2.3.1.2. Українські концепти воля, доля, лихо.

В українському культурному ареалі концепт воля виступає виплеканою народом мрією про гідне людини вільне життя (Сам у неволі, а мрії на волі). Вона зіставляється з добром і правдою, які можна одержати тільки в боротьбі:

Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте, / вражою злою кров'ю Волю окропіте (Т. Шевченко)

Добра не жди, Не жди сподіваної волі — Вона заснула: цар Микола її приспав... (Т. Шевченко)

За святую правду — волю Розбійник не стане... Не розіб'є живе серце За свою країну (Т.Шевченко)

За українськими народними уявленнями, воля дорожча за гроші і навіть за саме життя¹:

Хоч і спина гола, аби своя воля (пор. з рос. Свитка сера, да воля своя, Хоть хвойку жую, да на воле живу);

І золота клітка для пташки неволя (пор. з рос. Воля птичке дороже золотой клетки, У коня овса без выгребу, а он рвётся на волю);

В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та немає волі;

Лучче птиці на сухій гілці, чим ся в золотій клітці;

Хоч за три дні перед смертю волі побачить;

Життя не має ціни, але воля дорожча життя (пор. з рос. Вольность всего лучше. Воля — свой бог)

[Українські народні прислів'я та приказки 1963].

Уся історія споконвічної національно-виевольної боротьби україн­ського народу "за волю, за щастя" підтверджує волелюбність українців, їх могутній внутрішній порив до волі і " ... переконливо свідчить про первинність козацької основи української психіки" [Храмова 1992, с 18].

При перекладі укр. воля англійським номеном liberty ("свобода"):

Bury me thus I pray, and rise!

From fetters set you free!

And with your foes' unholy blood

Baptize your liberty]

(T. Shevchenko The Testement // The Ukrainian Poets / Selected and Translated into English Verse by C.H. Andrusyshen and Watson Kirkcon-nell.— Univ. of Toronto Press, 1963.— P. 153.), так само, як і в перекладах з російської, не вдається досягти повної адекватності через неможливість передати етнічний компонент семантики концепту воля, який в українській колективній свідомості пов'язаний насамперед з мрією про краще життя: "В українському ландшафті вчування у "хвилясту м'якість лісостепу" чи "в безкрайню далечінь степу" — не пробуджує активності. Навпаки,

¹ Тому не дивно, що психолінгвістичний експеримент, проведений за методикою семантичного диференціала (Див. с. 96 цього дослідження) виявив майже стовідсоткову єдність респон­дентів щодо кваліфікації цього концепту як меліоративно марковано? мовної величини: пози­тивних реакцій 93 з 96 (+ 3 -» 52; + 2 -» 24; + 1 -> 17), нейтральних -» 3.

120

121

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

сприяє ... споглядальним настановам ..., пробуджує ... схильність до любові до нескінченного, недосяжного й абсолютного" [Кульчицький 1992, с 53]. Таким чином, в українській культурі, на відміну від російської, "аксіома етнопсихології" стосовно волі набуває не стільки географічного, скільки історико-психологічного характеру : Козак та воля — заласна доля.

Український відповідник російського концепту судьба — доля пов'язаний із праслов'янським dolja — "частина", який у свою чергу співвідноситься із значенням deliti "ділити" [ЕСУМ 1983, т. 2, с 107]. Внутрішня форма цього слова розкриває уявлення українців про існування вищої сили, яка наділяє кожну людину щасливим або нещасливим життям. Саме вона за принципом випадковості визначає головний вектор життєвого шляху людини, незважаючи на його власні прагнення і бажання: випадати І перепадати І діставатися на долю; доля привела І судила. Народні уявлення про неминучість долі відображають українські прислів'я та приказки:

То Божа воля, чи щаслива, чи нещасна доля; Доля карає й вельможного, й неможного; Своєї долі і конем не об'їдеш; Лихая доля і під землею надибає; [Українські приказки, прислів'я і таке інше 1993].

У літературних творах XIX століття розрізняються поняття щасливої та нещасливої долі, контексти функціонування цього концепту акцентують семантичну характеристику випадковості:

Чи я тебе, моя мила, Не любив, як треба? Чи то мені така доля Випала з неба? (С. Руданський);

Ти не моя, голубко сива!..

