38. Синтетична теорія еволюції.

У подальшому розвиток еволюційної теорії був пов'язаний з розвитком генетики. У 1930-х рр. теорія природного добору Ч. Дарвіна разом з теорією спадковості Г. Менделя склали сучасну синтетичну теорію еволюції - комплекс уявлень про еволюційний процес, що виник унаслідок поєднання положень класичного дарвінізму з вченням про мутації та уявленнями про популяцію як елементарну одиницю еволюції [2, с. 97].

Термін «синтетична» пішов від назви книги відомого англійського еволюціоніста Дж Хакслі «Еволюція: сучасний синтез» (1942). До розробки синтетичної теорії еволюції, крім Д.С. Хакслі, долучилися багато науковців: С.С. Четвериков, Ф.Г. Добржанський, Е. Майєр, С. Райт, Н.П. Дубінін, О.Н. Сєвєрцов, І.І. Шмальгаузен, Д.К. Бєляєв, О.П. Татаринов, В. А. Ратнер та інші.

Синтетичну теорію еволюції можна охарактеризувати як теорію органічної еволюції шляхом природного відбору ознак, детермінованих генетично. Вона заснована на визнанні популяції одиницею, що еволюціонує, випадкових змін ДНК і природного відбору, провідної ролі середовища у виникненні видів, необхідності різноманітності у збереженні стабільності біологічних систем. Еволюція за теорією являє собою безперервний процес накопичення у популяції випадкових мутацій, ознак, що ведуть до формування нового виду. Розкривши та накопичивши безліч нових фактів і доказів еволюції живих організмів, вона об'єднала дані багатьох біологічних наук. Тим не менше, це вчення, відоме ще як неодарвінізм, знаходиться в руслі тих ідей і напрямів, які були закладені Ч. Дарвіном.

Отже, теорія Дарвіна знайшла свій розвиток у сучасній синтетичній теорії еволюції, яка стала центральним організовуючим принципом сучасної біології, забезпечуючи загальне пояснення походження і різноманітності життя на Землі.

39. Мікроеволюція.

Мікроеволюція — сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду.

Згідно із синтетичною теорією еволюції, природний добір спрямовує різні елементарні зміни фенотипів, що виникли внаслідок мутацій, у бік формування пристосувань організмів до змін умов довкілля. В цьому і полягає творча роль природного добору. Тому його часто називають рушійною силою еволюції.

40. Макроеволюція. Прогрес та регрес.

Макроеволюція у біології — процес еволюції на рівні утворення нових біологічних видів та вищих таксонів (одиниць): родів, родин і аж до царств, на відміну від мікроеволюції, яка відбувається у межах виду чи популяції.

В еволюційній теорії макроеволюція стає результатом поступового накопичення мікроеволюційних змін, однак у багатьох напрямках креаціонізму визнається тільки мікроеволюція, а можливість макроеволюції заперечується.

Прогрес — збільшення чисельності популяцій, розширення ареалу, утворення нових підвидів і видів в межах певної групи; Наприклад: комахи, молюски, птахи, ссавці, покритонасінні.

Регрес — зниження пристосованості, чисельності, скорочення ареалу, вимирання певної групи. Наприклад: із хоботних лишились лише два види: африканський та індійський слон.

Ці поняття не мають реального відображення в природі, а є узагальнюючими термінами, які показують ступінь видової різноманітності певної групи в певний геологічний час.