Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Informaciine_pravo_pidruchn._1_CHASTINA.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
648.25 Кб
Скачать

Цимбалюк в. С.

- такі, що розглядають безпосередньо інформацію переваж­но у суспільному статусі інтелектуальної власності (для прикладу: Міжнародний союз з охорони промислової власності, Паризький союз, Бернського союзів, Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності;

- такі, що розглядають інформацію переважно у статусі предмету чи засобу телекомунікації, зв'язку (для прикладу: Всесвітній поштовий союз; Міжнародний союз електрозв'язку);

- такі, що розглядають інформацію у статусі торгівлі (Світова (всесвітня) організація торгівлі та ін).

Відношення до інформації як виразу інтелектуальної власності знаходить відображення у таких правових підвидах - формах: охорона промислової власності; авторське право; охорона нових сортів рослин; уникнення подвійного оподаткування при виплаті авторської винагороди тощо108.

Патентне право на інтелектуальну власність також мож­на розглядати, як різновид діяльності, пов'язаний з правовим статусом інформації:

  • формальні вимоги до заявки на патенти, авторські свідотства, ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності;

  • патентна класифікація;

  • охорона літературних та художніх творів;

  • охорона інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм;

  • інше, що визначається із правового статусу зазначеного, як об'єктів інтелектуальної власності.

В сфері інформатизації, зв'язку, телекомунікації визна­чаються такі види інформаційної діяльності: використання радіомовлення на користь світу; розповсюдження сигналів, що несуть програми і передаються через супутники; міжнародна

1 08 Кузнецов м.Н. Охрана результатов творческой деятельности в международном частном праве. - м., 1988. 194

Інформаційне право: основи теорії і практики

о рганізація морського супутникового зв'язку (ІНМАРСАТ); міжнародний електрозв'язок.

Офіційний інформаційний обмін і регламнтація інфор­маційних відноси на міждержавному рівні: міжнародний обмін виданнями; обмін урядовими документами; відміна вимоги легалізації іноземних офіційних документів; обмін інформацію щодо іноземного законодавства; інформація щодо іноземного законодавства; оперативне сповіщення про ядерні аварії; гармонізація системи опису та кодування товарів; статистика; умови реєстрації суден; правонаступництво держав у відношенні державної власності, державних архівів тощо.

Міжнародні інформаційні відносини в сфері культури, суспільного, світового культурного надбання: регламентація відношення до здобутків культурі; охорону археологічної спадщини; охорону всесвітнього культурного та природного надбання.

Міжнародні інформаційні відносини в сфері співро­бітництва в галузі освіти, науки: боротьба з дискримінацією у галузі освіти; визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів в різних країнах; визнання учбових курсів, дипломів про технічну, професійну і вищу освіту та вчених ступенів у різних державах.

Міжнародна діяльність інформаційних агентств. Для прикладу, представництва іноземних інформаційних агентств в Україні здійснюють свою діяльність (наприклад, розповсюджують свою продукцію) відповідно до Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 p., "Про інформаційні агентства" від 28 лютого 1995 p., інших актів та міжнародних договорів, визнаних нашою державою.

Окремим видом міжнародної інформаційної діяльності мо­же вважатися реклама (організація рекламної діяльності). Для прикладу, в Києві офіційно відкриті офіси ряду іноземних

195

Цимбалюк В. С.

і нформаційних агентств. Серед них і американське агентство "Leo Burnett". Воно засноване американцем Лео Бернеттом ще 1935 р. Це рекламне агентство має 72 представництва у 53 країнах світу, в т. ч. у Східній Європі: Росії, Чехії, Польщі, Угорщині. В Україні "Leo Burnett" працює на свого найбільшого клієнта - велику тютюнову компанію "Philip Morris", здійснює рекламу "Procter & Gamble" та "Reebok".