Щаслива доленька твоя,

Моя же доля нещаслива,

Бо ти, дівчино, не моя!.. (С. Руданський).

Однак, на наш погляд, це ще не є підставою, щоб твердити про амбівалентність оцінки цього концепту. Більшість контекстів, у яких уживається номен доля, свідчить радше про його позитивну, ніж про

негативну аксіологічну забарвленість. І хоч у найавторитетнішому СУМІ значення "бажане, щасливе життя" подається лише як відтінок первинного номінативного значення долі — "хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання, волі людини" [СУМ, Т.2, с 360], ми наполягаємо на тому, що етнічний компонент семантики українського концепту доля має отримати таке визначення: "скоріше можна очікувати чогось доброго, ніж поганого". Саме таку аксіологічну значущість долі демонструють численні контекстні реалізації цього номена як у поетичному дискурсі, так і в українських народних прислів'ях та приказках:

"Благослови,— кажуть,— батьку, Поки маєм силу; Благослови шукать долю На широкім світі" (Т. Шевченко)

"Нащо мені врода,

Коли нема долі, нема талану]" (Т. Шевченко)

"Має поле, має волю,

та долі не має.

Його щастя, його доля —

Мої чорні брови... (Т. Шевченко)

Довго плакав рибалонька: "Нема в мене роду, Нема долі на сім світі,— Ходім жити в воду!" (Т. Шевченко)

Спив до дна я прикрий келих За здоров'я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі (С. Руданський)

Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна (Л. Українка)

І, може, тоді завітає та доля жадана До нашої рідної хати, До тебе, моя ти Україно, мила, кохана, Моя безталанна мати! (Л. Українка)

122

123

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

У сусіда донек сім, та й є доля всім — у мене одна, та й тій нема Спи, доню, нехай тобі доля росте Не то сирота, що роду нема, а то сирота, що долі не має Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий Хоч ряба й погана, та її доля кохана Кому щастя, тому й доля Не купуй лою, та купуй долю

Як буде доля, то буде льоля [Українські народні прислів'я та приказки 1963].

Як бачимо, у поетичних і фольклорних контекстах доля зіставляється з волею та щастям, будучи протиставленою недолі й неволі.

Використання кличної форми доле в пестливих звертаннях мето­німічного характеру на зразок:

Серце моє, доле моя!

Соколе мій милий! (Так звертається Оксана до Яреми у "Гайдамаках" Т. Шевченка);

Кличе панну козак:

"Панно, пташко моя\

Панно, доле моя\" (Т. Шевченко)

також свідчить на користь визнання позитивної оцінки цього концепту.

Про переважно позитивну категоризацію концепту доля українською колективною свідомістю свідчать словотвірні деривати з похідною основою дол- (долати, подолати), а також фразеологічні єдності, у яких доля виступає персоніфікованою сутністю, утворюючи антропоморфні метафори: доля зглянеться, доля маслом губи змастить, доля (фортуна) послужила (послужить), доля (фортуна) усміхнеться (посміхається) / усміхнулася (посміхнулася). У фразеологічних сполученнях і приказках позитивний потенціал долі розкривається через семантику її найближчих синтагматичних сусідів: щастя й доля, хвалити долю, жити та долю (Бога) хвалити; Козак та воля — заласна доля, Степ та воля — козацька доля.

Природно, що тяжке, нещасливе, безрадісне життя, яке випадає на долю кому-небудь, позначається яклиха/гірка/чорна/щербата доля, однак ці пейоративні оцінні змісти, так само як і у випадку з рос. счастливая судьба, благословить судьбу, не впливають на загальну аксіологічно меліоративну спрямованість поняття долі. Цікаво, що у тих

фразеологічних зворотах, в яких доля на перший погляд має негативні характеристики,— доля обділила (скривдила) кого чим, доля обернулася іншим боком до кого, доля підставила ногу кому (ірон.),— ментальна модель долі залишається з тим самим оцінним знаком. Це можна експлікувати шляхом вилучення пресупозицій з таких словосполучень: доля скривдила (зрадити може близький друг, від якого ми не чекаємо чогось подібного); доля обернулася іншим боком (тобто перебіг подій до цього моменту був цілком нормальним, позитивним, як і належить), доля підставила ногу (несподівана неприємна подія, такої "нетипової поведінки" ніхто від долі не чекає). Можна припустити, що саме завдяки підсвідомому знанню позитивної аксіологічної значущості цього слова І.Я. Франко, говорячи про своє нелегке життя, вжив русизм судьба замість доля:

Ціле життя, ціла судьба моя —

Не романтизм, а проста груба проза (І. Франко).

