19. Поняття та ознаки суб’єкта злочину. Суб’єкт злочину і особа злочинця.

Суб’єкта злочину, що має такі загальні ознаки, як фізична, осудна особа, що досягла встановленого законом віку кримі­нальної відповідальності, називають загальним суб’єктом зло­чину. Відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає суб’єкта як елемент складу, а, отже, виключає склад злочину і кримі­нальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 18, суб’єктом злочину може бути лише особа, яка до вчинення злочину досягла встановленого кримі­нальним законом віку. Цей вік визначається саме до часу вчи­нення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні та роз­гляді кримінальної справи встановити точний вік особи (чис­ло, місяць, рік народження).

Як зазначено в ч. 1 ст. 18, обов’язковою ознакою суб’єкта злочину є осудність особи. В частині 1 ст. 19 вказано, що «осуд­ною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла ус­відомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними».

Субєкт злочину – це один із елементів будь-якого складу злочину. Складовими поняття “субєкт злочину” вважаються: фізична осудна особа, її вік, а в деяких випадках ще й спеціальні ознаки субєкта, які можутьстосуватися різних властивостей особи (громадянство, посадове становище). Поняття “субєкт злочину” важливе для кваліфікації злочинів та вирішення питання про кримінальну відповідальність особи. Поняття “особа злочинця” охоплює широке коло соціально значимих властивостей (ознак) особи – соціально-демографічні, морально-психологічні, психо-фізичні, - тобто звязки особи з іншими людьми; соціальні ролі, які особа виконує в суспільстві; її моральний і духовний світ, індивідуальні особливості, її життєві настанови. Зясування ознак особи злочинця необхідне для повного встановлення обставин вчинення злочину, причин та умов, які йому сприяли, з метою призначення необхідного для виправлення винного покарання. Врахування ознак, що характеризують особу злочинця, є однією з умов призначення судом справедливого покарання. Поняттям “особа злочинця” широко користується наука кримінологія.

20. Вік як ознака суб’єкта злочину.

Згідно з ч. 1 ст. 18, суб’єктом злочину може бути лише особа, яка до вчинення злочину досягла встановленого кримі­нальним законом віку. Цей вік визначається саме до часу вчи­нення злочину. Тому дуже важливо при розслідуванні та роз­гляді кримінальної справи встановити точний вік особи (чис­ло, місяць, рік народження). У тих же випадках, коли немає документів, що підтверджують вік особи, необхідне проведен­ня судово-медичної експертизи.

Вчинення суспільно небезпечного діяння особою, що не досягла до вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про те, що немає суб’єкта злочину, а, отже, немає скла­ду злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відпо­відальність.

У частині 1 ст. 22 прямо зазначено, що «кримінальної відпо­відальності підлягають особи, яким до вчинення злочину ви­повнилося шістнадцять років». Цей вік називають загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності – чотирнадцять років – за окремі, прямо перелічені законом зло­чини. Серед цих злочинів, наприклад, такі: умисні вбивства (статті 115—117 КК), умисне заподіяння тяжких тілесних уш­коджень (ст. 121; частини 3 статей 357, 358, 360, 390; частини 3, 6, 7 ст. 412), диверсія (ст. 111), бандитизм (ст. 265), зґвалту­вання (ст. 155), крадіжка, грабіж і розбій (статті 185, 186, 187) і деякі інші. Передбачений ч. 2 ст. 21 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність із чотирнадцяти років, є вичерпним.

Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку, що законо­давець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів: а) насильницькі злочини; б) майнові злочини. В ос­нову зниження віку кримінальної відповідальності за ці зло­чини покладено такі критерії:

1. рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в чотирнадцять років усвідоми­ти фактичні об’єктивні ознаки та суспільну небезпечність зло­чинів, перерахованих у ч. 2 ст. 21 КК;

2. значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

3. значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.