Серед міжнародних договорів в сфері інформаційних відно­син, які визначають сучасні легальні стандарти міжнарод­них інформаційних відносин, в ретроперспетиві можна зазначити такі: Паризька конвенція про охорону промислової власності, 1883 року, та доповнення до неї: Мадридська конвенція, 1891 року (пояснювальний протокол); Брюсельська конвенція, 1900 року; Вашингтонська конвенція, 1991 року; Гаагська конвенція, 1925 року; Лондонська конвенція, 1934 року; Лісабонська конвенція, 1958 року; Стокгольмська конвенція, 1967 року; Мадридська угода про припинення неправдивих (фальшивих) або таких, що можуть ввести в оману, вказівок про походження товару, 1891 року; Міжнародна конвенція про використання радіомовлення на користь світу, 1936 року; Всесвітня конвенція про авторське право, 1952 року, Європейська Конвенція про формальні вимоги до заявки на патент, 1953 року; Європейська культурна конвенція, 1954 року; Європейська Конвенція про Міжнародну патентну класифікацію, 1954 року; Конвенція про обмін офіційними виданнями і урядовими документами між державами, 1958 року; Конвенція про міжнародний обмін виданнями, 1958 року; Конвенція про боротьбу з дискримінацією у галузі освіти, 1960 року; Конвенція, яка відміняє вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961 року; Міжнародна Конвенція про охорону нових сортів рослин, 1961 року; Конвенція про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної Власно-

196

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

с ті, 1967 року; Європейська конвенція про інформацію щодо іноземного законодавства, 1968 року; Європейська Конвенція про охорону археологічної спадщини, 1969 року; Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів, 1971 року; Паризький Акт, 1971 року, Всесвітня конвенція про авторське право (що переглянута у Парижі 24 липня 1971 року); Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм, 1971 року; Конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми і передаються через супутники, 1974 року; Міжнародна конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів в арабських та європейських державах басейну Середземного моря, 1976 року; Конвенція про міжнародну організацію морського супутникового зв'язку (ШМАРСАТ), 1976 року; Додатковий протокол до Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, 1978 року; Багатостороння Конвенція про уникнення подвійного оподаткування виплат авторської винагороди, 1979 року; Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи, 1979 року; Регіональна конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах Азії та Тихого океану, 1983 року; Віденська Конвенція про правонаступництво держав у відношенні державної власності, державних архівів та державних боргів, 1983 року; Міжнародна конвенція про гармонізовану систему опису та кодування товарів, 1983 року; Конвенція про статистику праці, 1985 Року; Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи, 1985 року; Конвенція про умови реєстрації суден, 1986 року; Конвенція про оперативне сповіщення про ядерні аварії, 1986 Року; Конвенція про технічну та професійну освіту, 1989 року; Четвертий додатковий протокол до Статуту Всесвітнього

197

поштового союзу, 1989 року; Чорноморська конвенція про співробітництво в галузі культури, освіти, науки та інформації, 1993 року; Конвенція про охорону всесвітнього культурного та природного надбання, 1972 року; Конвенція Міжнародного союзу електрозв'язку, 1992 року; Міжнародна конвенція електрозв'язку, 1982 року.

Хронологічний перелік міждержавних нормативно-пра­вових документів дозволяє зробити висновок, що в системі міжнародного права щодо інформації вже створено критичну масу (сукупність) правових актів, які можна віднести до міжнародного інформаційного права, яке підлягає систематизації на науковому рівні.

Міжнародне співробітництво в галузі інформації з питань, що становлять взаємний інтерес, здійснюється на основі міжнародних договорів, укладених країнами та юридичними особами, які займаються інформаційною діяльністю. У розвиток цього принципу міжнародного права можна розглядати положення, які зазначено у статті 51 (Міжнародні договори») Закону України «Про інформацію».

У відповідності з нормативними актами, державні органи та інші юридичні особи, які займаються інформаційною діяльністю, можуть безпосередньо здійснювати зов­нішньоекономічну діяльність у власних інтересах, а також в інтересах індивідуальних і колективних споживачів, яких вони обслуговують і яким гарантують одержання зарубіжної інформації. Відповідно до статті 52 Закону України «Про інформацію», експорт та імпорт інформаційної продукції (послуг) здійснюється згідно з законодавством конкретної країни про зовнішньоекономічну діяльність.

У міжнародних інформаційних відносинах в сучасному міжнародному праві зберігається принцип суверенітету держав щодо її інформаційних ресурсів. Наприклад, стаття

198

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]