Інформаційна діяльності- це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Виходячи з цього формулювання можна зробити і модель формулювання інформаційного права.

104

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО: основи теорії і практики

І нформаційне право - це система правових норм щорегулють множину дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Однак виникає питання, чи випливає з цього визначення універсальність публічно-правового розуміння об'єкта інформаційного права? На перший погляд можна дати стверджувальну відповідь. Провідним об'єктом інформацій­ного права є суспільні інформаційні відносини - відносини що виникають, здійснюються у прояві дій чи бездіїі спрямовані на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Проте таке формулювання об'єкта інформаційного права викликає наступне питання: чому інформаційна діяльність, як провідний об'єкт визначена була законодавцем у другому, а не першому десятку статей Закону України „Про інформацію"? Виходячи з позицій юридичної когнітології, мож­на вважати, що така рефлексія законодавця не випадкова. Це результат тогочасної теоретичної невизначеності у юридичній науці щодо специфічного предметів її дослідження.

У статті 2 Законі України "Про інформацію" були запропоновані наступні загальносистемні ознаки, які можна калькувати щодо формулювання сутності та змісту публічної складової інформаційного права, як сфери правовідносин. Як спеціальні завдання Закону України „Про інформацію", законодавцем було визначено встановлення загальних правових основ одержання, використання, поширення, та збереження інформації.

З цього формулювання можна зробити праксеологічне визначення інформаційного права, як права (урізних аспектах змісту цього терміну) про основи одержання, використання, поширення, та збереження інформації.

З точки зору праксеології, у даному формулювання можна вважати зайвим вживання слова "використання" (це слово

105

Цимбалюк В. С.

є юридичним поняттям яке традиційно пов'язане з таким комплексним міжгалузевим інститутом правознавства як право власності, його означної тріади - володіння, користування (використання), розпорядження). Для уникнення юридико-когнітивного (змістового) перевантаження дефініції яка буде у подальшому подана щодо змісту інформаційного права, пропонується вилучити слово "використання" з формулювання (це також зумовлено тим, що гіперзв'язок інформаційного права з правом власності законодавчо було визначено безпосередньо у статті 38 Закону України „Про інформацію").

Отже, інформаційне право - це множина норм правил поведінки про основи одержання, поширення, та збереження інформації.

У контексті дослідження питання пропонується звернути увагу на функціональні ознаки інформаційного права. Методом теоретичного виключення вторинних особливостей їх можна подати наступним чином: а) закріплення у юридичних нормах прав на інформацію, які вже усвідомлені суспільством і позитивних обов'язків їх реалізації та дотримання у ході суспільної інформаційної діяльності; ^закладання правових основ, як системних принципів (у рамкових нормах) правил поведінки учасників суспільних відносин щодо інформації; ^визначення правових форм участі громадян та держави Україна у міжнародних інформаційних правовідносинах.

Виходячи із зазначених теоретичних положень, принциповий (загальний, універсальний) зміст інформаційного права можна визначити наступним чином у аспекті технологічних ознак реалізації правовідносин.

Інформаційне право - це система норм правил поведінки щодо технологій одержання, поширення та зберігання інформації (відомостей, даних, знань, сигналів) у всіх сферах життєдіяльності суб 'єктів суспільних відносин.

106