
- •Лекція 1. Вступна лекція. Технологія молока і молочних продуктів як наука План
- •Сучасний стан молочної промисловості в Україні, її завдання.
- •Технологія молока і молочних продуктів як наука
- •Загальні технологічні операції у виробництві молочних продуктів
- •1. Сучасний стан молочної промисловості в Україні, її завдання
- •Технологія молока і молочних продуктів як наука
- •3. Загальні технологічні операції у виробництві молочних продуктів
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 2 Питні види молока. Загальні технологічні операції одержання пастеризованого молока
- •Асортимент та класифікація питних видів молока
- •Сировина для виробництва пастеризованого молока
- •Загальні технологічні операції
- •Асортимент та класифікація питних видів молока
- •Сировина для виробництва пастеризованого молока
- •Загальні технологічні операції у виробництві пастеризованого молока
- •Технологія білкового та відновленого молока
- •Технологія вітамінізованого молока
- •Технологія десертних видів молока
- •5. Молоко пастеризоване подовженого терміну зберігання
- •Сировина для виробництва стерилізованого молока
- •Загальні операції у виробництві стерилізованого молока
- •Стерилізація у тарі
- •Основні способи виробництва стерилізованого молока. Загальні операції
- •3. Стерилізація у тарі
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 5 Ультрависокотемпературне оброблення молока. Особливості технології різних видів стерилізованого молока
- •Стерилізація молока в потоці.
- •Особливості технології різних видів стерилізованого молока
- •Вади питних видів молока
- •Стерилізація молока в потоці
- •Особливості технології різних видів стерилізованого молока
- •Вади питних видів молока
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 6 Закваски
- •1. Склад мікрофлори заквасок
- •2. Види заквашувальних препаратів
- •3. Вади заквасок
- •1. Склад мікрофлори заквасок
- •2. Види заквашувальних препаратів
- •3.Вади заквасок
- •Питання для самоперевірки
- •Лекції № 7,8 Технологія рідких дієтичних кисломолочних продуктів. Асортимент. Загальні технологічні операції
- •1. Загальна характеристика кисломолочних напоїв.
- •2. Асортимент рідких дієтичних кисломолочних продуктів.
- •3. Загальні технологічні операції виробництва кисломолочних напоїв резервуварним способом
- •1. Загальна характеристика кисломолочних напоїв
- •3. Загальні технологічні операції виробництва кисломолочних напоїв резервуварним способом
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 9 Особливості виробництва різних видів кисломолочних напоїв.
- •1. Технологія кефіру
- •2.Особливості технології йогурту
- •3. Ряжанка та варенець
- •Інші види кисломолочних напоїв
- •Простокваша
- •5.Вади кисломолочних напоїв
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 10 Технологія сиру кисломолочного
- •Асортимент та класифікація сиру кисломолочного
- •Основні способи одержання сиру кисломолочного
- •2.Основні способи одержання сиру кисломолочного
- •3. Загальні операції виробництва сиру кисломолочного
- •Питання для самоперевірки
- •Лекції 11,12 Способи і лінії по виробництву сиру кисломолочного
- •Виробництво сиру кисломолочного на сировиготовлювачаі з пресуючими ваннами
- •2. Виробництво сиру кисломолочного у ваннах-сітках
- •3.Одержання сиру кисломолочного на механізованій лінії я9-опт
- •4.Виробництво сиру кисломолочного на лінії з сепаратором-відділювачем сироватки від білкового згустку
- •5. Вади сиру кисломолочного
- •Питання для самоперевірки
- •Лекція 13 Технологія виробництва сиркових продуктів
- •1.Асортимент та класифікація сиркових продуктів
- •2. Технологія сиркових виробів
- •3. Особливості виробництва глазурованих сирків
- •4. Технологія сиркових тортів
- •Лекція 14 Технологія сметани. Загальні технологічні операції
- •1. Сировина та закваски для виробництва сметани
- •2. Асортимент сметани
- •4. Загальні технологічні операції виробництва сметани резервуарним способом
- •Лекція 15. Особливості виробництва сметани різних видів. Вади сметани
- •Технологія сметани різних видів
- •Вади сметани та причини їх виникнення.