Разом з тим у поетичних перекладах з української на російську мову слово доля не замінюється російським судьба, що, безумовно, робить честь інтуїції перекладачів, зайвий раз "підкреслюючи позитивну конотативну забарвленість цього українського концепту:

Доле, де ти? Доле, де ти?

Нема ніякої,

Коли доброї жаль, Боже,

То дай злої, злої! (Т. Шевченко)

Доля, где ты? Доля, где ты? По тебе тоскую! Если доброй жалко, Боже,— Дай хоть злую, злую!

Доле! Доле!

Моя ти співаная воле! (Т. Шевченко)

Доля! Доля! Пропетая ты моя воля!

Як оступлять тебе, доле, Діточки — дівчата, Й защебечуть по своему Доброму звичаю... (Т. Шевченко)

124

125

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Как обступит тебя, радость, Хоровод девичий,— Словно пташки защебечут,— Таков их обычай...

В останньому випадку лексемою радость у перекладі експлікується імпліцитна сема слова оригіналу доля — "надія на удачу, щастя, талан".

Ще одним аргументом для визнання позитивної оцінності українського концепту доля можуть послужити дані слов'янської міфології: Долею звали духа — покровителя людини, який дарував останній багатство й успіх. Доля уявлялася нашим далеким предкам у вигляді гарного веселого юнака чи золотокудро!' красуні, що блукали по білому світу (звідси, очевидно, укр. піти шукати долі) і все на своєму шляху могли подолати: болото, річку, ліс, гори. Хорошій людині Доля допомагала, а від лихої, лінивої, недбайливої, п'яниці обов'язково йшла геть [Персонажи славянской мифологии 1993, с. 60].

Остаточним аргументом на користь визнання позитивної аксіології в українського культурного концепту доля став психолінгвістичний експеримент, проведений за методикою семантичного диференціала в його модифікованій версії (Див. с 96 цього дослідження). Реакції 96 учасників експерименту (90 дівчат та 6 юнаків віком від вісімнадцяти до двадцяти восьми років) на слово-стимул доля розподілилися таким чином:

Доля: + 3 -» 25; + 2 -» 25; + 1 -» 21; 0 -* 11; — З -> 0; — 2 -> 6; — 1 -> 8;

Усього: позитивних реакцій — 71 ; нейтральних — 11 ; негативних—14.

Таким чином, експериментальні дані засвідчують справедливість формулювання етнічної компоненти семантики українського концепту доля саме в такий спосіб: "скоріше можна очікувати чогось доброго, ніж

поганого".

Серед концептів, які характеризують українську ментальність, слід виділити поняття лихо, яке, гадаємо, відбиває певні установки світосприйняття українців, зумовлені реакцією "vita minima", "відступом у себе" [Храмова 1992, с 12] внаслідок усвідомлення неможливості подолати поширені в світі несправедливість, неволю і нещастя. Лихо в українському лінгвокультурному просторі — це не лише горе, біда, страждання, нещастя, неприємності: "... кажеш, що пам'ятаєш давнє лихо?... Правда, що й то лихо було — тяжке лихо, що нас до землі

