11.4. Структура фінансового ринку

Структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками: часовою та інституційною. Структуризацію фінансового ринку за часовою та інституційною ознаками подано на рис. 11.3.

Розглянемо структуру фінансового ринку за часовою та інституційною ознаками у розрізі основних їх складових.

І. За часовою ознакою, тобто строком дії фінансових активів, фінансовий ринок поділяється на дві складові:

1. Грошовий ринок – це ринок короткотермінових депозитно-кредитних операцій та фінансових інструментів з терміном дії до одного року, які обслуговують, переважно, рух оборотного капіталу підприємств та організацій, короткотермінових ресурсів комерційних банків, небанківських фінансово-кредитних установ, держави та населення.

Рис. 11.3. Структура фінансового ринку за часовою та інституційною ознаками

Грошовий ринок, в свою чергу, поділяється на:

1) обліковий ринок, який є частиною грошового ринку, де короткотермінові грошові кошти перерозподіляються між прямими суб’єктами ринку, фінансово-кредитними інсти­тутами завдяки купівлі-продажу високоліквідних активів (векселів, чеків та інших цінних паперів) із термінами погашення до 1 року. Основними операціями на обліковому ринку є облікові та переоблікові операції комерційних банків, центрального банку з використанням комерційних та казначейських векселів, інших видів короткотермінових зобов’язань;

2) міжбанківський ринок, який є частиною грошового ринку, де тимчасово вільні грошові кошти комерційних банків залучаються та розміщуються ними між собою у формі міжбанківських кредитів і депозитів на короткі терміни. Міжбанківські кредити є важливим джерелом формування банківських ресурсів, що використовуються комерційними банками для виконання зобов’язань перед клієнтами, регулювання ліквідності балансів, дотримання вимог НБУ щодо обов’язкового резервування тощо;

3) валютний ринок, який є сектором грошового ринку, на якому забезпечується обмін однієї валюти на іншу у формі купівлі-продажу з метою обслуговування зовнішньоеконо­мічних відносин, міжнародних розрахунків та інших цілей суб’єктів валютного ринку і де урівноважується попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта.

2. Ринок капіталів – це ринок, на якому купуються і продаються грошові кошти у вигляді середньо- та довгострокових кредитів і фінансових активів на термін понад один рік. Основними операціями на ринку капіталів є операції з фондовими інструментами – акціями, середньо- та довгостроковими облігаціями; довгострокові депозити та кредити комерційних банків, операції небанківських фінансово-кредитних установ. Фінанансові активи, що обер­таються на цьому ринку, як правило, є менш ліквідними, для них є характерним вищий рівень фінансового ризику і, відтак, більш високий рівень дохідності.

Ринок капіталів, у свою чергу, поділяється на:

1) ринок середньо- та довготермінових банківських кредитів (кредитний ринок), який є частиною ринку капіталів, де продаються та купуються грошові кошти на тривалий термін (понад 1 рік) на певних умовах у формі надання кредитів під зобов’язання позичальників повернути основну суму боргу та сплатити відсотки у визначені терміни;

2) ринок цінних паперів, який є частиною ринку капіталів, де об’єктом фінансових операцій є цінні папери. На ньому здійснюється емісія, купівля-продаж цінних паперів, фор­мується ціна на них, урівноважується попит і пропозиція. Завдяки ринку цінних паперів акумулюються грошові нагромадження підприємств, держави, банків, небанківських фінан­сово-кредитних установ, заощадження домашніх господарств, і спрямовуються на виробниче та невиробниче інвестування капіталів. Ринок цінних паперів об’єднує ринок боргових зобо­в’язань (державних і корпоративних облігацій, депозитних сертифікатів), ринок інструментів власності (усі види акцій), ринок похідних фінансових інструментів (деривативів – форвар­дів, ф’ючерсів, опціонів, свопів тощо).

Таким чином, грошовий ринок насамперед підтримує ліквідність на фінансовому рин­ку, а ринок капіталів є найважливішим джерелом середньотермінових і довготермінових інвестиційних ресурсів для різних суб’єктів фінансового ринку.

II. За інституційною ознакою фінансовий ринок поділяють на дві складові:

1. Кредитний ринок – це частина фінансового ринку, що належить до каналів непря­мого переміщення коштів від власників заощаджень до позичальників через фінансово-кредитних посередників.

