Розділ 11. Фінансовий ринок

11.1. Сутність, функції та призначення фінансового ринку

Фінансовий ринок є важливою складовою фінансових відносин, що сприяє ефектив­ному функціонуванню інших сфер і ланок фінансової системи держави. Для нормального розвитку економіки необхідна акумуляція тимчасово вільних коштів різних суб’єктів ринку, їх подальший розподіл і перерозподіл на комерційній основі між різними сферами еконо­міки. Ці процеси здійснюються на фінансовому ринку, де визначається попит і пропозиція на специфічні фінансові послуги, пов’язані з купівлею-продажем фінансових активів, які знахо­дяться у власності економічних суб’єктів національної, регіональної та світової економіки. На ці процеси впливають об’єктивні економічні закони розвитку суспільства, а також фінансова політика держави та інших суб’єктів господарювання.

Фінансовий ринок як невід’ємна складова світової ринкової економіки виник давно, але розвивався повільно і переважно функціонував як грошовий ринок. Остаточно він сформу­вався тільки на початку 60–х років минулого століття, а до цього часу його розвиток стри­мувався низкою негативних чинників, серед яких можна виділити події Першої та Другої світових воєн, світову економічну кризу 1929–1933 рр., повоєнні валютні обмеження тощо. Як засвідчує світовий досвід, фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати тільки в умовах становлення ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів і послуг мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх вільної купівлі-продажу.

У колишньому СРСР, у складі якого була Україна, фінансового ринку як такого не існувало, оскільки не було поняття ринку взагалі, приватної, індивідуальної та інших форм власності (крім загальнодержавної), фінансової інфраструктури та інших необхідних складо­вих ринкової економіки. Створення фінансового ринку в Україні розпочалося в умовах незалежності та переходу до ринкових відносин. Основними передумовами його становлення в Україні стали: ліквідація державної монополії на рух фінансових ресурсів, економічна самостійність господарюючих суб’єктів, розвиток відповідної інфраструктури фінансового ринку тощо.

Головною передумовою існування фінансового ринку є незбігання потреб у фінансових ресурсах того чи іншого суб’єкта ринку із наявністю джерел задоволення таких потреб. Тому основною метою функціонування фінансового ринку є акумулювання та ефективне розмі­щення тимчасово вільних коштів від суб’єктів, які їх заощадили, до суб’єктів, які відчувають потребу в таких коштах. Зазвичай, кошти спрямовуються від тих, хто не має змоги їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно.

Основна відмінність фінансового ринку від інших ринків (ринку товарів і послуг, ринку сировини та виробничих ресурсів) полягає у тому, що товаром на цьому ринку виступають фінансові активи. Останні визначаються як ресурси, що мають вартість, знаходяться у власності суб’єктів підприємницької діяльності і передбачають майбутнє одержання доходу. Так, володіння акціями приносить їхнім власникам дивіденди, комерційні банки виплачують проценти за користування вкладами населення тощо.

За економічною сутністю фінансовий ринок – це сукупність економічних відносин, які пов’язані з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошо­вих коштів, цінних паперів та інших фінансових активів. Об’єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, цінні папери, фінансові послуги тощо. Суб’єктами відносин є домашні господарства, господарюючі суб’єкти, держава і різноманітні фінансові інститути – фінансові посередники.

З організаційного погляду фінансовий ринок – це сукупність фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників і, навпаки. До таких інститутів належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, позабіржові торговельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії тощо.

Отже, фінансовий ринок – це складова інфраструктури фінансової системи, де здійснюється рух тимчасово вільного капіталу, формуються і функціонують обмінно-перерозподільні відносини, що пов’язані з процесами купівлі-продажу вільних фінансових ресурсів, їх трансформація в позичковий та інвестиційний капітал завдяки фінансовим посередникам, формується ціна на різноманітні фінансові активи.

Сутність і роль фінансового ринку в економіці держави розкривається в його функціях. У сучасних умовах основними функціями фінансового ринку є:

1. Забезпечення взаємодії покупців і продавців фінансових інструментів, унаслідок якої встановлюються ціни на фінансові інструменти, що зрівноважують попит і пропозицію на них. Будь-який інвестор аналізує існуючу ситуацію на фінансовому ринку та вкладає кошти у фінансові активи, враховуючи дохідність і ризиковість своїх вкладень. Емітенти фінансових активів, щоб бути конкурентоспроможними на фінансовому ринку, прагнуть забезпечити інвесторам належний рівень дохідності їх фінансових вкладень. У такий спосіб на ефективно діючому фінансовому ринку формується рівноважна ціна на фінансові активи, що задовольняє інвесторів, емітентів і фінансових посередників.

2. Запровадження фінансовим ринком механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів, що призводить до підвищення ліквідності цих активів. Викуп у інвесторів фінансових активів забезпечують фінансові посередники, які в будь-який момент, коли це потрібно інвесторам, готові викупити фінансові активи, що їм належать. Чим ефективніше функціонує фінансовий ринок, тим вищу ліквідність він забезпечує фінансовим інструментам, що перебувають в обігу на ньому, оскільки кожен інвестор може швидко і практично без втрат у будь-який момент перетворити фінансові інструменти на готівку. При цьому фінансові посередники завжди готові не лише викупити фінансові активи, а у разі потреби продати їх інвесторам.

3. Фінансові ринки сприяють знаходженню для кожного з учасників ринку контрагента угоди, а також істотно зменшують витрати на здійснення операцій та інформаційні витрати. Власники заощаджень не можуть і не знають, як ефективно розмістити свої кошти. У переміщенні капіталів вирішальну роль відіграють фінансові посередники, які, здійснюючи великі обсяги операцій з інвестування та залучення коштів, тим самим зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами. Поряд з цим фінансові посередники зменшують витрати через здійснення економії на масштабах операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів емітентів і кредитоспроможності позичальників на кредитному ринку.

Призначення фінансового ринку полягає у його здатності:

1) акумулювати грошові заощадження населення, підприємств, держави та трансфор­мувати їх у позичковий та інвестиційний капітал;

2) формувати ринкові ціни на окремі види фінансових активів з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів впливу;

3) перерозподіляти на взаємовигідних умовах грошові кошти господарюючих суб’єктів із метою їх ефективнішого використання;

4) впливати на грошовий обіг і прискорювати оборот капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

5) забезпечувати ліквідність фінансових активів;

6) здійснювати страхову діяльність та формувати умови для мінімізації фінансових і комерційних ризиків;

7) забезпечувати кредитування уряду й органів місцевого самоврядування шляхом емісії та розміщення урядових і муніципальних цінних паперів.

Таким чином, фінансовий ринок займає важливе місце в системі ринкових відносин, завдяки якому регулюються процеси концентрації та централізації виробництва і капіталу, забезпечується рух фінансових потоків і переливання вільних фінансових ресурсів в інвестиції.