126

гнуло, над нами знущалося, за людей нас не лічило. А проте те давнє лихо не різнило людей... А тепер яке лихо настало? Сьогочасне лихо — то справжнє лихої" (П. Мирний, Лихо давнє й сьогочасне) — ".. .говоришь, что помнишь давнєє горе?... Верно, и то горе было тяжкое горе, нас к земле гнуло, над нами глумились¹, за людей нас не считали. Только давнее горе не разделяло людей... А нынче какое горе? Нынешнее горе — истинное гореГ (Мирный П. Горе давнее и нынешнее // Собрание сочинений в 4-х т. / Пер. с укр. под ред. А. Белецкого и А. Дейча.— Т. 4.— М.: Гос. изд-во худож. лит-ры, 1951.— С. 222.); "Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? (Там само) — "Когда тебя какая беда посещала, они тебя оберегали и не дали беде тебя одолеть, а когда их скрутила голодная беда, что ты с ними сделала?" (Там само), лихо — це зла світова сила, яка виступає родовим поняттям щодо названих горя, біди, страждань, нещастя, неприємностей, зумовлюючи їх появу та існування. Корені цього концепту сягають східнослов'янської міфології, де лихо було власним ім'ям, позначаючи величезну однооку злу бабу. На зріст Лихо була вища за дерева, спала на ліжку з людських кісток і не знала ні жалю, ні співчуття до живих істот: все живе на своєму шляху вона затоптувала, розривала і з'їдала [Персонажи славянской мифологии 1993, с. 111]. Відлуння колишнього ідентифікуючого характеру даного слова можна простежити у таких дискурсах:

Лихо конем не об'їхати;

Швидко йди — доженеш лихо; іди тихо — тебе дожене лихо; Не шукай лиха — само тебе знайде; Нема нічого без лиха;

Багатство дочасне, а лихо довічне [Українські народні прислів'я та приказки 1963]

Лихо, люде, всюди лихо,

Нігде пригорнуться... (Т.Шевченко)

¹ Автентичність концепту лихо для української культури підтверджують і граматичні особливості його мовного буття: лихо виступає в українському оригіналі агенсом: воно гне до землі, зну­щається, за людей не лічить. У російському перекладі, хоч і використовуються активно-суб'єктні конструкції, де рос. горе як перекладний відповідник лиха персоніфіковано, проте спостерігається тенденція до трансформації' таких речень у неозначено-особові, з абстракт­ним суб'єктом, де лихо в перекладі нівелюється.

127

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

Летіть в Україну,—

Хоч і лихо зустрінеться,

Так не на чужині. (Т. Шевченко)

Люди сплять, спить і людськеє лихо,— Лихо сили не має в сю ніч. (Л.Українка)

Тяжка годинонько! Гірка хвилинонько! Лихо не спить... (Л. Українка)

"Його боялись, бо міг зробити людям багато лиха" (М. Коцюбинський) — "Его боялись,— он мог причинить людям много зла".

Очевидну пейоративну маркованість цієї лексеми виявляють її численні словотвірні похідні різної частиномовної приналежності: лиходій, лиходійка, лиховод, лиходійство, лиходіяння, лихоліття, лихоманка, лихослов, лихослів'я; лиходіяти, лихоманити, лихословити; лихий, лиховісний, лиходійний, лихолітній, лихоманковий, лихослівний; лиховісно, лихоманково. Показовим для визначення національної оцінки лиха виступає зіставлення деяких українських слів, які містять у своєму складі кореневу морфему лих/лиш, з їх російськими відповідниками: лихвар — ростовщик; лихварський — ростовщический; лишати — оставлять; Ой, лишенько мені! — Батюшки! Матушки! На відміну від російського ад'єктива лихой, оцінність якого може бути визначена як амбівалентна (пор. лихой недуг, лихой человек, лихая година, лиха беда начало і лихой наездник, лихая атака, лихой водитель), укр. лихий розвиває в своїй семантиці виключно негативні смисли (лиха людина, лиха хвороба, лиха сила, лихий ворог, лихі думки, лиха година тощо). Негативна аксіологія цього культурного концепту підтверджується також експериментально:

Лихо: — 3 -> 52 реакції; — 2 -> 19 реакцій; — 1 -»14 реакцій; 0 -И1

реакцій;

+3 -» 0 реакцій; +2 -> 0 реакцій; +1 -> 0 реакцій.

Усього: негативних реакцій на слово-стимул лихо — 85; нейтральних

— 11 ; позитивних — 0.