До складу фінансово-кредитних посередників відповідно до вітчизняної класифікації входять:

- комерційні банки (універсальні та спеціалізовані: інвестиційні, інноваційні, іпотечні, ощадні, зовнішньоторговельні);

- небанківські фінансово-кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, інвестиційні фонди, кредитні спілки, ломбарди, лізингові та факторингові компанії та ін.).

Кредитний ринок є основною складовою фінансового ринку. Це пояснюється тим, що він, по-перше, забезпечує найшвидший доступ до фінансових ресурсів, а по-друге, переваги кредитного ринку випливають із функціонального потенціалу основних суб’єктів цього ринку – комерційних банків, які не лише опосередковують рух фінансових ресурсів, а й певним чином їх продукують. Кредитний ринок забезпечує нагромадження, розподіл, пере­розподіл і рух позичкового капіталу між галузями економіки та суб’єктами фінансового ринку.

2. Ринок цінних паперів – це сектор фінансового ринку, що належить до каналів прямого переміщення коштів безпосередньо від власників заощаджень (інвесторів) до позичальників (емітентів) і опосередковується випуском та обігом цінних паперів.

Ринок цінних паперів структурується за двома основними ознаками:

1) за стадіями торгівлі:

- первинний ринок – це первинний випуск цінних паперів в обіг, що здійснюється на основі оголошення про емісію; торгівля ведеться між емітентами з одного боку, та інвесто­рами і фінансовими посередниками – з іншого. Первинне розміщення провадиться прямим зверненням емітента до покупця чи передачею всієї емісії або її частки посереднику (інституційному інвестору), що бере на себе функції розповсюдження цінних паперів;

- вторинний ринок характеризується операціями перепродажу раніше випущених цінних паперів, що здійснюються між окремими інвесторами, інвесторами і фінансовими посередниками та між фінансовими посередниками. Без розвиненого вторинного ринку цінних паперів, що забезпечує постійну ліквідність і розподіл фінансових ризиків, не може ефективно існувати первинний фондовий ринок. Однією з основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни чи курсу окремих цінних паперів, що відобра­жає всю інформацію про фінансовий стан їх емітентів і умови емісії.

2) за місцем торгівлі:

- біржовий ринок, який охоплює угоди, що укладаються на фондовій біржі, й охоплює насамперед вторинний ринок, хоча в окремих випадках і первинне розміщення цінних паперів може здійснюватись через фондову біржу. Фондова біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому торгівля цінними паперами ведеться чітко за правилами біржі і тільки між біржовими посередниками, які ретельно відбираються серед всіх учасників фондового ринку.

Фондова біржа виконує три основні функції – посередницьку, індикативну та регуля­тивну. Посередницька функція полягає в тому, що фондова біржа створює достатні й всебічні умови для торгівлі цінними паперами емітентам, інвесторам і фінансовим посередникам. Сутність індикативної функції полягає в оцінці вартості й привабливості цінних паперів. Саме на біржі здійснюється котирування цінних паперів, яке дає інформацію інвесторам про вартісну та якісну їх оцінку і динаміку розвитку. Регулятивна функція виражається в організації торгівлі цінними паперами. Завдяки її дії встановлюються вимоги до емітентів, що виставляють свої цінні папери на біржові торги, правила укладення і виконання угод, механізм контролю за діяльністю суб’єктів біржової торгівлі.

На фондову біржу можуть потрапити не всі випущені цінні папери, а лише гарантовані, які відповідають вимогам лістингу. Лістинг полягає у допуску цінних паперів до обігу і котирування на фондовій біржі на основі їх економічної експертизи.

- позабіржовий ринок, який охоплює угоди з купівлі-продажу цінних паперів, що укладаються і здійснюються поза біржею. Його утворюють брокерські контори, комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди. Такий розподіл вторинного ринку пов’язаний з тим, що не всі цінні папери можуть обертатися на біржі. Позабіржовий ринок характеризується вищим рівнем фінансового ризику та нижчим рівнем юридичної захищеності покупців, нижчим рівнем їх поточної інформованості тощо. Поряд з цим, цей ринок забезпечує обіг ширшої номенклатури цінних паперів; більшою мірою гарантує таємницю здійснення окремих угод; задовольняє потребу окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відтак, приносить вищий дохід.