І розділ. Військово-історичні, правові та політичні основи захисту вітчизни.

21.Хто очолював козацьке військо -(гетьман).

22. Коли була ліквідована Запорізька Січ? Запорозька Січ почала втрачати політичне та військове значення і була ліквідована російським урядом в 1775 році.

23. Склад легіону українських січових стрільців

Украї́нські січові́ стрільці́ (УСС, усу́си) — єдине українське національне військове формування в складі австро-угорської армії, сформоване з добровольців, які відгукнулися на заклик Головної Української Ради 6 серпня 1914 і стояли під проводом Української Бойової Управи (УБУ).

Структура Легіону Протягом 1914—1916 років поступово формувалася структура Легіону УСС за австрійською моделлю. Вже в вересні 1914 року Легіон налічував 2500 осіб. Осередком добровольців спочатку був Львів, а трохи згодом — Стрий. Усіх легіонерів було поділено на два батальйони (за національною термінологією — курені) та один напівбатальйон (напівкурінь).

Спочатку курені ділилися на сотні по 220 осіб. До складу сотні входили 4 чоти (взводи). Чота складалася з 4 роїв. А один рій налічував 10—15 стрільців. Зазвичай, сотня в бойових умовах нараховувала 100—150 вояків, 2 ремісника, писаря та його помічника.

Військові звання в Українському Легіоні також використалися згідно з національно-історичною термінологією: очолював курінь отаман (відповідав майору), а на всі посади нижче курінного призначались добровольці на власний розсуд: командира сотні називали хорунжий або ж сотник (капітан, пізніше — лейтенант). Командування легіоном здійснював полковник або ж підполковник австрійської армії. Часто — українець за походженням.

Чисельність та командний склад Загальна чисельність Легіону ніколи не перевищувала 2000 осіб. Австрійський уряд дозволяв записуватися до лав УСС лише добровольцям з ландштурму, тобто тих, хто за віком вже не підходив до служби в регулярному війську або за якихось обставин на військову службу не потрапив. Тим не менш, до Легіону часто вступали юнаки с місцевостей, окупованих австрійською армією, а також інтерновані в таборах Вольфсберг і Феліціентель. Тож до початку 1917 року, в стрілецьких лавах відслужили близько 7 тисяч вояків. Із них було вбито в боях 350 осіб, 1200 поранено і ще 1500 потрапили до російського полону.

24. Коли розпочалося створення національних зс?

Процес військового будівництва в Україні та становлення української армії з 1991 року по теперішній час розподіляється військовими експертами на чотири етапи: перший (1991–1996 роки) – формування основ; другий (1997–2001 роки) – подальше будівництво; третій (2001–2005 роки) – реформування та розвиток; четвертий (2006– теперішній час) – розвиток.

25. Перша українська регулярна частина Робітничо-Селянської Червоної Армії.

Черво́на а́рмія (повна назва  — Робі́тничо-Селя́нська Черво́на А́рмія — РСЧА, рос. Рабоче-Крестьянская Красная Армия — РККА)  — загальновживана назва Збройних сил Радянської Росії та СРСР з 1918 по 1946 роки.

РСЧА, Червона Армія — офіційне найменування Сухопутних військ і ВПС, які разом з ВМФ, Прикордонними військами, Військами внутрішньої охорони республіки і Державною конвойною вартою входили до складу Збройних Сил РРФСР/СРСР з 15 (28) січня 1918 року по 25 лютого 1946 року.

Офіційним днем створення РСЧА вважають 23 лютого 1918 року — день, що передував прийняттю більшовиками німецького ультиматуму і підписанню перемир'я на німецьких умовах у зв'язку з неможливістю чинити їм опір.

У вересні 1918 p., коли в Україні ще панували окупанти, ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У прийняли рішення про створення регулярної Української радянської армії. Виконуючи постанову ЦК КП(б)У, Центральний військово-революційний комітет України видав 22 вересня наказ про формування в нейтральній смузі із загонів українських повстанців двох регулярних дивізій, які мали стати ядром майбутньої Червоної армії радянської України. У формуванні цих дивізій та окремих загонів активну участь брали В.Боженко, М.Крапив'янський, І.Локотош, В.Примаков, М.Щорс та інші організатори військового будівництва. Українська Червона армія діяла у тісному єднанні з Червоною армією РСФРР. Після анулювання Брестського договору Раднарком РСФРР 17 листопада 1918 р. дав вказівку про організацію Реввійськради групи військ Курського напряму. Російські війська брали участь у відновленні радянської влади в Україні. Наприкінці січня 1919 p. відповідно до постанови Реввійськради РСФРР було створено Український фронт, до якого повністю включено українську Червону армію та деякі військові частини з РСФРР. В усіх оперативних питаннях командуючий Українським фронтом був підпорядкований головнокомандуючому збройними силами РСФРР. 29 січня членами Реввійськради Українського фронту було затверджено Ю.Коцюбинського і Є.Щаденка, трохи пізніше - О.Бубнова. Явно втілювалася в життя настанова більшовицької партії про злиття збройних сил радянської України з військами РСФРР. 27 грудня 1918 p. Тимчасовий робітничо-селянський уряд ухвалив Положення про Робітничо- Селянську Червону Армію України, де зазначалося, що "усі громадяни від 18 до 40 років беруться на облік і зараховуються до резерву армії". До Червоної армії приймалися також добровольці за рекомендацією радянських організацій та партій. Принцип військового обов'язку закріплювався і в Конституції УСРР. В результаті чисельність Червоної армії в Україні на кінець весни 1919 p. перевищувала 188 тис. чоловік, організованих в три армії. Роботою місцевих військкоматів з мобілізації до армії керував військовий відділ Тимчасового робітничо-селянського уряду. 29 січня 1919 p. замість військового відділу було створено наркомат з військових справ УСРР. Йому підпорядковувалися три військових округи: Харківський, Київський та Одеський. З виходом радянських військ до Чорного моря виникла проблема відродження Чорноморського флоту, для розв'язання якої при наркоматі з військових справ навесні 1919р. було створено морське управління. Організувати регулярну армію перший час не вдавалося. На початку 1919 р. в ній ще існували партизанські настрої, слабкою була дисципліна. Більшовики вимагали посилення робітничого прошарку в радянських військах. У другій половині травня розпочалася мобілізація робітників для надання допомоги Південному фронту, яка дала 38 тис. чоловік поповнення. Велику роль у будівництві Червоної армії відіграли рішення VIII з'їзду РКП(б) з військового питання. РКП(б) здійснювала політичне керівництво військами. ЦК КП(б)У займався підбором кадрів політичних працівників. У зв'язку з денікінським нападом парторганізації України до вересня 1919 p. відправили на фронт 20 тис. комуністів - майже 60% усього складу КП(б)У. 1 червня 1919 p. Український фронт було розформовано. Із частин 2-ї української армії та військових частин, що прибули з РСФРР, було створено XIV армію, яка увійшла до складу Південного фронту, а із частин 1-ї та 3-ї українських армій - XII армія, яка увійшла до складу Західного фронту. З метою подальшого об'єднання збройних сил у серпні 1919р. було ліквідовано наркомат з військових справ України; його функції перейшли до Реввійськради РСФРР.