Класифікація прямих учасників фінансового ринку

залежно від сегмента ринку, де вони виконують свої функції

№ з/п	Види фінансових ринків	Суб’єкти фінансового ринку	Характеристика суб’єктів фінансового ринку
1	Ринок позич­кових капіта­лів	Кредитори	Суб’єкти фінансового ринку, що надають позику у тимчасове користування під певний процент. Кредиторами на фінансовому ринку можуть бути: держава, комерційні банки, небанківські фінансово-кредитні установи.
		Позичальники	Суб’єкти фінансового ринку, що отримують позики від кредито­рів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі процента. Основними позичальниками на фінансовому ринку виступають: держава, комерційні банки, суб’єкти господарюван­ня, населення.
2	Ринок цінних паперів	Емітенти	Суб’єкти фінансового ринку, що залучають необхідні фінансові ресурси за рахунок випуску та розміщення цінних паперів. Емітентами цінних паперів є держава, органи місцевого самоврядування, юридичні особи, створені, як правило, у формі акціонерних товариств, а також нерезиденти.
		Інвестори	Суб’єкти фінансового ринку, що вкладають свої грошові кошти у різноманітні види цінних паперів з метою отримання доходу. Інвестори можуть бути: індивідуальними (окремі підприємства, фізичні особи) й інституційними (різні фінансово-інвестиційні інститути); стратегічними (купують контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного управління підприємством) і портфельними (купують окремі види цінних паперів суто в цілях отримання доходу); вітчизняними та іноземними.
3	Валютний ринок	Продавці валюти	Основними продавцями валюти є держава (реалізує на ринку через уповноважені органи частину валютних резервів); комерційні банки (які мають ліцензію на здійснення валютних операцій); підприємства, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність (реалізують на ринку свою валютну виручку за експортовану продукцію); фізичні особи (які реалізують наявну у них валюту за допомогою мережі обмінних валютних пунктів).
		Покупці валюти	Основними покупцями валюти є ті самі суб’єкти, що й її продавці.
4	Страховий ринок	Страховики	Cуб’єкти фінансового ринку, що реалізують різні види страхових послуг. Основними страховиками є страхові фірми і компанії відкритого типу, які надають страхові послуги всім категоріям суб’єктів страхування; компанії перестрахування ризику (перестраховики), які беруть на себе частину (або всю суму) ризику від інших страховиків.
		Страхувальники	Суб’єкти фінансового ринку, що купують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансо­вих втрат за настання страхової події. Страхувальниками є як юридичні, так і фізичні особи.
5	Ринок золота	Продавці золота	Основними продавцями золота можуть бути: держава (реалізує частину свого золотого запасу); комерційні банки (реалізують частину своїх золотих авуарів); юридичні та фізичні особи (за необхідності реінвестування коштів, які раніше були вкладені в цей вид активів).
		Покупці золота	Основними покупцями золота є ті самі суб’єкти, що й його продавці.
6	Ринок неру­хомості	Продавці на первин­ному та вторинному ринках нерухомості	Основними продавцями на первинному ринку нерухомості є поодинокі будівельні фірми та муніципальна влада. На вторинному – ріелторські фірми, приватні особи, а також виокремлюється орендний сектор.
		Покупці на первин­ному та вторинному ринках нерухомості	Основними покупцями житла є ріелторські фірми, юридичні та фізичні особи.

Отже, дані табл. 11.1 засвідчують, що основні учасники фінансового ринку мають свої певні відмінності та особливості залежно від того сегменту фінансового ринку, на якому вони виконують свої функції.

До другої функціональної групи суб’єктів фінансового ринку належать фінансові посередники (фінансові інститути), які забезпечують зустріч позичальника та кредитора, емітента та інвестора, тобто прямих учасників фінансового ринку. Фінансові інститути забезпечують трансформацію тимчасово вільних грошових коштів у позичковий та інвести­ційний капітал, беруть на себе фінансові ризики, скорочують витрати обігу для продавців і покупців фінансових активів, підвищують ефективність фінансових операцій. Класифікація інфраструктурних суб’єктів фінансового ринку наведена на рис. 11.1.

Рис. 11.1. Класифікація посередників на фінансовому ринку

Емісійні банки (центральні банки) – це банки, які володіють монопольним правом випуску банкнот, концентрують тимчасово вільні або обов’язкові резерви комерційних банків, кредитують як державу, так і комерційні банки, здійснюють нагляд над усією банківською системою і є знаряддям кредитно-грошової політики держави.

