої інформації є науково-технічні розробки, як потужне джерело доданої вартості у виробництві матеріальних благ.

З 80-х років XX століття на Заході цей процес відомий як «technology and information transfer», що відповідає сучасному українському розумінню передачі (трансферу) технологій та спеціальної інформації про них. Організаційною особливістю суспільних відносин щодо трансферу технологій стає те, що на підприємствах, установах та організаціях всіх форм власності утворюються спеціальні інформаційно-аналітичні підрозділи (інформаційні центри). Основною їх функцією стає збір новітніх знань у певній сфері виробничої діяльності, аналіз їх із визначенням економічного ефекту стосовно того чи варто витрачати кошти на розробку подібних технологій власними силами, чи вигідніше купити вже готові (але ще не виведені на промисловий рівень) технології та впровадити їх у процес

38

оновлення життєдіяльності підприємства, для отримання

прибутку.

Для інформаційної підтримки своїх виробників в органах державної влади окремих країн створюються також ор­ганізаційні структури зі збору та аналізу наукової та технічної інформації, які фінансуються з державного бюджету. На даний сектор суспільних відносин акцентується і увага державних розвідувальних і контррозвідувальних органів ряду економічно розвинутих країн. При цьому зростає і роль промислового шпигунства (економічної розвідки) у міжнародних відносинах. Воно стає масовим явищем у якому інтегруються інтереси у контексті безпеки держав і промисловців. Окремі міжнародні корпорації утворили і власні розгалужені розвідувальні

структури.

У ряді економічно розвинутих країн інформація стала одним із таких важливих суспільних ресурсів, як продукт у формі ліцензій - дозволів на виробництво нових речей іншим виробникам та введення їх у масовий цивільний оборот. Саме продаж ліцензій в другій половині XX століття у різних країнах дозволив невеликим компаніям отримати значні прибутки у формі разових платежів чи роялті за надання права виробництва їх наукових розробок. У 1991 році у США виникла ситуація, коли витрати на придбання інформації та інформаційних технологій, що склали 112 млрд дол. досягли більшого обсягу, ніж витрати на придбання виробничих технологій та основ­них фондів¹¹

Великий потік таких ліцензій був спрямований і з США. Це Дало змогу американським компаніям на протязі 80-х років удві­чі збільшити свої прибутки. При цьому, від продажу ліцензій за ^к°рдон надходження до компаній США зросли - з 6,2 мільярдів Доларів в 1979 році до 12 мільярдів - до 1997 року. При цьому

Х орос В.Г. Постидустриальный мир - надежды и опасения (к постановке пробле-^Мь0 //Мировая экономика и международные отношения. - 1998. - №2. - С.5-17.

39

Цимбалюк В. С.Щ ^ФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

в комплексі вирішувалися і екологічні проблеми, пов'язані з індустріальним суспільством - забрудненням навколишнього середовища відходами промисловості. Екологічно шкідлива промисловість переміщується в менш розвинуті країни, туди ж вивозиться й індустріальне сміття.

У 80-х роках XX століття відповідний показник при реалізації нових продуктів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (у тому числі, і переважно, технологій електронних систем обладнання зв'язку, офісного обладнання тощо) на світовому ринку досяг 5,1%. Це при тому, що прибуток від традиційних промислових товарів (прокату чорних і кольорових металів, продуктів електротехнічної промисловості, автомобілів, нафтопродуктів, текстилю, паперу тощо) найбільших компаній Західної Європи, Японії і США оцінювалися лише у 3,7%¹².

Як відгук на нові глобальні соціально-технічні явища Європейський Союз схвалив програму, яка передбачає створення в Європі суспільства з найбільш конкурентоспроможною та динамічною економікою до 2010 року - економікою знань. Цей рух був покликаний забезпечити саме розвиток новітніх технологій та інформаційних ресурсів. Європейський Союз для реалізації програми прийняв рішення виділяти з бюджету, починаючи з 2005 року, 5млрд євро і щорічно збільшувати цю суму на 18%.¹³ Ідея економіки знань широко підтримана була й країнами на інших континентах.

