- •1.Необхідність та сутність фінансового аналізу.
- •2.Методи та прийоми фінансового аналізу.
- •3.Основні показники платоспроможності підприємства: порядок їх розрахунку та методи оцінки.
- •4.Методи узагальнення результатів фінансового аналізу діяльності підприємства.
- •5.Основні показники фінансової стійкості: порядок їх розрахунку та методи оцінки.
- •6.Джерела інформації для проведення фінансового аналізу.
- •7.Майбутня вартість грошових потоків.
- •8.Аналіз ринкової активності підприємства.
- •9.Аналіз грошових потоків від фінансової діяльності підприємства.
- •10.Сутність фінансової стійкості підприємства та фактори, що на неї впливають.
- •11.Аналіз грошових потоків із застосуванням системи коефіцієнтів.
- •12.Види, завдання, напрямки та принципи фінансового аналізу.
- •13.Основні показники ліквідності підприємства: порядок їх розрахунку та методи оцінки.
- •14.Основні напрямки поліпшення використання майна підприємства та оптимізації джерел його формування.
- •15.Фінансово-економічна оцінка інвестиційних проектів.
- •16.Аналіз грошових потоків від основної діяльності.
- •17.Аналіз фінансування інвестиційних проектів.
- •18.Основні напрямки аналізу кредитоспроможності: аналіз руху коштів, оцінка ділового середовища.
- •19.Методика комплексного аналізу кредитоспроможності.
- •20.Класифікація, порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують стан використання капіталу підприємства.
- •22.Методи розрахунку обертання грошових потоків та їх ефективності.
- •23.Значення бухгалтерського балансу для фінансового аналізу діяльності підприємства.
- •24.Аналіз рентабельності підприємства.
- •25.Суть, склад і структура оборотних активів.
- •26.Порівняльний аналіз і вибір інвестиційних альтернатив. Оптимізація розподілу інвестицій по проектах.
- •1. Просторова оптимізація
- •1.2. Розглянуті проекти не підлягають розукрупненню
- •2. Оптимпація у часі
- •1. Аналіз проектів в умовах інфляції
- •2. Аналіз проектів в умовах ризику
- •1. Імітаційна модель оцінки ризику
- •2. Методика зміни грошового потоку
- •3. Методика виправлення на ризик коефіцієнта дисконтування
- •27.Поняття, види та значення грошових потоків для підприємства.
- •28.Класифікація та порядок розрахунку й методи оцінки показників, що характеризують стан використання майна підприємства.
- •29.Шляхи поліпшення управління грошовими потоками.
- •30.Аналіз наявності власних оборотних коштів.
- •31.Значення й методи аналізу майна підприємства.
- •32.Теперішня вартість грошових потоків.
- •33.Значення ділової активності для оцінки фінансового стану підприємств.
- •34.Методи оцінки інвестиційних проектів.
- •35.Факторний аналіз грошових потоків.
- •36.Аналіз стану запасів підприємства.
- •4. Сума вивільнених або залучених коштів в наслідок прискорення або сповільнення оборотності запасів:
- •4. Сума вивільнених або залучених коштів в наслідок прискорення або сповільнення оборотності готової продукції:
- •37.Значення й методи аналізу капіталу підприємства.
- •38.Оптимізація грошових потоків: модель Міллера-Орра.
- •39.Показники, що характеризують ділову активність підприємства – порядок їх розрахунку та методи оцінки.
- •40.Схема побудови аналітичного процесу. Взаємозв’язок етапів і напрямків аналізу.
- •41.Типи фінансової стійкості.
- •42Аналіз дебіторської заборгованості.
- •43.Необхідність та порядок перетворення бухгалтерського балансу в аналітичний баланс-нетто.
- •44.Аналіз кредиторської заборгованості.
- •45.Аналіз ризиків впровадження інвестиційних проектів: методи аналізу ризику.
- •46.Оптимізація грошових потоків: модель Баумола.
- •47.Оцінка динаміки грошових потоків по періодах. Балансовий метод оцінки грошових надходжень.
