13. Предмет злочину.

Предметом злочину слід вважати будь-які речі матері­ального світу, з певними властивостями яких закон про кримі­нальну відповідальність пов’язує наявність у діях особи ознак конкретного складу злочину.

З цього визначення випливає, що до предмета злочину необ­хідно відносити тільки певні речі, а не будь-які інші цінності. Таке рішення зумовлено тим, що законодавець найчастіше вка­зує саме на конкретні речі, а точніше, їх ознаки, властивості при описі того чи іншого злочину. Наприклад, відповідальність за ст. 265, яка передбачає склад незаконного поводження з ра­діоактивними матеріалами, може наставати лише в тих випад­ках, коли предметом виступають саме радіоактивні матеріали. Так само у всіх статтях, що передбачають відповідальність за корисливі злочини проти власності, предметом є тільки чуже майно (статті 185—191).

Оскільки ж предметом злочину може виступати лише пев­на річ, то предмет завжди є речовою (матеріальною) ознакою злочину.

Крім того, предмет злочину – це така ознака складу злочи­ну, яку названо безпосередньо в самому законі.

Отже, щодо потреб кримінального права предмет має по­трійне значення:

1. предмет охоронюваних суспільних відносин;

2. предмет злочину;

предмет злочинного впливу

14. Поняття і значення об’єктивної сторони складу злочину.

Об’єктивна сто­рона злочину – це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) зло­чину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причин­ним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчи­нення злочину.

Усі ознаки об’єктивної сторони злочину з погляду їх опи­сування (закріплення) у диспозиціях статей Особливої части­ни КК можна поділити на дві групи: обов’язкові (необхідні) та факультативні..

Значення об’єктивної сторони злочину. По-перше, об’єк­тивна сторона є елементом складу злочину і підставою кримі­нальної відповідальності. Тому особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності лише тоді, коли у вчиненому нею діянні встановлені всі ознаки об’єктивної сторони складу злочину. По-друге, ознаки об’єктивної сторони багато в чому визначають суспільну небезпечність злочину. Характер діян­ня, спосіб його вчинення, місце, час, обстановка вчинення зло­чину, тяжкість суспільно небезпечних наслідків, що настали, є найважливішими показниками суспільної небезпечності як соціальної властивості злочину. По-третє, об’єктивна сторона має важливе значення для правиль­ної кваліфікації злочину. Аналіз об’єктивної сторони дає мож­ливість встановлювати інші елементи й ознаки складу злочи­ну: об’єкт, якому заподіюється шкода певним злочином, від­повідну форму вини, мотив, мету злочину, які не завжди вказуються в диспозиціях статей Особливої частини КК, і, та­ким чином, правильно кваліфікувати вчинене. По-четверте, об’єктивна сторона має важливе значення для розмежування злочинів, а також відмежування злочинних діянь від незлочинних. По-п’яте, вра­хування ознак об’єктивної сторони дозволяє суду в кожному конкретному випадку правильно визначити ступінь тяжкості вчиненого злочину (ст. 65) і відповідно до цього призначити покарання, що відповідає вчиненому.