
- •Питання з кримінального права (Загальна частина)
- •Поняття закону про кримінальну відповідальність та його структура.
- •Норма закону про кримінальну відповідальність: поняття, структура та види.
- •Основні принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у часі.
- •Основні принципи чинності закону про кримінальну відповідальність у просторі.
- •Поняття та ознаки злочину. Відмінність злочину від інших правопорушень.
- •Поняття та ознаки злочину. Класифікація злочинів.
- •Поняття складу злочину. Злочин і склад злочину.
- •Елементи і ознаки складу злочину.
- •Види складів злочину.
- •Поняття кримінальної відповідальності та її підстави.
- •Поняття та значення об’єкта злочину.
- •Види об’єктів злочину.
- •Предмет злочину.
- •Поняття і значення об’єктивної сторони складу злочину.
- •Суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність).
- •Суспільно небезпечні наслідки.
- •Причинний зв’язок між суспільно небезпечним діянням та суспільно небезпечними наслідками, його кримінально-правове значення.
- •Факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття та ознаки суб’єкта злочину. Суб’єкт злочину і особа злочинця.
- •Вік як ознака суб’єкта злочину.
- •Осудність та неосудність.
- •Обмежена осудність.
- •Поняття, значення та ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Поняття вини та її форми.
- •Умисел та його види.
- •Необережність та її види.
- •Змішана форма вини.
- •Випадок (казус) у кримінальному праві.
- •Факультативні ознаки суб’єктивної сторони складу злочину.
- •Помилка та її кримінально-правове значення.
- •Поняття, види та значення стадій вчинення злочину.
Поняття та ознаки суб’єкта злочину. Суб’єкт злочину і особа злочинця.
Суб’єкта злочину, що має такі загальні ознаки, як фізична, осудна особа, що досягла встановленого законом віку кримінальної відповідальності, називають загальним суб’єктом злочину. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає суб’єкта як елемент складу, а, отже, виключає склад злочину і кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 18, суб’єктом злочину може бути лише особа, яка до вчинення злочину досягла встановленого кримінальним законом віку. Цей вік визначається саме до часу вчинення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні та розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження).
Як зазначено в ч. 1 ст. 18, обов’язковою ознакою суб’єкта злочину є осудність особи. В частині 1 ст. 19 вказано, що «осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними».
Субєкт злочину – це один із елементів будь-якого складу злочину. Складовими поняття “субєкт злочину” вважаються: фізична осудна особа, її вік, а в деяких випадках ще й спеціальні ознаки субєкта, які можутьстосуватися різних властивостей особи (громадянство, посадове становище). Поняття “субєкт злочину” важливе для кваліфікації злочинів та вирішення питання про кримінальну відповідальність особи. Поняття “особа злочинця” охоплює широке коло соціально значимих властивостей (ознак) особи – соціально-демографічні, морально-психологічні, психо-фізичні, - тобто звязки особи з іншими людьми; соціальні ролі, які особа виконує в суспільстві; її моральний і духовний світ, індивідуальні особливості, її життєві настанови. Зясування ознак особи злочинця необхідне для повного встановлення обставин вчинення злочину, причин та умов, які йому сприяли, з метою призначення необхідного для виправлення винного покарання. Врахування ознак, що характеризують особу злочинця, є однією з умов призначення судом справедливого покарання. Поняттям “особа злочинця” широко користується наука кримінологія.
Вік як ознака суб’єкта злочину.
Згідно з ч. 1 ст. 18, суб’єктом злочину може бути лише особа, яка до вчинення злочину досягла встановленого кримінальним законом віку. Цей вік визначається саме до часу вчинення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні та розгляді кримінальної справи встановити точний вік особи (число, місяць, рік народження). У тих же випадках, коли немає документів, що підтверджують вік особи, необхідне проведення судово-медичної експертизи.
Вчинення суспільно небезпечного діяння особою, що не досягла до вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про те, що немає суб’єкта злочину, а, отже, немає складу злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відповідальність.
У частині 1 ст. 22 прямо зазначено, що «кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності – чотирнадцять років – за окремі, прямо перелічені законом злочини. Серед цих злочинів, наприклад, такі: умисні вбивства (статті 115—117 КК), умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень (ст. 121; частини 3 статей 357, 358, 360, 390; частини 3, 6, 7 ст. 412), диверсія (ст. 111), бандитизм (ст. 265), зґвалтування (ст. 155), крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187) і деякі інші. Передбачений ч. 2 ст. 21 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність із чотирнадцяти років, є вичерпним.
Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів: а) насильницькі злочини; б) майнові злочини. В основу зниження віку кримінальної відповідальності за ці злочини покладено такі критерії:
рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в чотирнадцять років усвідомити фактичні об’єктивні ознаки та суспільну небезпечність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 21 КК;
значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;
значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.