- •48.Метод порівняльної рейтингової оцінки, метод рейтингового фінансового аналізу, інтегральна рейтингова оцінка.
- •49.Сутність ліквідності підприємства та її значення для оцінки фінансового стану.
- •50.Оцінка кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб згідно з методикою нбу.
- •51.Аналіз грошових потоків від інвестиційної діяльності підприємства.
- •52.Основні напрямки аналізу кредитоспроможності: аналіз фінансових коефіцієнтів.
- •53.Аналіз рентабельності продукції.
- •54.Методи створення рейтингу за допомогою ряду показників, кластерного аналізу, матричний метод аналізу, метод бальних оцінок.
- •55.Аналіз наявності, складу і динаміки джерел формування капіталу.
- •56.Порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують обіг акцій на вторинному ринку.
- •57.Аналіз ризиків впровадження інвестиційних проектів: методи зниження ризику.
- •58.Економічна оцінка пасиву балансу підприємства.
- •59.Економічна оцінка активу балансу підприємства.
- •60.Сутність платоспроможності та її значення для оцінки фінансового стану.
50.Оцінка кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб згідно з методикою нбу.
НБУ рекомендує кожному комерційному банку розробити свою власну систему показників фінансової діяльності позичальників. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальників оформляється окремим положенням і затверджується правлінням комерційного банку.
При проведенні оцінки кредитоспроможності клієнтів комерційні банки повинні розрізняти такі категорії позичальників: юридичні особи (крім комерційних банків); комерційні банки; фізичні особи. Комерційний банк повинен щоквартально проводити оцінку фінансового стану позичальника. Сам факт визначення кредитоспроможності та фінансового стану клієнта має стимулювати підприємство-позичальника підвищувати ефективність своєї фінансово-господарської діяльності.
Для здійснення оцінки фінансового стану і кредитоспроможності позичальника — юридичної особи (крім комерційних банків) слід враховувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як:
обсяг реалізації, прибуток та збитки;
рентабельність;
коефіцієнти ліквідності;
грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею;
склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості тощо.
Комерційний банк повинен враховувати також чинники, які багато в чому носять суб'єктивний характер: ефективність управління підприємством позичальника; ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці й галузі; наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника; історію погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому тощо. Оцінюючи кредитоспроможність позичальників, банки західних країн приділяють значну увагу кваліфікації та здібностям керівників, дотриманню ділової етики, договірної і платіжної дисципліни.
НБУ рекомендує комерційним банкам використовувати для економічної оцінки діяльності позичальників таку систему фінансових коефіцієнтів:
-коефіцієнт миттєвої ліквідності (більше 0,2);
-коефіцієнт поточної ліквідності (більше 0,5);
-коефіцієнт загальної ліквідності (більше 2,0);
-коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (більше 0,5);
-коефіцієнт незалежності (менше 1);
- рентабельність активів відношення чистого прибутку до середньої суми активів у відсотках. Характеризує рівень прибутковості від використання активів;
- рентабельність продажу відношення чистого прибутку до обсягу реалізації продукції (без ПДВ) у відсотках.
Крім способу оцінки кредитоспроможності позичальників на основі системи фінансових коефіцієнтів в банківській практиці можуть використовуватись й такі способи:
-на основі аналізу грошових потоків;
-на основі аналізу ділового ризику.
Оцінка кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику передбачає виділення найвагоміших чинників ділового ризику (надійність постачальників, сезонність поставок, тривалість зберігання товарів, рівень цін на товари, ризик введення державою обмежень на вивіз і ввіз імпортних товарів тощо), їх формалізацію, оцінку в балах і визначення на цій основі класу кредитоспроможності того чи іншого конкретного позичальника. Аналіз ступеня ділового ризику у клієнта дозволяє банкові спрогнозувати достатність джерел погашення позики.
НБУ рекомендує комерційним банкам будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником кредитоспроможності клієнта. Аналіз рядів динаміки дозволяє комерційному банкові простежити еволюцію фінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.
