27.Мета податку за Вагнером.

Значний вклад в теорію оподаткування було внесено представником історичної школи А.Вагнером, якого вважали ідеологом державного соціалізму. На відміну від класичної і неокласичної теорії, він розглядав оподаткування не з позицій індивідууму, а з позиції держави в цілому. Принципи оподаткування, сформульовані А.Вагнером на початку 20 століття залишаються актуальними і дотепер, оскільки включають в себе не лише фіскальні, але й економічні і соціальні наслідки оподаткування. Завдяки А.Вагнеру, податки починають розглядатись не лише як фіскальний інструмент, але й як засіб згладжування соціальної нерівності.Він підкреслював, що держава повинна створювати такі податковіумови для капіталу, щоб він «не тікав» з країни, адже саме капітал обробляє землю та застосовує працю. «Податок, що приводить до відпли-ву капіталу з будь-якої країни, призводить до зникнення усіх джерел доходів государя і суспільства. Внаслідок перенесення капіталу в іншу кра-їну неминуче зменшуються не тільки прибуток з нього, а й земельна рента та заробітна плата». З початку ХХ ст. утверджується думка, висловлена А. Вагнером,згідно з якою фіскальна мета податку замінюється соціальною. Це було викликано початком нової епохи, появою нових соціальних ідеалів. Новим ідеалом оподаткування стало прагнення до більшого зрівняння доходів через їх розподіл та до зменшення прірви між багатими і незаможними.

28.Податок згідно з поглядами неокласиків.

Розробляючи фінансову концепцію, представники неоконсервативного напряму виходили зі загальної неокласичної теорії.По-перше, на підставі концепції "економіки пропозиції" формується основна мета економічної та фінансової політики. Держава провадить фінансову політику на пом' якшення податкового тягаря, що покладається на підприємців із метою формування заощаджень. У такий спосіб формуються внутрішні джерела для забезпечення інвестицій у приватному секторі;По-друге, новим положенням, введеним у науковий обіг і фінансову практику, є підсилення ролі держави у забезпеченні довгострокових умов економічного зростання. З цією метою на державу та її фінансову систему покладається здійснення низки завдань зі структурної перебудови господарства, стимулювання науково-технічного прогресу, заохочення інновацій. По-третє, неокласики передбачають скоротити загальний обсяг державних видатків і змінити їхню структуру: збільшити питому вагу видатків, пов' язаних із заохоченням науково-технічного прогресу, розвитком освіти, науки. Неоклассики вважають що стимулювання економічного зростання у довгостроковому плані вимагає змін у структурі податкової системи. Зокрема, бажано замінити прогресивну шкалу ставок з прибуткового податку на пропорційну та розширити інвестиційні пільги. Основну увагу у податкових теоріях приділено оподаткуванню прибутку. Відомий німецький економіст Г. Шмольдерс вважав, що прибуток оподатковується прогресивним грошовим штрафом тільки однієї амортизаційної пільги скоротив податок на 5,6%, що дозволило збільшити інвестиції у довгострокові активи, а оподатковування підприємців вийшло за всі розумні межі. Інший німецький економіст Г. Рольтен також зазначав, що оподаткування "власності" не відповідає ідеї податкової справедливості, податки на прибуток мають бути зменшені.