- •1. Технологія сметани різних видів
- •2. Вади органолептичних властивостей сметани та причини їх виникнення.
- •Лекція 16. Склад та властивості морозива План
- •1. Асортимент морозива
- •Молочне
- •2. Вимоги до якості морозива різних груп
- •3. Харчова та біологічна цінність морозива
- •4. Структура морозива, її формування та вплив на якість продукту
- •Лекція 17. Сировина для виробництва морозива
- •Молочна сировина та молочні продукти.
- •Рослинні олії та замінники молочного жиру.
- •Цукор та цукристі речовини
- •Емульгатори, стабілізатори.
- •Смако-ароматичні добавки.
- •Ароматизатори та барвники
- •Лекція 18. Технологія морозива. Загальні технологічні операції
- •Принципова технологічна схема виробництва морозива
- •2. Загальні технологічні операції
- •3. Зберігання та транспортування морозива
- •Лекція №19. Особливості технології морозива різних видів. Вади морозива
- •Особливості морозива на молочній основі
- •2. Особливості морозива плодово-ягідного та ароматичного
- •3. Вади морозива та способи їх запобігання
Емульгатори, стабілізатори.
Емульгатори. У нових технологіях морозива, особливо із застосуванням немолочних жирів, широко використовують емульгатори. Роль останніх полягає у стимулюванні кристалізації жиру для скорочення часу визрівання сумішей, підвищенні агрегативної стійкості повітряних бульбашок, полегшенні процесу збивання за рахунок кращого диспергування повітря в морозиві, одержанні «сухого» морозива внаслідок часткової дестабілізації жиру (це полегшує формування порцій морозива), у підвищенні опору до танення продукту, забезпеченні однорідності текстури морозива завдяки заданому структуруванню жиру [29].
Емульгатори здатні адсорбуватися на межі розділу фаз жир-плазма у вигляді тонких адсорбційних оболонок, що знижує міжфазний поверхневий натяг та запобігає коалесценції часточок жиру після гомогенізації сумішей. За відсутності емульгатора самочинна коалесценція часточок жиру призведе до розділення системи на дві фази (жир-плазма) до фризерування. У жиромістких системах після гомогенізації за відсутності емульгаторів на поверхні жирових кульок будуть адсорбуватися лише білки, а при введенні олеофільних поверхнево-активних речовин, під час охолодження та визрівання сумішей частина білків буде виштовхуватися з поверхні розділу фаз жир-плазма та замінятися на емульгатори. Це призводить при фризеруванні до часткової дестабілізації жиру, що формує жирову структуру у замороженому продукті, визначає текстуру та характеристики плавлення.
Емульгаторами є сполуки жирних кислот, моно- та дигліцериди, ефіри цукрів і жирних кислот, ефіри пропіленгликолю та жирних кислот, лецитин, пірофосфати, поліфосфати та ін., що формують стабільну дрібнодисперсну систему декількох незмішуваних фаз. Найчастіше для морозива використовують ефіри гліцерину та іх суміші, що мають назву „моно-дигліцериди” (GMS) (Е 471). Коди піро- та поліфосфатів - Е 450 та Е 452.
Також широко використовують поліоксиетиленовий ефір сорбіту, який називають “полісорбатом”. Полісорбат спричинює більшу дестабілізацію жиру, ніж моно- та дигліцериди. Його часто застосовують у комбінації з GMS, але в багатьох країнах Європи полісорбат заборонений до застосування. Згідно СанПін, похідні сорбіту мають такі коди: поліоксиетиленсорбітан монолаурат (твін-20) – Е 432; поліоксиетиленсорбітан моноолеат (твін-80) - Е 433); поліоксиетиленсорбітан монопальмітат (твін-40) - Е 434; поліоксиетиленсорбітан моностеарат (твін-60) - Е 435.
Загальноприйняті кількості емульгаторів складають 0,1…0,3% для моно- та дигліцеридів та 0,02…0,04 % для полісорбату. Дози природних емульгаторів повинні бути значно більшими. Так, для досягнення помітного емульгуючого ефекту необхідно близько 0,5 % сухих яєчних жовтків, 0,6…1 % яєчного жовтка або 2…3 % яєць. Для ванільного морозива іноді необхідно до 1,4 % сухого яєчного жовтка.
