Тема: Групова динаміка та основи формування колективу План

1. Сутність понять «група», «колектив».

2. Сутність, стадії та фактори згуртованості колективу.

3. Соціально-психологічний клімат трудового колективу.

1. Сутність понять «група», «колектив»

Організація – це соціальна категорія і одночасно засіб досягнення цілей. Це – місце, де люди будують взаємостосунки і взаємодіють, утворюючи групи.

Група – конкретна спільність людей (двох або більше осіб), які об’єднані системою взаємовідносин таким чином, що кожна особа здійснює вплив на інших і одночасно знаходиться під впливом інших, поведінка і діяльність яких регулюються спільними цілями, нормами та цінностями. Кожен із нас одночасно належить до багатьох груп. Ми – члени декількох сімейних груп і груп друзів, колективу організації.

За характером внутрішніх зв’язків в організації розрізняють формальні та неформальні групи.

Формальні групи – об’єднання людей у межах організації, створені за рішенням вищого керівництва для виконання певних виробничих чи управлінських функцій. (групи керівників, робочі групи, цільові групи – комітети).

Неформальні групи створюються не керівництвом шляхом розпоряджень і формальних постанов, а членами організації залежно від їх взаємних симпатій, загальних інтересів, однакових прихильностей. Ці групи існують в усіх організаціях, хоча вони не відображені в структурних схемах. Неформальні групи мають свої неписані правила і норми поведінки, люди добре знають, хто входить в їх неформальну групу, а хто ні. Ці групи мають визначеного лідера. В багатьох випадках неформальна група може мати на кожного свого члена вплив однаковий або навіть більший за формальну структуру.

Неформальні групи мають багато спільного з формальними групами, а саме:

1. мають певну організацію – ієрархію, лідера та завдання;

2. мають певні неписані правила-норми;

3. мають певний процес утворення – етапи;

1. мають певні різновиди.

В кожній організації існують неформальні взаємостосунки. Ці неформальні об'єднання часто мають сильний вплив на якість діяльності та організаційну ефективність. Керівник завжди повинен знати їх і взаємодіяти з ними. Завдання менеджера – організувати таку співпрацю між формальними та неформальними групами, щоб діяльність останніх мала не антагоністичний, а підтримуючий характер. Крім того, в наш час однією з умов ефективності управління є вміння працювати в малих групах і будувати взаємостосунки зі своїми безпосередніми підлеглими.

Негативне і позитивне в існуванні неформальних груп

Негативне	Позитивне
Невисока думка щодо неформальних груп з боку керівника, які вважають, що існування цих груп – це результат неефективного керівництва	Прихильність до групи переходить у прихильність до організації
Члени неформальних груп вважають, що до них ставляться несправедливо і відповідним чином на це реагують	Небажання порушувати соціальні зв'язки призводить до небажання залишити організацію

Вирішуючи проблеми управління групами, керівництво організації вирішує проблеми підвищення ефективності управління колективом у цілому. Основна увага при цьому повинна приділятися визначенню основних показників груп і факторів, які на них впливають.

Група завжди проходить певні стадії свого розвитку:

1. формування: члени групи знайомляться один з одним та з оточуючим середовищем;

2. психологічна напруженість: члени групи проявляють обережність у стосунках, ведуть боротьбу за лідерство, з’ясовують відмінності у точках зору; притаманна невизначеність, деякі члени групи перебувають у стресовому стані;

3. нормалізація: встановлення загальних думок, рольових очікувань та норм поведінки;

4. діяльність: виконання членами групи своїх функцій задля досягнення спільної мети.

Умови ефективної роботи групи:

• чітка уява кожного члена групи про цілі, що стоять перед нею;

• розподіл обовֹ’язків між членами групи з урахуванням їх здібностей;

• чіткий розподіл відповідальності;

• налагодження раціонального та ефективного робочого процесу;

• конструктивні взаємовідносини;

• ефективна система заохочень;

• конструктивні відносини з іншими групами.

Колектив – відносно самостійна, організаційно оформлена група людей, поєднаних загальною спільною діяльністю. Колектив є вищою формою внутрішньої організації групи.

Існує основний колектив – колектив підприємства в цілому, і первинний колектив – найменша за чисельністю складова частина загального колективу або група.

Трудовий колектив – це сукупність людей, об'єднаних спільною метою та діяльністю, єдністю інтересів, єдиною організацією та взаємною відповідальністю кожного, відносинами співробітництва та взаємодопомоги.

Трудовий колектив – це не просто механічне об'єднання людей, які спільно працюють. Він є об'єднанням на основі складної системи постійно діючих економічних, виробничо-технічних, організаційних, моральних, побутових взаємозв'язків між окремими працівниками і їх групами, що змінюються і розвиваються.

Трудовий колектив не виникає у момент створення підприємства, організації або її підрозділу, а формується в результаті свого розвитку. Дослідження в області соціальної психології дали можливість розробити модель формування трудового колективу, яка складається з чотирьох етапів.

На першому етапі з певної кількості людей формується номінальна група. Людям, які входять в неї, надалі доводиться спільно діяти для досягнення загальних цілей, які ще не стали мотивом загальної діяльності членів майбутнього колективу.

На другому етапі утворення колективу формується його активне ядро, куди входять люди, які не тільки усвідомили цілі колективу і активно діють у напрямі досягнення їх, а і впливають на інших учасників колективної діяльності. На цьому етапі в колективі формуються мікрогрупи, які відрізняються між собою відношенням до цілей колективу.

На третьому етапі виникає ідейна співпраця тих мікрогруп, які сприймають цілі і завдання колективу, як свої особисті. Змінюються відносини між керівником і колективом.

На четвертому етапі колектив досягає зрілості в цілому і зрілості осіб, які входять в нього, усвідомлення єдності інтересів кожного працівника і колективу. Іншими словами, тільки на четвертому етапі формується зрілий колектив і та соціально-психологічна атмосфера, яка сприяє ефективній роботі колективу і кожного його члена.

З точки зору соціальної психології існує декілька видів формальних груп (різновидів трудового колективу), назва яких відповідає кожному з етапів його формування:

- номінальна група – об’єднання, що існує формально; існує лише факт спілкування;

- асоціація – люди, які мають спільні цілі, але не взаємодіють між собою;

- кооперація – існують загальні цілі, єдність діяльності.