У контексті проблем розвитку світової економіки пропонуєть­ся звернути увагу на публікацію Кевіна Мейні стосовно дослідження популярного американського економічного ви-

^{1 2} Глобальный бизнес и информационные технологии. Современная практика и ре­ комендации /Попов В.М., Маршавин Р.А., Ляпунов СИ.; под ред. В.М. Попова. - М.: «Финансы и статистика», 2001. - С.36.

¹³ Правове забезпечення інформаційної діяльності в Україні /За заг.ред. Ю.С.Шем- шученка, І.С.Чижа. - К.: «Юридична думка». 2006. - С.З.

40

дання Conde Nast Portfolio. У 2006 році в США було видано біля 90 тис патентів, що майже на 50% більше, ніж десять років назад¹⁴.

Соціальні кризи як каталізатор розвитку інформаційного права. Вибух активності розвитку економіки знань поставив безпеку існування деяких компаній у скрутне економіко-правове становище. Судові сутички щодо права інтелектуаль­ної власності стали звичними витратами виробництва, особливо у так званому, технологічному секторі економіки економічно розвинених країн Світу. При цьому Державна патентна палата США настільки стала перевантажена заявками, що технологічно, із застосуванням традиційних технологій обробки інформації, з моменту подачі до затвердження нерідко проходить рік. Також, як свідчить практика, кількість патентів не обов'язково свідчить про «велич» винахідника, подібно до того, як за обсягом продаж книжок неможна говорити про те, хто є найкращим письменником¹⁵.

В той же час зазначене свідчить, що перед суспільством постала проблема технологічного удосконалення інформацій­но-аналітичної підтримки патентної роботи в окремих країнах на основі нових інформаційних технологій. Але для цього потрібна зміна суспільної парадигми стосовно відношення до організації патентної діяльності та її правового регулювання. За таких обставин на перше місце знову виходить ідея ролі комплексної освіти у розвитку суспільства економіки знань. Інновації вимагають перш за все різносторонньої освіти та змін в організації діяльності винахідників. Життя викликало потребу формування нової комплексної наукової дисципліни пов'язаної із інформатикою та правом. Ця наукова дисципліна набула умовної назви - правова інформатика.

₍⁴ Мейні К. Майстри винаходів //Мысль. - 2007. - №12 (23). - С. 84. ⁵ Мейні К. Майстри винаходів //Мысль. - 2007. - №12 (23). - С. 86.

41

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

К омплексний підхід в освіті починає набувати важливого значення для економічного розвитку суспільства. Для прикладу, більшість розробників чіпів - доктори технічних наук. Поряд із цим багато хто із них говорять про користь досить різноманітної освіти і про те, як вона допомагає їм знаходити рішення на межі різних наук для практики суспільних відносин.

Але мало хто із осіб з технічною, інженерною освітою звертає увагу на те, що більшість з їх патентів на винаходи належать фірмам де вони працюють, компаніям, які цінують патенти. Саме компанії систематично подають заявки на патенти і щедро заохочують своїх винахідників.

Інформаційно-аналітична діяльність, як джерело інформаційного права. У більшості провідних компаній світу юристи з патентування знаходяться поруч із дослідними лабораторіями. За такої організації інженери можуть звернути­ся до юриста і швидко дізнатися, чи можливо запатентувати ідею, яка їх осяяла.

Що дає така організаційна інформаційно-аналітична єдність діяльності інженерів і юристів в компанії? Для прикладу, один із американських винахідників Герднер заробив понад 1 млн дол за 24 роки роботи у фірмі з виробництва електронно-обчислювальної техніки - AMD, яка застосовує патентовані винаходи для конкуренції з Intel¹⁶.