Схема дії α-моногліцериду така. Він розташовується на жировій глобулі, та зменшує її заряд за рахунок витискання білка. Внаслідок цього знижується відштовхування між жировими глобулами, і тому під час фризерування можлива агломерація жирових кульок. Цей ефект покращує насичення суміші повітрям та стабілізацію повітряних бульбашок, разом з тим досягають кращого опору таненню морозива. Отже, функції емульгатора у суміші для морозива такі: покращання дисперсності жиру, полегшення насичення суміші повітрям, забезпечення однорідної консистенції, високого опору таненню та стабільності об‘єму морозива при зберіганні..
Приклади комерційних назв емульгаторів: Е 473 – ефіри цукрози та жирних кислот; Е 491 – сорбітан моностеарат СПЕН 60; Е 494 – сорбітан моноолеат, СПЕН 80 та ін. [22].
Стабілізатори. Введення стабілізаторів (гідроколоїдів, біополімерів) у суміші передбачається для всіх видів морозива. Стабілізатори – це речовини, які сприяють збиванню сумішей для морозива та протидіють його суцільному промерзанню. Ці речовини активно зв‘язують вільну вологу, утворюють просторову гелеподібну структуру та підвищують в‘язкість сумішей, забезпечують ніжну структуру морозива, запобігають утворенню великих кристалів льоду та їх зростанню, надають високий опір таненню та стабілізують структуру при зберіганні продукту, знижують міграцію вологи з продукту в упаковку.
Стабілізатори повинні мати нейтральний смак і запах, не вступати у хімічну взаємодію зі смакоароматичними речовинами морозива, забезпечувати необхідні характеристики плавлення та надавати бажану для споживання текстуру. Не зважаючи на здатність суттєво змінювати в‘язкість сумішей для морозива, стабілізатори незначно впливають на зниження температури їх замерзання.
Суміші для плодово-ягідного морозива мають нижчу в‘язкість, ніж молочні суміші, а їх висока кислотність частково руйнує стабілізатори структури, саме тому при виробництві таких видів морозива в рецептури передбачається вносити більшу кількість цих речовин.
Високоякісне морозиво на молочній основі можна виготовляти і без застосування стабілізаторів та емульгаторів, оскільки молоко та молочні продукти вміщують природні стабілізуючі та емульгіючі речовини.
Високотемпературне оброблення сумішей для виробництва морозива на молочній основі сприяє денатурації сироваткових білків, що збільшує в‘язкість сумішей та зменшує потребу у стабілізаторах.
За походженням стабілізатори можна поділити на такі види [29]:
Білки (тваринні та рослинні): желатин, модифіковані молочні білки, модифіковані соєві білки, казеїнати. Найбільш широковживаним з них є желатин - тваринний білок, водорозчинний продукт розкладання, деструкції або розщеплення нерозчинних у воді колагенових волокон, хоча останнім часом використання його обмежене внаслідок появи широкого спектру універсальних за властивостями стабілізаційних систем.
Натуральні рослинні ексудати: гуміарабік, камеді гхаті та карайя. Ця група стабілізаторів не набула у виробництві морозива широкого застосування.
Камеді та слизи рослин: камедь з вівса, камедь з бобів рожкового дерева (кароб), камедь насіння робінії, гуарова камедь, камедь зі стручків білої акації, камедь насіння псіллума, камедь насіння айви, тамаринд, ксантанова смола, трагакантова камедь бобових.
Камеді – це гідрофільні гетерополіцукри, що складаються з галактози, маннози, арабінози, ксилози, галактуронової кислоти. З камедей найкращими стабілізаторами у виробництві морозива вважають камедь з насіння робінії та гуарову камедь. Ці види камедей складаються з галактоманнана (галактози та маннози). Гуарова камедь більш гідрофільна, ніж камедь з насіння робінії, та може розчинятися навіть у холодній воді. Суттєвим недоліком гуарової камеді є її здатність утворювати високов‘язкі суміші, що призводять до надмірної слизистості, та здатність осаджувати молочні білки. Саме тому цю камедь часто застосовують у складі стабілізаційних систем.