2.3.1.3. Англо-американський культурний концепт self

Концепт self, будучи "... великою мірою культурно зумовленим утворенням" [Вежбицкая 1996, с 382], втілює англо-американську ідею самосвідомості та самопізнання особистості. У тлумачному словнику

128

сучасної англійської мови Лонгмена цей концепт визначається в такий спосіб: "ваш тип особистості, ваш характер, ваша характерна поведінка". Культурно-мовна розробленість цього номена досить ґрунтовна: у згаданому словнику можна нарахувати 81 статтю з його похідними, у двотомному Англо-українському словнику М.І. Балла словотвірне гніздо self включає 260 лексичних одиниць, Великий англо-російський словник за редакцією І.Р. Гальперіна містить понад 240 реєстрових одиниць із компонентом self. Основна спрямованість семантики словотвірних дериватів цього номена пов'язана з різними сутнісними характеристиками людської особистості в контексті її взаємодії з соціумом: self-assertive — "самовпевнений, наполегливий", self-possessed — "витриманий, холоднокровний", self-sufficient — "незалежний, самостійний", self-deny­ing — "той, що відмовляє собі багато в чому, здатний на самопожертву, самовідданий", self-effacing — "скромний, такий, що любить триматися в тіні", self-forgetful — "безкорисливий", selfless — "самовідданий", self-made — "той, що досяг успіху завдяки своїм власним зусиллям", self-controlled —"стриманий, той, що вміє тримати себе в руках", з одного боку, і self-admiring — "той, що милується самим собою", self-interested

• "корисливий", self-indulgent —"розбещений", selfish — "себелюбний, егоїстичний", self-righteous — "лицемірний, фарисейський", self-seeking

• "той, що шукає вигоди", self-willed — "впертий, норовливий, примхливий", self-proclaimed — "самозванець", self-opinionated — "самовпевнений, впертий", self-invited — "незваний, непрошений" — з другого. Як свідчать приклади, компонент складних англійських слів self отримує в мові перекладу відповідники у вигляді займенникових морфем сам -, себе- і власне займенникових слів себе, собою. Проте у ряді випадків він нівелюється, не знаходячи для себе ні морфологічних, ні лексичних відповідників. Це, безумовно, свідчить на користь культурної детермінованості self, однак конотативна палітра, що характеризує його словотвірні деривати, не сприяє з'ясуванню цієї зумовленості. З метою прояснення оцінної маркованості цього поняття звернемося до тих фразеологічних сполук, у рамках яких він функціонує як окрема одиниця:

• sb's usual/normal self—"звичайний, нормальний стан "Я" людини": She was not her usual smiling self;

• be / look / feel (like) your old self — "знов бути таким, як раніше, особливо після хвороби, нещастя": Candy was beginning to feel like her old self again;

129

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

• sb's true self— "справжня сутність когось": / always knew his true self was better;

• sb's sense of self— "усвідомлення своєї винятковості, відмінності від інших людей": Her sense of self was tremendous;

• be a shadow / ghost of your former self— "більше не бути веселою, бадьорою, здоровою людиною, якою хтось був раніше": Now he is not more a ghost of his former self.

Інваріантна семантика цих стійких одиниць явно тяжіє до позитивної оцінки концепту self . Таку саму тенденцію виявляють і діагностичні контексти функціонування фразеологічних одиниць з компонентом self як їх складовою частиною. "Аксіома етнопсихології" для self, очевидно, може бути сформульована як: "сутність людини радше добра, ніж погана". Дана гіпотеза потребує психолінгвістичної верифікації, так само як і всі положення, постульовані стосовно слів — культурних концептів. Проте загальну позитивну орієнтованість self можна визначити аргіогі, виходячи з англо-американського стилю позитивного мислення, що передбачає впевненість у собі, вільне волевиявлення свого "Я" і заохочення до цього оточуючих, прагнення позитивно характеризувати інших людей та їхні дії, розраховуючи в свою чергу на схвалення і з їхнього боку. Г. Вежбицька, використовуючи лексичні універсалі!', пропонує наступні культурно зумовлені сценарії американського способу мислення, відчуття і міжособистісного спілкування [Вежбицкая 1996, с 396— 397]:

Добре часто думати щось на зразок:

я можу робити щось (дуже) гарне;

Кожний може говорити іншим людям щось на зразок: я хочу цього, я не хочу того, так говорити добре;

Добре часто говорити іншим людям щось на зразок: ти зробив (робиш) щось (дуже,) гарне (курсив мій — І.Г.).

