Чи викликає цукор симптоми сдвг?

Перероблений цукор і карбогідрати можуть впливати на рівень активності дитини. Такі види цукру різкопідвищують рівень глюкози в крові через те, що вони швидко потрапляють в кровоносну систему. ебенок може стати більш активним через стрибок адреналіну, викликаного викидом цукру в кров.

Знижена активність дитини іноді спостерігається при падінні рівня адреналіну в крові. Однак не існує доказів, що цукор дійсно може впливати на появу СДУГ.

Як дотримання дієти впливає на симптоми СДВГ?

Дуже важливо спершу проконсультуватися з лікарем, перед тим як пробувати дієтичне лікування СДВГ. Виходячи з результатів досліджень, описаних вище, Агентство з харчових стандартів Великобританії рекомендує батькам дітей з СДУГ виключити продукти з харчовими добавками з їхнього раціону. Агентство також заохочує компаній-виробників прибрати харчові барвники з продуктів харчування. Не дивлячись на це, американське Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів все ще вважає штучні харчові фарбники безпечними при правильному їх застосуванні.

одітелей заохочують виключити деякі продукти з раціону дітей, якщо їм здається, що ця їжа погано впливає на поведінку дитини з СДУГ. У той же час деякі експерти вважають, що у дітей можуть спостерігатися певні зміни в поведінці після виключає дієти через те, що члени сім'ї трохи змінюють свою поведінку, поки дотримуються дієтичних обмежень. Крім того, дуже важливо не перестаратися з обмежує дієтою. Головним чином для того, щоб не створити недолік одержуваних з їжею поживних речовин. Дієтологи і доктора можуть допомогти Вам в складанні здорового плану харчування для Ваших дітей.

Бен Файнхолд створив популярну елімінаційної дієту спеціально для лікування гіперактивності. Вона припускає виключення з раціону штучних барвників, підсилювачів смаку та консервантів з метою зниження гіперактивності. Деякі дослідження спростували результативність теорії Файнхолда. Однак, багато батьків, які застосовували її на практиці, повідомляли про поліпшення в поведінці їхніх дітей.

Незалежно від того, чи є у дитини СДВГ, він повинен вживати перероблений цукор в помірних кількостях, якщо не виходить повністю прибрати його з раціону. Вживання продуктів з підвищеним вмістом цукру призводить до карієсу, крім того, дає організму зайві калорії, що може привести до ожиріння, при цьому не несучи ніякої поживної цінності. Рослинні харчові барвники- небезпеченні.

Гігієнічні аспекти застосування барвників в харчовій промисловості

Барвники відомі в житті людини з давніх часів, коли для фарбування тканин та харчових продуктів застосовувались природні барвники, переважно рослинного походження. Характерною ознакою природних барвників є те, що барвні пігменти представлені кількома близькими сполуками, вміст яких в сировині невеликий у порівнянні з вмістом домішок. На жаль, у харчовій промисловості вони не знайшли широкого застосування з огляду на різні причини. По-перше, природні барвники, як правило, нестійкі до змін кислотності. По-друге, виробництво природних барвників потребує досить великих затрат коштів, що обумовлено витратами електроенергії та хімічних речовин, котрі використовуються при очищенні та концентруванні сировини. По-третє, для отримання забарвлення потрібної інтенсивності застосовуються великі дози барвників.

На відміну від природних, синтетичні барвники більш стійкі і їх зручно дозувати. З появою синтетичних барвників перестало бути проблемою отримання потрібних кольорів харчових продуктів. Крім того, у більшості випадків вони дешевші за природні. Головною вимогою до синтетичних харчових барвників є нешкідливість їх для організму людини, так як першочерговими споживачами підфарбованих кондитерських виробів та безалкогольних напоїв є діти. Екологічна ситуація в Україні досить складна, тому вживання їжі, що містить харчові добавки неприродного походження, буде сприяти додатковому хімічному навантаженню на організм людини, що особливо небажано для дитячого організму. В зв’язку з цим споживання підфарбованих продуктів харчування слід розглядати в першу чергу як гігієнічну проблему.

В кожній країні існує своя нормативна база щодо кількості та асортименту дозволених до використання барвників, що визначається державними органами контролю. Першим українським документом, який повинен був замінити існуючі за часів Радянського Союзу "Санитарные правила по применению пищевых добавок" № 1923-78 стали "Санітарні правила по застосуванню харчових добавок" № 222 від 23 липня 1996 року. Дію зазначеного документу в частині, що стосується барвників, було припинено у вересні 1998 року через відсутність в Україні аналітичних методів їх контролю.

В даний час при здійсненні контролю за застосуванням харчових барвників необхідно дотримуватись таких нормативних документів: “Постанова Кабінету Міністрів № 12 від 04.01. 1999 р. “Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах”; “Постанова Кабінету Міністрів № 37 від 27.12. 1999 р. “Про затвердження гігієнічних нормативів харчових добавок у харчових продуктах”; “Постанова Кабінету Міністрів № 342 від 17.02. 2000 р. “Доповнення до переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах”.

Для аналітичного контролю за вмістом харчових барвників у продуктах харчування більшістю вітчизняних дослідників, використовується метод високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ), який потребує складного апаратурного оформлення. Але, внаслідок слабкої матеріальної бази, не всі лабораторії санітарно-епідеміологічної служби країни здатні застосовувати зазначений метод для здійснення санітарного нагляду за якістю продуктів харчування, що містять синтетичні барвники. Київською медичною академією післядипломної освіти запропоновано проводити визначення синтетичних барвників у продуктах харчування спектрофотометричним методом. Зазначене нововведення дозволяє використати для аналізу харчових продуктів, що містять синтетичні барвники, існуючу матеріальну базу лабораторій санітарно-епідеміологічних станцій. Методики виконання вимірювань синтетичних барвників у безалкогольних напоях і кондитерських виробах впроваджені в практику на Рівненській і Херсонській обласних санстанціях.

Підсумовуючи вищесказане, слід відмітити, що не завжди доцільним є підфарбовування продуктів харчування природними барвниками, а використання з цією метою синтетичних харчових барвників потребує уважного і обережного ставлення до їх застосування у харчовій промисловості.

Зважаючи на те, що синтетичні барвники використовуються для надання привабливого органолептичного вигляду переважно кондитерським виробам та напоям, необхідно забезпечити ефективний санітарний нагляд за їх використанням. Існуюча нормативна база та розроблені аналітичні методи контролю дозволяють це зробити. Потребують вирішення організаційні питання, зокрема, забезпечення лабораторій СЕС необхідними стандартами барвників, методиками та своєчасне проведення навчання лікарів-лаборантів, які займаються оцінкою якості та безпеки харчових продуктів