Екстракти водоростей: агар та агароїд, каррагінан, фурцелларан, альгінат натрію, альгінат пропиленгликолю.
Усі вони, окрім альгінатів, – поліцукри, побудовані з дисахаридних ланок, що складаються з галактози і сульфованої галактози. Галактани добре набухають у розчиннику і тому доза їх внесення у суміші незначна – на рівні 0,05...0,3 %.
Альгінати – це поліцукри, побудовані із залишків маннурової та гулуронової (альгінових) кислот.
Усі екстракти з бурих або червоних водоростей широко і давно використовують у виробництві морозива. З них найбільш широко використовують каррагенан та альгінати. Перший має здатність припиняти осадження білків, викликане присутністю інших стабілізаторів, як, наприклад, гуарової камеді або похідними целюлози. Альгінати мають технологічну цінність внаслідок здатності покращувати текстуру морозива, особливо морозива плодово-ягідного та молочно-фруктового.
Пектини - це полісахариди, одержувані з яблук, буряків, цитрусових, кошиків соняшнику: низькоетерифіковані та високоетерифіковані пектини. Пектини, що е харчовими біополімерами, ланцюжки яких складаються із залишків D-галактуронової кислоти, мають гарну желюючу здатність, особливо у системах з високим вмістом цукру. Пектини широко використовують у складі стабілізаційних систем.
Високометоксильовані пектини запобігають зсіданню білків молока у разі додавання соків або під час одержання термізованих кисломолочних продуктів. Їх використовують у виробництві морозива, напоїв кисломолочних та із сироватки, десертів вершкових та із сиру кисломолочного. Низькометоксильовані пектини застосовують у виробництві йогуртів та молочних десертів.
Молекули пектинових речовин мають лінійну структуру. Основним для пектинових речовин є молекулярний ланцюг із залишків D-галактуроновой кислоти, що мають піранозну конфігурацію і з’єднаніх 1,4-б-глікозідним зв’язком.
Гелеутворення пектину залежить в основному від відносної молекулярної маси, ступеня етерифікації, концентрації цукру, кількості баластних речовин, (супутніх певному пектину), температури і рН середовища. Для того щоб гелеутворення було можливим, пектинова молекула має бути певних розмірів. Так, пектин з відносною молекулярною масою від 150000 до 200000 має хороші гелеутворювальні властивості. Умови гелеутворення пектину визначаються ступенем етерифікації. Швидкість гелеутворення зростає із зниженням рН або із збільшенням вмісту сухих речовин. Цукор у процесі гелеутворення виконує роль дегідратувального засобу. Молекули пектинових речовин з’єднуються одна з одною через дегідратовані ділянки і утворюють скелет желе.
Велике значення в гелеутворенні пектину мають його походження, спосіб виділення й очищення.
Похідні целюлози: натрійкарбоксиметилцелюлоза та карбоксиметилцелюлоза, метил- та метилетилцелюлоза, гідроксиметилцелюлоза, гідроксипропил- та гідроксипропилметилцелюлоза, мікрокристалічна целюлоза. Дуже широко з цього ряду речовин використовують натрійкарбоксиметилцелюлозу, особливо в екструзійних технологіях, внаслідок покращеної здатності морозива з цим стабілізатором до формування порцій.
Мікробні камеді: декстрани, ксантанова смола, бета-1,3 глюкан.
Крохмалі та модифіковані крохмалі: крохмаль пшеничний, крохмаль кукурудзяний, крохмаль картопляний, окиснений желюючий або окиснений харчовий, або карбоксиметиловий крохмалі, крохмаль тапіоковий желюючий, або окиснений харчовий. Крохмаль – це полісахарид, суміш лінійної фракції амілози і розгалуженої – амілопектину.В Україні не виготовляють модифіковані крохмалі для виробництва морозива, а можливості застосування з цією метою існуючих модифікованих крохмалів для напоїв та пастоподібних молочних продуктів поки що вивчаються науковцями.
Норми внесення стабілізаторів у морозиво залежать від їх технологічних властивостей та виду морозива і можуть коливатися у межах від 0,2 % до 3,0 %.
