Ряд Куроподібні - Galliformes

Сюди включають близько 250 видів наземних або наземно-деревних птахів характерного курячого вигляду. Населяють всі наземні ландшафти. Дзьоб короткий, опуклий. Крила короткі й широкі. Ноги сильні. Ві\д стравоходу відособлений об'ємистий зоб. Мускульний шлунок має товсті стінки й вистелений щільною кутикулою. Для кращого перетирання їжі заковтують камінчики, що накопичуються в мускульному шлунку й грають ролі «млина». Харчуються рослинною їжею: вегетативними частинами рослин, плодами, насіннями; одночасно поїдають різних безхребетних. У багатьох видів самці крупніше самок й яскравіше забарвленні. Розходження в розмірах різних видів дуже великі: від 45 г до 8—10 кг. У СРСР живе 20 видів із двох^: сімейств (у ряді 8 сімейств).

На о-вах Малайського архіпелагу й в Австралії живуть сміттяні кури - Megapodiidae. Задовго до початку розмноження самець риє яму, заповнюючи її рослинним сміттям; висота купи може бути більше 1 м. Поступово в купі за рахунок гниття починає підвищуватися температура. Після цього самка відкладає у вириті самцем ходи яйця. Самець постійно перебуває в гнізда. Коли температура в гнізді підвищується, він розкопує яму, прохолоджуючи кладку; при зниженні температури, навпаки, насипає зверху додатковий шар сміття. Інкубація кожного яйця триває близько 2 місяців. Пташеня, що вилупилися, покриті коротким пухом, мають маленькі крильця й можуть трохи перепурхувати. Вибравшись із гнізда, пташенята ховаються в чагарниках і починають вести самостійне життя.

У помірних і північних широтах Північної півкулі зустрічаються 18 видів тетерячих — Tetraonidae; у СРСР гніздиться 8 видів. Ведуть древесно-наземный або наземний спосіб життя. Лісові види — глухар — Tetrao urogallus, тетерев — Lyrurus tetrix, рябчик — Tetrastes bonasia (див. мал. 37) і ін. — влітку годуються на землі, а взимку — иа деревах, де об'їдають бруньки, сережки, збережені ягоди й навіть хвою. Туидри й лісотундри, болота й чагарникові високогір'я населяють біла — Lagopus lagopus і тундрова — L. mutus куріпки й узимку годуються на землі, поїдаючи пагони й бруньки низьких чагарників. Біле зимове вбрання маскує птахів на снігу, а розвинене восени густе оперення пальців перетворює лапки в «лижі», що дозволяють ходити по глибокому снігу.

Гніздо - викладенна рослинним дрантям ямка в землі. Частина видів моногами, але насиджує тільки самка (біла куріпка, рябчик й ін.); виводок водять обоє партнера. Інші види - полігамори, не утворюючи пари (глухари, тетерева й ін.). Спарювання йде на токовищі. Будує гніздо, насиджує кладку й водить виводок тільки самка. Добре опушені й видячи пташенята з першого дня годуються самі. Самка тільки допомагає їм знаходити корм, гріє й захищає. У тижневому віці в пташенят формуються маленькі крильця; при небезпеці вони можуть злетіти иа гілку й там затаїтися. Місячні пташенята ростом приблизно в половину самки можуть уже добре літати.

Основне сімейство ряду - фазанові - Phasianidae - поєднує 175 видів; у СРСР зустрічається лише 12. Населяють лісу, степи й пустелі, у гори проникають до границі вічних снігів. Корм збирають тільки на землі. Пташенята, особливо в перші дні життя, як й у тетерячих, годуються наземними безхребетними. Частина видів полігамори, інших - моногами, але пари в багатьох зберігаються лише на період яйцекладки. Гнізда на землі. Насиджує тільки самка; у деяких видів виводок водять обоє партнера. Пташенята стають здатними до польоту у віці 1-2 місяці. Особливо різноманітні фазанові тропічної зони (фазани, павичі, аргуси, дикі кури, різні перепели й куріпки й ін.).

У СРСР найбільш широко поширені сіра куріпка — Perdix perdix і перепел — Coturnix coturnix (самий дрібний вид, маса 80—120 г); вони більш численні в степовій і лісостеповій зонах, але по вирубках і полям проникають на північ місцями майже до Полярного кола. По чагарникових заростях південних районів від Кавказу й дельти Волги до Примор'я живе звичайний фазан — Рhaslanus colchicus, що утворює велику кількість підвидів. По альпійських лугах і скелястих осипах високогір'їв Кавказу, Копет-Дага, Паміру, Алтаю й Саяи поширені 4 види уларів р. Теtraogallus, неправильно іноді називаних гірськими індичками. У цих же районах від степових і пустельних передгір'їв до границі снігів живе кеклик або кам'яна куріпка — А1есtoris graeca.

В Африці по узліссях лісів і чагарникових заростей живуть 7 видів родини цесарок — Numididae. Вони схожі иа курей (маса близько 1 кг), його пір'я краплисті - иа темному фоні яскраво-білі чіткі плями, на голові й шиї є ділянки голої, яскраво забарвленної шкіри. Літають погано й мало; лише при небезпеці залітають на дерева або скелі. У рівденних районах Північної й у Центральній Америці живуть 2 види диких індичок, їх відносять у сімейство індичкових - Meleagrididae.

В окремий підряд виділяють гоацина — Оpisthocomus hoazin, що живе у вологих лісах басейну Амазонки. Дуже об'ємистий зоб заходить і на передню частину грудииы (де кіль ие розвинений). Харчується листами, плодами й насіннями. Недбало побудоване гніздо міститься в розвилці гілок або на заломі очерету. Гніздяться групами. Пташенята лупляться видячі, і майже голі. При небезпеці ховаються в гілках, використовуючи при переміщенні з гілки иа гілку не тільки задні кінцівки, але й дзьоб і крила; можуть пташенята й плавати. Дорослі годують пташенят відрижкою із зоба. Гоацини відокремилися від дуже примітивних курячих птахів.

Практично всі види куроподібних - об'єкти спортивного, а місцями й промислового полювання. У нас промислове значення мають рябчик, біла куріпка, тетерев, а в деяких районах - кеклик і сіра куріпка. Однак зміна ландшафтів і різноманітні аспекти господарської діяльності людини поряд з непомірним полюванням привели до зменшення чисельності багатьох видів і скороченню їхніх ареалів. Розширення посівних площ на півночі супроводжувалося розширенням ареалу сірої куріпки, тетерева, перепела. Але їхня чисельність у знову освоюваних районах залишається невисокою.