Індивідуальне завдання іι рівня

Термін

Сторінка. Цитата

Автор, реквізити, видання

Спілкування

с.7 - це процес встановлення і розвитку контактів між людьми) який породжується потребами спільної діяльності і містить обмін інформацією)вироблення єдиної стратегії взаємодії) сприйняття та розуміння іншої людини.

с. 373 - це універсальна реальність людського буття, яка породжується і підтримується різноманітними формами людських стосунків. В цій реальності формуються і розвиваються як різні види соціальних відносин, так і психологічні особливості окремої людини.

с. 383 - увесь спектр зв'язків і взаємодій людей у процесі духовного і матеріального виробництва, спосіб формування, розвитку, реалізації та регуляції соціальних відносин і психологічних особливостей окремої людини, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які вступають особистості та групи.

Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. – Х.: НФаУ, 2011. – 132 с.

Москаленко В.В. Соціальна психологія. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 688 с.

Орбан - Лембрик Л. Е. Соціальна психологія - К.: Академвидав, 2003. - 568 с.

Комунікація

с. 403 - це передача інформації від однієї системи до іншої через посередництво спеціальних матеріальних носіїв, сигналів.

с. 29 - це взаємодія між людьми,під час якої відбувається обмін думками,інформацією та формується ставлення до отриманої інформації.

Москаленко В.В. Соціальна психологія. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 688 с.

Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. – Х.: НФаУ, 2011. – 132 с.

Вербальне спілкування

с. 88 - процес передавання інформації за допомогою мови.

с.7 - є одним із основних засобів людського спілкування,яке відбувається за допомогою мови, усної чи письмової, володіючи мовою,люди обмінюються думками,розуміють одне одного і взаємодіють

Сайтарли І.А. Культура міжособистісних стосунків. – К., 2007. – 240 с.

Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. – Х.: НФаУ, 2011. – 132 с.

Невербальне спілкування

с. 402 - вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.

с. 46 - це процес взаємодії між людьми, що реалізується за допомогою знакових систем (міміки, жестів, пантоміміки, простору,кольору, одягу тощо)

Орбан - Лембрик Л. Е. Соціальна психологія - К.: Академвидав, 2003. - 568 с.

Кайдалова Л.Г., Пляка Л.В. Психологія спілкування: навчальний посібник. – Х.: НФаУ, 2011. – 132 с.

Бар`єри спілкування

с. 114 - це вже чисто психологічний феномен, що виникає в ході спілкування комунікатора і реципієнта. Йдеться про виникнення почуття неприязні, недовіри до самого комунікатору, що поширюється і на передану їм інформацію.

с. 89 - це явище суб'єктивної природи, що виникає в об'єктивно сформованій ситуації, сигналом появи якого є гострі негативні емоційні переживання, що супроводжуються нервово-психічним напруженням і перешкоджають процесу взаємодії.

с. 234 - психічний стан, що виявляється в неадекватній пасивності суб'єкта, що перешкоджає виконанню ним тих чи інших дій. Бар'єр полягає в посиленні негативних переживань і установок - сорому, почуття провини, страху, тривоги, низької самооцінки, асоційованих із завданням.

Горянин В.А. Психологія спілкування: навчальний посібник для студентів вузів. - 5-е изд. - М.: видавничий центр "Академія", 2008. - 416 с.

Климов Е.А. Основи психології: Підручник для вузів. - М.: Юніті, 1997. - 295 с.

Коломінський Я.Л. Психологія спілкування. - М.: Аспект Пресс, 2003. - 475 с.

Відповідальна поведінка

с. 123 - категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей. Відповідальна поведінка означає усвідомлення смислу і значення діяльності, її наслідків для суспільства і соціального розвитку, вчинків особи з погляду інтересів суспільства або певної групи.

с. 56 - вольова особистісна якість, що виявляється у здійсненні контролю за діяльністю людини. Розрізняють зовнішні форми, що забезпечують покладання відповідальності (підзвітність, караність і т.д.), і внутрішні форми саморегуляції (почуття відповідальності, почуття обов'язку).

с. 87 - суб'єктивний обов'язок відповідати за вчинки і дії, а також їх наслідки.

Крылов А. Психология. – М., 2002. – 300 с.

Климов Е.А. Основи психології: Підручник для вузів. - М.: Юніті, 1997. - 295 с.

Коломінський Я.Л. Психологія спілкування. - М.: Аспект Пресс, 2003. - 475 с.

Самореалізація

с. 321 - процес предметного втілення особистістю базових інтелектуально-особистісних утворень, набутих на етапі самоактуалізації.

с. 106 - це здійснення індивідних і особистісних можливостей «Я» за допомогою власних зусиль, а також содіятельності з іншими людьми.

с. 12 - перехід з життя в своєму внутрішньому світі

до життя в зовнішньому світі,

тобто від самопізнання (воно включає пізнання свого

Я-реального, Я-ідеального та Я-самореалізуючогося) до практики.

Горянин В.А. Психологія спілкування: навчальний посібник для студентів вузів. - 5-е изд. - М.: видавничий центр "Академія", 2008. - 416 с.

Крылов А. Психология. – М., 2002. – 300 с.

Байлук В.В. Сущность самореализации личности и ее структура. – Екатеринбург., 2005. – С. 12

Психологічний клімат

с. 245 – якісна сторона міжособистісних відносин, що проявляється в виді сукупності психологічних умов, що сприяють спільній діяльності і всебічному розвитку особистостей в групі.

с. 247 – міжособистісні відносини, характерні для трудового або навчального колективу, що визначають його загальний настрій.

с. 98 – емоціональне забарвлення психологічних зв’язків членів колективу, що виникає на основі їх симпатії, співпадіння характерів, інтересів, схильностей.

Душков Б.А., Королев А.В., Смирнов Б.А. Энциклопедический словарь: Психология труда, управления, инженерная психология и эргономика, 2005.

С.В. Березин, К.С. Лисецхий, М.Е. Серебрякова. Словарь психологических терминов. – К. 2005.

В.М. Шепель. Тренинг личностного роста. – СПб.: Речь, 2003. – 144 с.

Комунікативна компетентність

с. 56 – здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, певну сукупність знань, умінь і навичок, що забезпечують ефективне спілкування.

с. 187 – інтегрований результат опанування змістом мовлення, який виражається в готовності студента використовувати засвоєні знання, уміння, навички, а також способи діяльності у конкретних життєвих ситуаціях для розв 'язання практичних і теоретичних комунікативних задач.

с. 30 – якість особистості, яка необхідна для якісної продуктивної комунікативної діяльності в певній сфері.

Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении, М., 1990.

Душков Б.А., Королев А.В., Смирнов Б.А. Энциклопедический словарь: Психология труда, управления, инженерная психология и эргономика, 2005.

Бородіна Г.І. Комунікативно-орієнтоване навчання іноземної мови у немовному ВНЗ // Іноземні мови. – 2005. – № 2. – С. 28.