Звичайно, патенти на винаходи, якісні управлінські рішення стосовно їх промислового використання з'являються не тільки на голому ентузіазмі та евристиці винахідників, науковців, дослідників. Так, на основі аналізу однієї американської наукової організації було з 'ясовано, що її спеціалісти проводять до 4500 пошуків інформації за рік. Загальна економія коштів споживачем при використанні послуг інформаційних структур для збору та попередньої обробки і систематизації інформації складає 1,1 млн дол. США на рік. Це виправдовує постійні

^{1 6} Мейні К. Майстри винаходів //Мысль. - 2007. - №12 (23). - С. 86.

42

щорічні витрати на утримання науково-дослідної організації у сумі 240 000 дол.

За відсутності інформаційно-аналітичної структури фахівці наукової організації чи структури соціального управління витрачають значно більше часу на пошук інформації. Гро­шовий еквівалент часу, що витрачається фахівцем, складає у середньому 170 000 дол. США щорічно при використанні послуг інформаційно-аналітичної структури та 760 000 дол. при пошуку іншими методами. У останньому випадку у фахівця, відповідального за прийняття узагальнених рішень залишається менше часу на аналіз та обробку інформації, що неминуче знаходить відображення на продуктивності праці, а у кінцевому результаті на якість рішень¹⁷.

Наука і освіта як сфера виробництва інновацій - джерела інформаційного права. Слід відмітити відношення у еко­номічно передових країнах до науки, як сфери виробництва: Там розуміють роль науки, як виробничої сили економіки не тільки на рівні гасла, а й на рівні фінансової підтримки. Серед найбільших у світі 100 компаній фінансовий вклад у розвиток науки становить щорічно від 519,05 до 3 882,59 млн фунтів, зростання у порівнянні з минулими роками становить від 2 до 170 і складає від 1,6 до 34,5% від продаж¹⁸.

Наука, як умовно автономна інформаційна сфера, завжди була, є і буде наслідком відповідної національної культури відношення до освіти, що знаходить вираз у її фінансуванні із суспільних джерел. Можна багато робити закликів до інноваційного розвитку економіки, писати і приймати в країні багато законів, державних програм. Але досить подивитися у Державний бюджет країни і відразу стає зрозумілим відношення суспільства в урядовцях і політиках до науки і освіти. При

О ценка деятельности информационно-аналитических центров в современных усло­виях /Аналітичні матеріали Держтехінформслужби України. Інв.№112. — 1995. — С.20. ¹⁸ Мейни К. Мастера изобретений //Мысль. - 2007. - №12 (23). - С.86-87.

43

Цимбалюк B.C. || тнФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

С тосовно цього пропонується звернути увагу на публікацію українського періодичного видання «Контракти». Редакція цього видання поставила завдання визначити де в Україні платять найбільше²¹. У результаті проведеного соціологічного дослідження відмічено тенденцію до зростання заробітної плати у приватному секторі економіки України, як управлінців так і спеціалістів, з випередженням їх професіоналізму, у порівнянні із європейськими країнами. Прицьому представники ринку інформаційних технологій, займаючи восьме місце демонструють найвищі темпи зростання заробітної плати. Особлива критична ситуація складається стосовно керівників вищого рівня (топ-менеджерів). По першим трьом посадовим особам (генеральні директори, фінансові директори, директори з управління) за величиною середньоринкової компенсації телекомунікаційна сфера займає 4-е місце. При цьому відмічається і дефіцит пропозицій висококваліфікованих кадрів («трудовий дефолт»). Нині українські компанії все більше потребують спеціалістів, які мають знання, уміння і навички у застосуванні сучасного інформаційного обладнання і технологій.

Серед роботодавців йде справжня гонитва не за тими, хто здатний «багато працювати», а за тими, хто у справі доказав свої здатності до високої (креативної) продуктивності праці. Так, середня заробітна плата у компаніях з управління активами фінансово-промислових груп, з річним оборотом більше 500 млн дол. США, складається у таких межах за посадами: генеральний директор - компенсація за рік (включаючи бонуси, премії - 1200-5000 дол США, фіксована частина - 600-2500, середня на ринку компенсація (включаючи бонуси, премії) - 2500; директор зі стратегії і розвитку бізнесу, відповідно -700-1500, 350-750, 1000; директор з питань інформаційних