Комерційні банки (універсальні банки) на фінансовому ринку здійснюють широке коло операцій і надають різноманітні послуги, зокрема, розрахунково-касове обслуговування клієнтів, залучення коштів юридичних і фізичних осіб, кредитування банківських клієнтів, торгівля та збереження цінних паперів, вкладення вільних банківських коштів в інвестиційні проекти тощо.

Спеціалізовані комерційні банки виконують вузький спектр банківських операцій. За галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних і фізичних осіб у межах певної галузі, наприклад, ощадні, зовнішньоторговельні, а за функціональною спеціалізацією виконують окремі операції, наприклад, іпотечні, інвестиційні та ін.

Небанківські фінансово-кредитні установи, які поділяються на депозитні (кредитні спілки та асоціації), контрактно-ощадні (страхові компанії, пенсійні фонди), інвестиційні (інвестиційні фонди, трастові та фінансові компанії), мобілізують заощадження, в першу чергу, населення, надають іпотечні та споживчі кредити, здійснюють операції з цінними паперами та інші операції, а також надають споживачам широкий асортимент фінансових послуг.

Третю групу суб’єктів фінансового ринку становлять суб’єкти, що виконують функції обслуговування основних учасників чи окремих операцій на фінансовому ринку.

До таких суб’єктів належать:

1) фондові та валютні біржі – це організаційно оформлені, постійно діючі ринки, де здійснюється торгівля цінними паперами та валютою. Вони створюють такі умови для торгівлі фінансовими активами, які дають змогу одержати прибутки учасникам біржової торгівлі;

2) брокери – фінансові посередники, що займаються купівлею-продажем фінансових інструментів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення;

3) дилери – учасники фінансового ринку, що здійснюють комерційну діяльність з фінансовими активами за власний рахунок і на власний ризик;

4) андерайтери – фінансові посередники, які надають послуги емітенту щодо первинного розміщення цінних паперів;

5) депозитарії – депозитарні установи, які спеціалізуються з надання послуг щодо зберігання цінних паперів, обліку прав власності на цінні папери та руху цінних паперів. В Україні функції депозитарію можуть виконувати тільки юридичні особи, зокрема комерційні банки, торговці цінними паперами (дилери та брокери);

6) зберігачі – суб’єкти (юридичні особи), які мають дозвіл на зберігання та обслугову­вання обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами;

7) реєстратори – суб’єкти фінансового ринку, які на підставі одержаного у встановленому порядку дозволу здійснюють ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Реєстр власників – це список власників та номінальних утримувачів іменних цінних паперів, складений на певну дату. Ведення реєстру передбачає облік і зберігання протягом певного терміну інформації про власників іменних цінних паперів, а також про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру. Зміни до реєстру вносяться на підставі документів, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери;

8) розрахунково-клірингові установи – інститути, які спеціалізуються на виконанні таких функцій: здійснення розрахунків, включаючи проведення взаємозаліку за угодами купівлі-продажу цінних паперів; здійснення перевірки наявності на рахунках учасників грошових коштів та цінних паперів; видача виписок з грошових рахунків клієнтів установи; повідомлення інформації інститутам, які ведуть книги реєстрації іменних цінних паперів. Зазвичай, цю діяльність виконують спеціальні клірингові підрозділи фондових бірж, а на позабіржовому ринку – спеціалізовані клірингово-розрахункові установи;

9) інформаційно-аналітичні інститути, інформаційно-консультаційні центри – установи, які спеціалізуються з надання послуг своїм клієнтам щодо опрацювання та поширення ринкової інформації про суб’єктів та інструменти фінансового ринку, поточні курси валют, фондові індекси, а також на складанні аналітичних оглядів подій та тенденцій на ринку фінансових послуг;

10) саморегулівні організації фінансового ринку – це добровільні об’єднання професійних учасників фондового ринку, які не мають на меті одержання прибутку, створені з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників фондового ринку та зареєстровані Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Водночас фінансові посередники (друга функціональна група) та інститути інфраструк­тури (третя функціональна група) є складовими інфраструктури фінансового ринку, яка являє собою сукупність установ та організацій, що забезпечують належні організаційно-економічні умови для функціонування усіх учасників фінансового ринку з метою координації їх дій, підвищення ефективності фінансових операцій та усього ринкового механізму.