Шидловська В.П. [12] наводить такі приклади застосування композицій традиційних вітчизняних стабілізаторів у виробництві морозива (табл.9).
Таблиця 9
Композиції та концентрації основних стабілізаторів, рекомендованих для виробництва морозива, %
Композиції |
Морозиво |
||
молочне |
Вершкове, пломбір |
Плодово-ягідне |
|
Агароїд, желатин/метилцелюлоза Агароїд желюючий/картопляний крохмаль Альгінат натрію, казеїнат натрію/метилцелюлоза або пектин Пшеничне борошно, казеїнат натрію/метилцелюлоза Модифікований крохмаль, казеїнат натрію/метилцелюлоза або пектин Пектин/метилцелюлоза |
0,1/0,2 - 0,1/1,0
0,1/1,0 - - 1,5/1,0
- - - -
- |
0,1/0,2 - -
0,1/0,5 0,1/0,5 0,1/0,2 1,0/0,5
- 1,0/0,5 0,5/0,1 0,5/0,2
- |
- 0,3/0,1 -
- 0,2/0,1 - -
2,0/0,1 - 2,0/0,1 2,0/0,5
0,5/0,1 |
Для виробництва морозива розроблено багато композиційних сумішей стабілізаторів з метою взаємного посилення їх позитивних технологічних характеристик за рахунок синергистичного ефекту та зменшення індивідуальних негативних властивостей. Фірми-виробники подібних композицій надають їм спеціальні торговельні назви (STABMIX, STABOR ТА ІН.)
Комбіновані стабілізатори/емульгатори (КСЕ). Спеціально підібрані суміші стабілізаторів та емульгаторів називають стабілізаторами-емульгаторами або стабілізаційними системами [29]. Їх широко використовують у світовій практиці, і нещодавно вони знайшли застосування в Україні.
Комбіновані стабілізатори/емульгатори використовують у випадку, коли необхідно одержати універсальний ефект стабілізації у різноманітних багатокомпонентних сумішах для морозива, для підсилення технологічних властивостей окремих стабілізаторів та емульгаторів за рахунок синергистичного ефекту та для зниження вартості деяких стабілізаційних систем.
Так, застосування окремих стабілізаторів (гуарової камеді, камеді з бобів рожкового дерева, похідних целюлози та ін.) має свої недоліки. Приміром, це можуть бути реакції, що викликають осадження білків. Використання зрівноважених сумішей дозволяє запобігати подібних негативних ефектів. За рахунок синергістичного ефекту комбіновані системи дають кращу стабілізацію компонентів у складних сумішах, ніж при застосуванні стабілізаторів поодинці. Очевидною перевагою одержання синергистичного ефекту є вартість продукту, тому що суміш стабілізаторів з певними характеристиками часто можна одержати більше ніж одним методом. Тому часто є можливість застосовувати порівняно більші кількості дешевшої сировини, не знижуючи якість продукту. Стабілізаційні системи для морозива розробляють з врахуванням вмісту жиру, сухих речовин, титрованої кислотності, виду та масової частки цукрів та цукрозамінників, збитості морозива, виду обладнання та и швидкості загартування. Емульгуючими компонентами для жиромістких систем є моно- та дигліцериди жирних кислот або полісорбати, а для сумішей без жиру – соєві протеїни.
Прикладами КСЕ є широковідомі комплексні добавки для виробництва морозива з такими торговими марками, як: «Palsgaard» (Данія), «Хамульзіон» (німецької фірми «Г.К. Хан і Ко») та ін. Так, для молочного морозива фірма «Г.К. Хан і Ко» рекомендує Хамульзіон TSP, для йогуртного – Хамульзіон TNG та/або TNF, для термізованого йогуртного морозива – Хамульзіон QECS. Стабілізаційні системи, що містять стабілізатори та емульгатори у співвідношенні 50:50, та здатні легко та швидко перемішуватися та розчинюватися у холодних сумішах без попереднього сухого змішування компонентів - це системи серії RIPLEX (Японія)
Інтегровані комбіновані емульгатори/стабілізатори. У цих системах окремі компоненти стабілізаторів знаходяться у вигляді суспензії у безперервній емульсійній фазі [29]. Інтегровані емульгатори/стабілізатори мають вигляд порошків, які можна легко диспергувати у холодній воді. Їх застосування дозволяє одержати нові ефекти, яких не можна досягти при застосуванні звичайних сухих сумішей.
