18. Методика вивчення теми "Комп’ютерна графіка (кг)" у шкільному курсі інформатики.

КГ стала одним з провідних напрямків сучасної інформатики, тому вона неодмінно відображена і в державній програмі з базового курсу інформатики і в багаточисленних профільних або елективних курсах.

В базовому курсі інформатики вивчення комп’ютерної графіки обмежується теоретичним відомостями про принципи зберігання та обробки графічної інформації та придбанням початкових умінь роботи з графічними растровим та векторним редакторами. Профільні технологічні курси з комп’ютерної графіки спрямовані на придбання більш професійних навиків створення та редагування графічних об’єктів різноманітної природи.

Мотивація. Формування інтересу учнів не викликає проблем: малювати взагалі цікаво, на комп’ютері особливо. Багато з того, що важко виконати вручну, легко зробити за допомогою графічного редактору. Діти, які не вміють малювати олівцем на папері, легко освоюють малювання у графічному редакторі за допомогою інструментів та готових графічних об’єктів.

Цілі навчання:

1. Сформувати інформаційно-технологічні вміння:

• будувати послідовність дій щодо обробки або отримання графічної інформації;

• зберігати інформацію у економному форматі для забезпечення подальшого цільового використання;

• самостійно будувати алгоритм щодо створення та редагування рисунків за конкретним зразком або за запропонованими вимогами, використовуючи інструменти графічного редактору;

• забезпечувати оптимальний вибір інструментарію (типу графічного редактору) в залежності від висунутих вимог;

• ефективно та раціонально відтворювати процес створення графічних зображень з використанням різноманітних технологій.

2. Сформувати технологічні навички:

• роботи з інтерфейсом графічних редакторів;

• роботи з інструментами графічних редакторів.

3. Сформувати базові інформаційно-технологічні знання:

• призначення, основні функції та класифікація систем обробки графічної інформації;

• можливості та переваги комп’ютерної обробки малюнків;

• інструментарій графічного редактору;

• основні технологічні прийоми роботи в середовищі графічного редактору.

Методичні підходи щодо формування інформаційно-технологічних умінь

^{На початку викладання теми потрібно ознайомити учнів з класифікацію систем машинної графіки (від простіших графічних редакторів до комп’ютерних відео-систем), формами подання та зберігання графічної інформації (векторною та растровою), форматами графічних файлів.}

^{КГ – це галузь інформаційних технологій, яку учням цікаво реально побачити, а не випадково почути про неї. Тому велике значення мають демонстрації на комп’ютері різноманітних продуктів комп’ютерної графіки. Слід звернути увагу учнів на те, що улюблені багатьма з них комп’ютерні ігри здебільшого мають графічний інтерфейс, причому достатньо складний. Програми, за допомогою яких на комп’ютері отримують тривимірні реалістичні зображення, наповнені математичними розрахунками. Програмування графіки – одна із складніших галузей у сучасному програмуванні.}

Під час практичного опанування учнями графічного редактору, необхідно акцентувати їх увагу на побудову інтерфейсу програми. Зазвичай однаково виконуються допоміжні дії: вибір інструменту, кольору або команди в меню, фіксація координат прямокутника, кола. Тому в інструкції або поясненні необхідно вказати на стандартні клавіші, якими це виконується. При роботі з мишею їх зовсім мало.

^{Завдання до практичної роботи учнів вчителю необхідно підбирати таким чином, щоб показати їм допоміжні можливості та переваги комп’ютерної графіки у порівнянні з безмашинним малюванням, а саме: автоматичне дзеркальне відображення фрагменту рисунка, виділення, копіювання та перенос частини зображення, зміна масштабу, „детальне” редагування графічного фрагменту в режимі „мікроскоп”.}

Формально-операційний підхід. Як правило, основним методом навчання роботі з редактором є передача вчителем досвіду діяльності шляхом демонстрації (учні при цьому повторюють дії вчителя), тобто використання формально-операційного підходу. При даному підході вчитель розповідає та показує учням як діє той чи інший інструмент на панелі інструментів графічного редактору. Але, як свідчить практика, цей вид діяльності учням не дуже цікавий, так як вони не створюють осмисленого малюнка.

Під час викладання даної теми доцільно використовувати задачно-інструктивний та задачно-технологічний підходи.

Можна почати з завантаження та показу добре виконаного малюнка як своєрідного еталону, який продемонструє й можливості редактору, й можливості людини-виконавця. Можна відразу звернути увагу на деталі малюнка, які отримуються тільки комп’ютерними засобами: заливку фоном у вигляді орнаменту, симетрію, шлейфи і т.п., а потім перейти до того як створити аналогічний малюнок поетапно (задачно-інструктивний підхід).

Систематизація задач

В процесі навчання учнів способам обробки графічної інформації, можна виділити наступні типи задач за технологіями підготовки малюнків: створення інформаційного продукту на основі графічних примітивів; відтворення процесу редагування готових зображень за наявних умов; застосування раціональної (оптимальної) послідовності дій під час створення графічного інформаційного продукту за певними критеріями; опрацювання наявної (отриманої, відібраної) графічної інформації у файлах різних форматів.

Форми навчання

Пояснення нового матеріалу. Корисним є використання практичної роботи, яка починається фронтально та поступово переходить в індивідуальну практику. В умовах дефіциту машинного часу їй може передувати робота з інструкціями. Можна розібрати з учнями одну-дві команди, які складаються з багатьох кроків, скажімо побудова прямокутника, з тим щоб учні засвоїли загальний підхід до роботи з готовими формами.

Закріплення знань та вмінь. Зазвичай, це – індивідуальна практична робота учнів за задачно-інструктивним, задачно-технологічним або проблемним підходами. Наприкінці уроку бажаним є колективне або індивідуальне (вчителя з учнем) обговорення технології виконання завдання. Цікавою формою закріплення знань та вмінь є виконання рисунку групою учнів, його збір по частинах та друк.

Форми контролю знань та вмінь – практичні роботи контролюючого характеру, тематична атестація. Завдання учням пропонуються за задачно-технологічним або проблемним підходами.

Засоби навчання (ППЗ). Найпростіші растрові редактори – PaintBrush та Paint (другий став результатом розвитку першого); Adobe PhotoShop; редактор векторного типу – Corel Draw.