Американському способу мислення з його позитивним self як своєрідним центром Всесвіту мають бути дуже незрозумілі східно­слов'янські рефлексії з відтінком мазохізму, що досить часто зустрі­чаються в українській та російській літературах:

"Думи мої, думи мої, лихо мені з вами..." (Т. Шевченко)

"И с отвращением читая жизнь свою, я трепещу и содрогаюсь..."

(О. Пушкін)

Концепт self в англо-американській культурі імплікує уявлення про людину як про самодостатню незалежну сутність. Носій self має постійно піклуватися про розвиток своїх сил і здібностей, культивувати self-es­teem (букв, "самоповага", за тлумачним словником Лонгмена — "відчуття, що ти гідний бути об'єктом кохання, поваги і захоплення")¹, щоб чогось досягти в житті. Це слово має безпосередні реляції зі словами individu­alism — "індивідуалізм" і privacy. Номен privacy, на нашу думку, слід кваліфікувати як безеквівалентну щодо української та російської мов семантему. Перекладні відповідники, що їх пропонують цій лексемі у перекладних словниках на зразок "самота", "самітність" містять лише деякі з сем цього етнічно зумовленого поняття, не розкриваючи його сутності. У тлумачному словнику Лонгмена знаходимо такі семантичні дефініції цього поняття: "the state of being able to be alone, and not seen or heard by other people", "the state of being free from public attention" — "стан людини, коли вона може бути на самоті, коли її не можуть чути і бачити інші люди", "стан свободи від суспільної уваги". Американці та англійці дуже високо цінують privacy і нестерпно страждають, коли їхнє невід'ємне право на усамітнення порушується. На Тайвані мені неодноразово доводилося чути скарги від своїх американських колег на відсутність можливості усамітнитися, що переживалося ними вельми драматично. Англо-американський individualism, очевидно, перебуває в родо-видових відношеннях включення з поняттями self і privacy, виступаючи психологічним ядром американського характеру поряд з такими рисами, як action-work orientation — "націленість на виконання дій, роботу", practicality — "практичність" тощо. Ці психоповедінкові еталони мають історичне і релігійне підґрунтя, вивчення якого може стати предметом окремого культурологічного дослідження. Зараз зазначимо тільки, що ідея індивідуалізму проходить крізь усю американську історію та культуру. Живильним середовищем для неї було фермерське

На наш погляд, найадекватнішим українським відповідником self-esteem є стійке термінологі­зоване словосполучення висока самооцінка. В англійській мові self-esteem вступає у відно­шення антонімічного протиставлення з low self-estem — низька самооцінка. На жаль, своєрідність семантики self-esteem не відображено в перекладних словниках. Так, у двотом­ному Англо-російському словнику за ред. І.Р. Гальперіна (БАРС, 1972) цей композит перекла­дений як "почуття власної гідності", "зарозумілість", а в Оксфордському англо-російському та російсько-англійському словнику (ROD 1997) він взагалі означується як "самолюбство".

130

131

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження нацюнально-специфічного на тлі універсального...

господарство як економічна основа та протестантизм як основа духовно-релігійна. Протестантизм, на відміну від католицтва та православ'я, відводив церкві, духовенству та культу другорядну роль, висуваючи на перший план вчення про безпосередній зв'язок людини з Богом [Американский характер 1998, с 254—276; Sheen 1998].

Про позитивні конотації концепту self свідчать англійські прислів'я та приказки, основною тематикотдидактичною домінантою яких є: "важливість захисту своїх власних інтересів та дбання про себе", що врешті-решт виступає запорукою суспільного процвітання:

When everyone takes care of himself, care is taken of all

Look after number one ["Number one" відноситься до себе самого]

Number one is the first house in the row

Every man for himself, and the devil take the hindmost

Every man for himself, and God for us all

He that is ill to himself will be good to nobody

He helps little that helps not himself

God helps them that help themselves

Mind other men, but most yourself

Self-preservation is the first law of nature

Every man is nearest himself

The tod never sped better than when he went his own errand

[Fergusson 1983].

Американський індивідуалізм тісно пов'язаний із self-help concept — концептом "самодопомоги", "покладання на свої власні сили". В англо-американській культурі не прийнято просити допомоги в інших людей:

If you would be well served, serve yourself

If you want a thing well done, do it yourself

If you want a thing done, go; if not, send

Command your man, and do it yourself

Self do, self have

He who depends on another dines ill and sups worse

(Там само).

