10.2. Класифікація страхування

Різноманітність і розгалуженість об’єктів страхування, широкий спектр страхових відносин передбачають потребу у класифікації страхування. Класифікація видів страхування з урахуванням вітчизняної практики може розглядатися за такими ознаками:

1. За історичною ознакою, яка передбачає виокремлення етапів еволюції розвитку потреб у страхуванні та пропозиції страхових послуг згідно із вітчизняним законодавством щодо страхової діяльності:

а) 1991–1992 рр. – формування системи Укрдержстраху;

б) 1993–1996 рр. – початок формування національної системи страхування незалежної України в умовах різноманітних організаційних форм страхування (від прийняття Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування» у 1993 р.);

в) з 1996 р. – зміцнення фінансових основ діяльності страхових компаній (після затвердження Закону України «Про страхування»).

2. За економічною ознакою:

а) за статусом страховика, що застосовується для забезпечення державного регулюван­ня страхової діяльності. При цьому розрізняють:

- комерційне страхування (послуги надають страховики, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств і товариств з додатковою відповідальністю);

- взаємне страхування (послуги надають товариства взаємного страхування);

- державне страхування (послуги надають державні страхові організації);

б) за статусом страхувальника і поділяється на такі, що надаються юридичним особам, а також такі, які обслуговують інтереси фізичних осіб. Ця класифікаційна ознака не поширюється на особисте страхування;

в) залежно від спеціалізації страховика, що передбачає його поділ на страхування життя та загальне (ризикове) страхування;

г) за родом небезпеки страхових ризиків, що передбачає виділення видів страхування за діяльністю страховика (авіаційне, морське, автотранспортне тощо) та за видами ризиків (фінансові, кредитні, екологічні тощо);

д) за об’єктами страхування, що відповідно до чинного законодавства поділяється на три галузі:

- майнове страхування як сукупність видів страхування, об’єктом яких є майно юридичних і фізичних осіб. Згідно з цим, підгалузями майнового страхування є страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб;

- особисте страхування, об’єктом страхування якого є життя, здоров’я, працездатність громадян. Його призначенням є виплата громадянам обумовленої грошової суми при настан­ні визначеної події в їхньому житті. Особисте страхування поділяється на такі підгалузі: страхування від нещасних випадків (індивідуальне страхування громадян; страхування працівників за рахунок організацій, де вони працюють; страхування дітей і школярів; страху­вання пасажирів авіаційного і залізничного транспорту), страхування життя і пенсій (змішане страхування, тарифи якого підвищуються зі збільшенням віку і знижуються при великій тривалості дії договору; страхування дітей; весільне страхування; страхування пенсій; стра­хування на випадок смерті застрахованого; страхування на випадок втрати працездатності), медичне страхування (медичне обслуговування; щоденне обслуговування та медичний контроль; медична евакуація; репатріація тіла; виплата компенсацій спадкоємцям тощо);

- страхування відповідальності, в якій об’єктом страхування є відповідальність перед третіми особами, які можуть зазнати збитків унаслідок діяльності чи бездіяльності страху­вальника. У цій галузі страхування виділяють відповідальність власників транспортних засо­бів, професійну відповідальність, адміністративну відповідальність. Страховими випадками у страхуванні відповідальності є недбалість, неуважність, некваліфіковане виконання обов’язків; навмисні дії, що встановлюються тільки судом.

3. За юридичною ознакою:

а) за ліцензованими видами страхування;

б) за формами проведення страхування, що законодавчо поділяється на обов’язкове та добровільне. Поєднання обов’язкового та добровільного страхування дозволяє створити найбільш ефективну та дієву систему страхового захисту.

Обов’язкова форма страхування здійснюється за такими критеріями:

1) обов’язкові види страхування встановлюються відповідно до законодавчих норм, згідно з якими страховик зобов’язується страхувати відповідні об’єкти, а страхувальники – вносити належні страхові платежі (страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування пасажирів і військових);

2) суцільне охоплення визначених у законі об’єктів та осіб, що дозволяє застосовувати мінімальні тарифи;

3) строк дії страхування необмежений;

4) величина страхового тарифу, страхового платежу, страхового забезпечення встанов­люється законодавчо та є однаковим для всіх страхувальників.

Добровільне страхування здійснюється на основі таких ознак:

1) добровільні види страхування також діють в силу закону, проте їх застосування, вибір страховика, визначення конкретних умов страхування залежить від волевиявлення клієнтів страховика;

2) вибіркове охоплення страхових об’єктів і ризиків;

3) строк дії страхування обмежений;

4) величина страхового тарифу, страхового платежу, страхового забезпечення вста­новлюється на основі правил страхування, розрахунків, попиту та пропозиції на страховому ринку, а також залежить від власного бажання особи;

5) взаємовідносини між страхувальником і страховиком регламентуються на підставі договорів страхування.

Отже, загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування конкретного страховика, що встановлюються ним самостійно від­повідно до вимог законодавства; конкретні умови визначаються безпосередньо за укладання договору страхування.