Кульки з емульгаторів вміщують стабілізатори, останні ж при додаванні води починають її активно зв‘язувати, що провокує миттєве утворення емульсійно-стабілізаційних суспензій. Такий механізм утворення суспензій попереджає утворення грудочок стабілізаторів, ядро яких внаслідок гідратації верхнього шару не змочується. Ефект самодиспергування систем зберігається також і за низьких температур, тому застосування інтегрованих продуктів дає можливість безперервного одержання сумішей для морозива без їх попереднього підігрівання. Компоненти систем концентруються на поверхні розділу фаз та надають жировим кулькам певну гідрофільність. Гідфільні жирові кульки прикріплюються до кристаліків льоду та попереджають їх зростання. Так як жирові кульки не мають специфічних місць прикріплення до кристаликів льоду, то вони перешкоджають утворенню небажаних пласких кристалічних структур в морозиві. Доведено, що гідрофілізовані жирові кульки іноді навіть вморожуються у лід [30].
Процес інтеграції компонентів систем проводиться за високих температур, що забезпечує високі бактеріологічні стандарти інтегрованих продуктів.
Дозування емульгаторів/стабілізаторів варіює у відповідності з процентом вмісту жиру у суміші. Чим вищий процент жиру у суміші, тим нижча доза емульгаторів/стабілізаторів. Морозиво з високим вмістом жиру має високий вміст сухих речовин і менший вміст води, а звідси і меншу потребу у стабілізаторі.
Прикладом емульгаторів/стабілізаторів є система "REMCO" англійської компанії "Ридженсі Моубрей", що являє собою модернізовані композиції емульгатора рослинного походження та натуральних стабілізаторів у гранульованій формі. Гранулювання сприяє покращанню диспергування та розчинення системи у суміші. Краща розчинність таких систем спостерігається при температурі 50…55 ºС
Системи емульгаторів та стабілізаторів CREMODAN® та MEYPROGEN® компанії Danisco відповідають усім вимогам, що необхідні для виробництва різних видів морозива. Ці системи забезпечують морозиву вершковий смак, опір таненню, гарну структурну, збитість та стабільність при екструдуванні. Застосування інтегрованих сумішей дає можливість виробникам скоротити кількість функціональних інгредієнтів, що необхідні для стабільного зберігання та забезпечення якості морозива, а також дозволяють мінімізувати ризик помилки операторів при змішуванні інгредієнтів. До додаткових переваг застосування інтегрованих сумішей відносять такі фактори: зручність у використанні; повне розчинення сумішей у процесі оброблення навіть за низьких температур; низький рівень в‘зкості в процесі змішування; одночасне внесення декількох функціональних інгредієнтів; високу ефективність завдяки правильно збалансованим компонентам; запобігання «пильового» забруднення під час внесення у суміш; запобігання утворення грудочок під час приготування суміші; високу бактеріологічну чистоту; синергетичний ефект взаємного підсилення дії компонентів суміші.
Запатентовані стабілізатори CREMODAN® IcePro гарантують високу якість морозива від виготовлення і до моменту споживання. До переваг застосування CREMODAN® IcePro відносять те, що протягом усього циклу «життя» морозива кристали льоду зберігають початкові розміри, в продукті оптимізований вміст білка та жирів, існує висока опірність незавершеному процесу загартування та недосконалим умовам зберігання, немає необхідності придбання низькотемпературного фризера.
До лінійки продуктів CREMODAN® 1000 IcePro відносять:
CREMODAN® 1001 IcePro (забезпечує морозиво з хорошими органолептичними властивостями);
CREMODAN® 1002 IcePro (надає морозиву щільність);
CREMODAN® 1004 IcePro (надає морозиву гарну консистенцію та приємний смак).
Ці системи застосовують при виробництві морозива з молочним та/або рослинним жиром з рекомендованим дозуванням від 0,60 до 0,65 % при вмісті жиру у сумішах в межах 4…12 %.