59.Економічна оцінка активу балансу підприємства.

Актив Балансу складається з трьох розділів:

І. Необоротні активи.

II. Оборотні активи.

III. Витрати майбутніх періодів.

Як і будь-яка форма фінансової звітності, Баланс включає заголовок, де вказуються:

• назва підприємства;

• організаційно-правова форма підприємства;

• місцезнаходження;

• назва звіту;

• дата, на яку складається звіт;

• валюта, в якій складено звіт та рівень її тотожності.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, про його фінансову структуру, ліквідність, платоспроможність, а також здатність адаптування при зміні середовища.

Інформація про економічні ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація про структуру капіталу корисна при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках; при визначенні майбутніх прибутків і потоків грошових коштів серед власників підприємства та ймовірності залучення фінансів у майбутньому.

Інформація про ліквідність і платоспроможність є корисною для прогнозування підприємством виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду, а наявність коштів для своєчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність.

Перед складанням Балансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках — звіряються початкові та кінцеві сальдо і обороти за звітний період.

З метою зіставлення фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок періоду переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду — переносять в Баланси з Головної книги, в якій містяться дані поточного періоду.

Статті Балансу згруповані в розділи — три в Активі Балансу та п'ять у Пасиві Балансу.

60.Сутність платоспроможності та її значення для оцінки фінансового стану.

Платоспроможність – це можливість під-ва наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів під-ва зі строковими зобов’язаннями. До платіжних засобів відносяться: грошові кошти, короткострокові ЦП (які швидко можуть бути реалізовані й перетворені в гроші) та частина дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До складу строкових зобов’язань включаються поточні пасиви, короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету, тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність під-ва. Для проведення такого розрахунку викор-ся бухгалтерський баланс. Неплат-ть можна визначити і візуально: відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати, тощо.

Основними причинами неплатоспроможності можуть бути:

• Помилки а розрахунках планових обсягів вироб-ва і реалізації продукції, її собівартості;

• Невиконання планових завдань вироб-ва і реалізації продукції, порушення її структури і асортименту, зниження якості;

• Підвищення собівартості продукції;

• В умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

• Неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

• Невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування під-ва;

• Інфляційні процеси і податкова політика;

• Значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запасів.