Нормативно-правове забезпечення функціонування фінансового механізму в Україні
Нормативно-правове забезпечення регулює взаємодію елементів фінансового механізму.
Правове
забезпечення
Представлене
Конституцією України, законами,
постановами, наказами, циркулярними
листами та іншими правовими документами
органів управління.
Закони
приймаються верховною Радою України,
є обов’язковими до виконання і мають
вищу юридичну силу по відношенню до
інших нормативних актів.
Велике
значення в регламентації фінансових
відносин мають такі закони:
«Про
власність»
«Про
систему оподаткування»
«Про
підприємництво»
«Про
підприємства в Україні»
Бюджетний
кодекс України.
Правове
забезпечення
Включає
нормативи, інструкції, норми, тарифні
ставки, методичні вказівки тощо.
Підзаконні
нормативно-правові акти приймаються
компетентними державними органами на
підставі чинних законів.
До
таких документів належать:
Укази
Президента
України
Декрети,
постанови Кабінету Міністрів
Інструкції,
накази Міністерств
Міжнародні
договори
Елементи фінансового механізму та їх функціональний взаємозв’язок
Елементи фінансового механізму
Фінансові
інструменти, важелі, стимули, санкції
Нормативно-правове
забезпечення
Фінансові
методи
планування
оперативне
управління
фінансовий
контроль
фінансове
забезпечення
фінансове
регулювання
Інструменти,
важелі
податки,
обов’язкові платежі, норми амортизації,
норми використання коштів у бюджетних
установах, орендна плата, процент за
кредит
Стимули
заохочувальні
фонди, створені за рахунок прибутку,
податкові пільги, прискорена амортизація,
бюджетне фінансування пріоритетних
сфер економіки
Санкції
штраф,
пеня
Конституція
України
Закони
Верховної Ради
підзаконні
нормативно-правові документи
В організаційній будові фінансового механізму економічні елементи , діють на трьох рівнях системи.
На першому (найвищому) рівні діють фінансові методи, які виступають як засоби впливу економічних відносин на суспільне виробництво.
На другому рівні функціонування фінансової системи забезпечують фінансові інструменти, які можна визначити як засоби, що застосовуються для виконання завдань, передбачених фінансовою політикою. Вони вказують на економічний зміст окремої сукупності фінансових відносин, таких як бюджет, перспективне, поточне й оперативне фінансове планування тощо.
На третьому рівні безпосередній вплив на процес відтворення здійснюють фінансові важелі, що діють у межах фінансових інструментів.
Цілеспрямований
вплив фінансового механізму на
процес відтворення забезпечується
вертикальною й горизонтальною
координацією його елементів
Вертикальна
координація здійснюється за допомогою
елементів вищого рівня (фінансові
методи), рознесених по елементах
нижчого рівня (фінансові інструменти),
які безпосередньо конкретизують їх
дієвість за певними елементам механізму
(фінансові важелі).
Горизонтальна
координація, що забезпечується
саморегулюючою налаштованістю кожного
елемента на виконання лише властивого
йому навантаження, узгоджує дії
безпосередньо не пов’язаних між
собою елементів фінансового механізму
за вертикальним рівнем та елементів,
що належать до різних вертикальних
рівнів.
Ефективність фінансового механізму залежить від цілеспрямованого вибору фінансових інструментів і дієвості їх впливу на окремі сторони соціально-економічного розвитку.
3. Органи управління фінансами та їх повноваження (Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Державна податкова служба, органи місцевого самоврядування)
Під управлінням фінансами розуміють свідомий вплив органів управління (фінансового апарату) на фінанси держави, регіонів, суб’єктів господарювання; фінансові процеси, з метою досягнення фінансової стабільності економіки, забезпечення економічних та соціальних завдань для суспільного блага нації.
У процесі фінансового управління реалізується низка повноважень державних органів влади й управління:
Центральним органом виконавчої влади, який є підвідомчим Кабінету Міністрів України є Міністерство фінансів України. При Міністерстві діють Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) та Державне казначейство.
До 1996 року в складі Міністерства фінансів знаходилася Державна податкова служба України. Але пізніше вона була відокремлена від міністерства фінансів і набула статусу окремого міністерства.
Органи місцевого самоврядування у сфері фінансів мають такі повноваження:
самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;
використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані в процесі виконання місцевих бюджетів;
мають право встановлювати розміри ставок місцевих податків і зборів, перелік яких затверджується верховною Радою;
мають повноваження в галузі ціноутворення;
мають право здійснювати місцеві позики, випускати цінні папери та організовувати грошово-речові лотереї;
можуть виступати гарантами під надання кредитів підприємствам і установам, що належать до комунальної власності тощо.