6 9 Нікіфоров г.К., Нікіфоров с.С. Підприємництво та правовий захист комерційної таємниці. Навч.Посіб. - к.: «Олан», 2001. - 208с. 80

обороною, захистом інформації, як професійна таємниця, виробничі секрети, цехова таємниця, комерційна таємниця, промислова таємниця, ноу-хау, ноу-ноу і т.п.

Історія держави і права, політичних і правових вчень як методологічна база інформаційного права. Фахівці з теорії та історії держави і права, історії політичних і правових вчень застосовуючи історичний підхід можуть наполягати, що саме історичний та порівняльний правовий аналіз у ретроспективі має важливе значення для з'ясування сутності, змісту, природи, структури, методології інформаційного права. При цьому вони можуть посилатися на історію практики захисту інформації у військовій справі, політиці'", у виникненні архівів, музеїв, бібліотек, організації видавничої справи тощо та відповідного їх правового упорядкування у міру виникнення колізій, казусів, протиріч, деліктів між різними суб'єктами суспільних відносин, як чинників загроз безпеки тощо.

Методологічний зв'язок інформаційного права з делік-тнологією. Цивілісти цілком резонно можуть зауважити, що витоком інформаційного права є охорона і захист особистих, майнових і немайнових благ людини, у співвідношенні з інтересами та потребами суспільства, держави, у тому числі у контексті як похідні від економічних благ. Саме цивільно-правові блага визначають сутність права власності, зокрема, і права інтелектуальної власності. Але, при цьому догматики цивільного права не хочуть визнавати, що ці блага давно вже вийшли за межі методів регулювання цивільного права і що вони є також об'єктами правовідносин конституційного, адміністративного, кримінального та ряду комплексних га­лузей права.

Адміністративісти-«класики» можуть також надати наукові контраргументи, що методологічні витоки інформаційного

^{7 0} Гуз М.А. Історія захисту інформації в Україні та провідних країн світу: Навч. посіб. - К.: КНТ, 2007. - 260с.

81

Цимбалюк В. С.

п рава знаходяться переважно в організаційно-правовому забезпеченні, державному управлінні у інформаційній сфері суспільних відносин⁷¹. З точки зору адміністративістів, цивільне право, своїми основними методами: диспозитивністю, аналогією права та аналогією закону не в змозі бути каталізатором і забезпечити у повному обсязі динамічність розвитку суспільних інформаційних відносин. При цьому адміністративістами визначається необхідність співвідношен­ня потреб та інтересів держави і громадянина у інформаційній сфері, яка тісно переплітається з іншими сферами суспільних відносин, у тому числі тими, що межують з різними напрямками державного управління, зокрема, відносин громадянина, людини з органами державної влади тощо під впливом розвитку новітніх інформаційних технологій⁷². Саме завдяки адміністративному стимулюванню активно здійснюється розвиток інформаційного суспільства як в Україні, так і в інших державах.

Але, як також свідчать дослідження, враховуючи підвищений інтерес до інформаційного права з боку цивілістів та дослідни­ків інших традиційних галузей права, а також політологів можна прогнозувати, що у перспективі інформаційне право виділиться в окремий напрямок комплексних наукових

^{7 1} Юлдашев А.Х. Организационно-правовое обеспечение машинной информа- ции: Методический аспект. - К. «Наукова думка», 1987. - 176 с; Інформатизація, право, управління (організаційно-правові питання). Монографія. /Калюжний Р.А., Гавловський В.Д., Цимбалкж B.C. та ін. /За заг.ред. Швеця М.Я., Крупчана О.Д. - Київ: НДЦШ АПрНУ, 2002. - 191с; Інформаційне забезпечення управлінської діяльності в умовах інформатизації: організаційно-правові питання теорії і практи­ ки. Монографія. /Калюжний Р.А., Гавловський В.Д. Цимбалюк B.C. та ін. /За ред. Р.А. Калюжного та В.О. Шамрая. - Київ: АДПС України, 2002. - 296 с.

⁷² Кузенко Л.В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління. Автореф.дис... канд..юрид.наук: 12.00.07. — X.: НУВС України, 2003. - 20 с; Тарануха В.П. Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07. - Ірпінь: НАДПС України, 2003. - 22 с.

82

досліджень у єдності трьох його складових: правового регулювання суспільних відносин щодо інформації; правової інформатики; та правових аспектів інформаційної безпеки.

У своєму розвитку методологія інформаційного права буде джерелом для розвитку галузевих інститутів правового регулювання, охорони і захисту у інституціональних межах провідних та комплексних галузей права на міжгалузевому

методичному рівні.

На методологічному рівні пропонується ідея, що настав час відкинути дискусії стосовно галузевої приналежності інформаційного права і як міжгалузевого комплексного інституту, а розглядати його як комплексну галузь (будинок), який будується за єдиним узгодженим проектом різними фахівцями своєї справи.

У противному, вузько галузевий підхід до розуміння джерел методології інформаційного права у складі будь-якої традиційної провідної галузі права може привести до дискусій, результатом якої інформаційне право перестане розвиватися. При цьому теорія інформаційного права буде самою в собі мертвою для практики, а практика інформаційного права буде самою у собі сліпою без теорії. Наслідком цього в нашій країні можна вважати рівень належності державної підтримки інформатизації, освіти і науки.

Для прикладу, за перші три роки реалізації Національної програми інформатизації в Україні було виділено з державного бюджету всього 5,3 мільйони гривень, тоді як у США на реалізацію тільки одного окремого завдання Міністерству торгів­лі з державного бюджету виділяється 45 мільйонів доларів⁷³.

Звичайно, не все залежить від публічної складової права. Яке б до сконалим воно не було, але при низькому рівні організаційних здібностей чиновників всі переваги права можуть бути зведені

⁷³ Баранов О.А. Інформаційне право України: стан, проблеми, перспективи. - К.:

«СофтПрес», 2005. - С. 41

8З