Інформаційне право: основи теорії і практики

з окрема у такій складовій правовідносин, як право від інформації та права обмеження доступу до інформації, яка розглядається більшістю у суспільстві такою, що суперечить суспільній моралі. Проблема залишається відкритою, як для науки так і практики... Стосовно визначення змісту інформаційного права у теорії для практики можна зазначити таке. Методологічно правосвідомості певної групи людей нав'язується і правова культура публічної систематизації інформаційних правовідносин. Зокрема, у ряді ранніх публікацій окремих вітчизняних дослідників пропонується назвати проект систематизованого законодавчого акту щодо сфери інфор­маційної діяльно - Кодексом інформаційного права⁸⁸, чи Інформаційним кодексом України. За інерцією ця позиція знайшла відображення і у нових законодавчих актах стосовно інформаційної сфери в Україні. Але виникають питання: на скільки назва буде відповідати змісту? Може коректнішим буде назвати законопроект Кодексом України про інформацію?

З точи зору математики, від перестановки доданків сума не зміниться. Але з точки зору семантики, когнітології, філології можуть бути проблеми. Недаремно у народі існує крилатий вислів: як корабель назвеш, таку він буде і мати долю.

Методологічні підходи до визначення "універсального", ключового формулювання поняття інформаційного права нині в українській юридичній науці знаходиться на стадії бурхливих дискусій. Кожен поважаючий себе науковець намагається дати своє формулювання. Але намагаючись осягнути всі аспекти цього права більшість формулювань є досить об'ємними. З точки зору юридичної когнітології всі визначення є правильними. Але при цьому вони мають один недолік, їх важко відразу відтворити по пам'яті, без

⁸⁸ Баранов О.А., Брьіжко В.М., Базанов Ю.К. Защита персональних данньїх. - К.: Национальное агентство по вопросам информатизации при Президенте Украйни, 1998; Баранов О.А., Брьіжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персо­ нальних данньїх. - X.: ХПГ-Фолио,2000. < «->

Цимбалюк В. С.

п ідглядування у джерело. У методичному аспекти пропонується звернути увагу на навчальну складову: пожаліти студентів, які вивчають інформаційне право, як навчальну дисципліну.

У зв'язку з цим пропонується як найкоротше, загальне (абстрактне) поняття інформаційного права у формулі - це право щодо інформації. Таке визначення є простим для вивчення. Проте за такого формулювання інформаційне право має ознаки міжгалузевого комплексного інституту сформованого за об'єктом (предметом) правовідносин, але не комплексної галузі права. Інформація є опосереднім предметом будь-яких галузевих правовідносин.

При з'ясуванні специфічних ознак інформаційного права, як комплексної галузі права пропонується визначити специфічні функціональні критерії, які не притаманний не тільки іншим комплексним міжгалузевим інститутам права, але й іншим комплексним та провідним галузям права у яких інформація є похідним їх предметом.

У зв'язку з цим пропонується звернути увагу на інший аспект суспільних відносин щодо інформації - у статусі діяльності: інформаційної діяльності. Інформаційну діяльність, пропонується розглядати як основну, історично зумовлену форму об'єктивного прояву відносин між людьми щодо інформації, зокрема і у статусі інформаційних правовідно­син. Виходячи з позиції юридико-догматичного підходу зміст категорії „інформаційна діяльність" можна розглядати у наступному формулюванні як було подано у статті 12 Закону України „Про інформацію".