8. Порівняльна характеристика кишкового та поза кишкового травлення.

Ротова порожнина

У людини процес травлення починається в ротовій порожнині, де їжа пережовується. Цей процес стимулюють екзокринні залози, які виділяють фермент амілазу язика. На цьому етапі відбувається розщеплення полісахаридів. Відбувається виділення слини, допомагає формуванню болюса — харчової грудки, що полегшує проходження їжі по стравоходу. Ковтальний рефлекс координується у ковтальному центрі в довгастому мозку і мосту, його викликає подразнення рецепторів слизової оболонки глотки. У координованому акті ковтання беруть участь м'яке піднебіння і язичок (uvula), які запобігають потраплянню їжі в носову порожнину, і надгортанник, який не дає їжі потрапляти в трахеї.

1. Зі стравоходу їжа потрапляє у шлунок, проходячи через кардіальний сфінктер. Шлунок людини розташований під діафрагмою в лівому підребер'ї надчеревній області. Він має три оболонки:

2. зовнішня (адвентиції, очеревина, серозна оболонка);

3. м'язовий шар, який складають середній шар (циркулярний) і внутрішній шар (косий);

4. внутрішня (слизова оболонка), вистелена циліндричним епітелієм.

У шлунку їжа змішується зі шлунковим соком, активними компонентами якого є соляна кислота і травні ферменти:

1. ліпаза — (неактивна, активізується жовчю у дванадцятипалій кишці) розщеплює жири до гліцерину і жирних кислот;

2. пепсин — розщеплює білки до амінокислот;

3. хімозин — (у дітей до 1 року) допомагає перетравити молочні продукти. Після одного року химозин зникає, його функції буде виконувати соляна кислота.

Через пілоричний сфінктер їжа потрапляє у тонку кишку. Перший відділ тонкої кишки — дванадцятипала кишка, де відбувається змішування їжі із жовчу, яка забезпечує емульгування жирів, ферментами підшлункової залози і тонкої кишки, розщеплюють вуглеводи (мальтоза, лактоза, сахароза), білки (трипсин і хімотрипсин). У тонкій кишці відбувається основний обсяг всмоктування поживних речовин через кишкову стінку.

Після проходження тонкого кишечника їжа потрапляє у товсту кишку, що складається зі сліпої кишки, ободової, сигмоподібної і прямої кишки. Тут відбувається всмоктування води і деяких поживних речовин, таких як вітаміни, тут же відбувається і формування калових мас.

9. Типи розмноження ( поліембріонія, партеногенез, брунькування…)

Розмноження (відтворення, репродукція) — біологічний процес, за допомогою якого утворюються нові організми, відтворення собі подібних. Розмноження — фундаментальна особливість всіх відомих життєвих форм, кожен індивідуальний організм існує в результаті розмноження. Відомі способи розмноження поділяються на два головні типи: статеве і безстатеве (нестатеве).

Статеве розмноження є типом розмноження, при якому організми утворюють нащадків, що мають комбінацію генетичного матеріалу від більш ніж одного (зазвичай двох) різних представників виду. Кожен з двох організмів-батьків надає приблизно половину генетичної інформації нащадкові, продукуючи гаплоїдні гамети. Більшість організмів формують два різні типи гамет

Безстатеве розмноження — біологічний процес, у якому організм створює генетично подібну або ідентичну копію себе без вкладення генетичного матеріалу іншого індивідуума.

Поліембріонія — процес розвитку кількох зародків з однієї заплідненої яйцеклітини.

Партеногенез — форма статевого розмноження, коли розвиток яйцеклітини відбувається без запліднення. Притаманний багатьом рослинам та безхребетним тваринам (попелиці, палочники, коловертки, деякі види цвіркунів, метеликів та ос), а також і деяким хребетним (риби, амфібії,ящірки). Особливі форми партеногенезу — гіногенез, андрогенез та педогенез.

Переваги партеногенезу полягають в тому, що він здатен значно збільшувати швидкість розмноження, та в деяких випадках за відсутності самців, самки здатні розмножуватися самостійно, народжуючи при цьому головно самців.

Загалом, існують два види партеногенезу — гаплоїдний та диплоїдний, залежно від кількості хромосом в жіночій гаметі.

Брунькування — утворення нового організму з виростів тіла материнського організму (бруньок у рослин, інколи також і у інших організмів). Такий тип розмноження звичайний у рослин та грибів, але також зустрачається у тваринних організмів (наприклад, гідри) та бактерій. Зазвичай, брунька або виріст залишається прикріпленим до материнського організму протягом деякого часу, після чого звільняється і стає вільним організмом. Новий організм генетично ідентичний материнському (тобто є клоном).