Self-help concept зіставляється з ідеєю самотності (solitude), яка в дискурсі анлійських прислів'їв набуває переважно меліоративних конотацій:

Solitude is often the best society

Betterbe alone than in bad company

He travels fastest who travels alone

Solitude is the nest of thought

It is better to want meat than guests or company

Safety lies in solitude [Перське прислів'я]

(Там само).

Російські прислів'я відбивають зовсім інше бачення і "кваліфікування" самотності, ставлення до якої навряд чи можна назвати позитивним, пор.:

Сам на себя никто не нарадуется

Сам себе на радость никто не живёт

Моя радость хоть во пне, да не во вне

Живи для людей, поживут люди для тебя

Друг на друга глядючи, улыбнёшься; на себя глядючи, только

наплачешься

Глуп совсем, кто не знается ни с кем

[Даль 1984].

Індивідуалізм як дистинктивна риса американського характеру¹ умовно суперечить східній ідеї колективізму як форми духовного існування етносу. Говорячи про Росію як напівсхідну країну ("Русь створена на периферії двох культурних світів: Сходу та Заходу" [Федотов 1989, с. 199]; "Російський народ не є європейським і не є азіатським. Росія — це велика частина світу, величезний Сходо-Захід, вона поєднує два світи" [О России и русской философской культуре 1990, с. 44]; "За своєю душевною структурою російський народ є східним народом" [Бердяев 19906, с.7]), можна припустити, що російський "колективістський" модус мислення був детермінований історико-географічними факторами: століття постійної загрози ворожої навали, суворий клімат, величезні території, общинний устрій селянського господарства,— все це сприяло формуванню колективістсько орієнто­ваної психології російського етносу. Етичному принципу примату суспільних інтересів над особистими, апологетиці безкорисливості й

¹ Деякі дослідники відзначають антиномічність американського менталітету, що, на їхню думку, знаходить вияв у своєрідному поєднанні індивідуального і колективного. Відомий американсь­кий соціолог Г. Ганс впровадив поняття 'народного індивідуалізму", яке він вважає однією з фундаментальних цінностей переважної більшості громадян США. Мета народного індивідуа­лізму за Г. Гансом — активне заохочення американців до участі в різноманітних неформаль­них групах [Новинская 1998, с. 99—125].

132

133

Етнічні особливості мовних картин світу

Вираження національно-специфічного на тлі універсального...

самовідданості заради інтересів колективу було неважко прижитися і в Радянській Росії: вони були органічними для російської ментальності, знаходячи дзвінке відлуння у сфері архетипів колективного підсвідомого. Подані нижче російські прислів'я рельєфно відбивають меліоративні конотації колективізму як духовного феномену російської культури:

Одна пчела немного мёду натаскает

Один в поле не воин

Одной рукой и узла не завяжешь

Две головни и в поле дымятся (курятся), а одна и в печи гаснет

Веника не переломишь, а по пруту весь веник переломаешь

В согласном стаде волк не страшен

Братчина, так и складчина (всё пополам)

Семеро одного не ждут [Даль 1984].

Український пареміологічний матеріал також дає підстави твердити, що ідеї колективізму, сприймалися українською свідомістю позитивно: Хто од товариства одстане, нехай од того шкура одстане; Гуртом можна й море загатити; У гурті — той смерть не страшна; Гурту і вовк не страшний; Дружні сороки орла заклюють; Собором і чорта поборем [Українські народні прислів'я та приказки 1963]. Це зайвий раз свідчить про духовну близькість двох східнослов'янських народів, зумовлену певною спільністю історичного шляху. Буде слушним зауважити, що китайським етносом також завжди віддавалася перевага колективізму, сповідувався примат колективного над індивідуальним, про що китайська мова зберігає незаперечні свідчення: dan si bu cheng xian, du mu bu cheng lin (букв, "одна шовковинка — не нитка, одне дерево — не ліс"); gu zhang nan ming (букв, "однією рукою в долоні не заплескает"); zhong qing yiju (букв, "дружні зусилля") у значенні "спільними зусиллями легко досягти успіху"; ren xin qi, taishan yi (букв, "одностайними зусиллями можна навіть зрушити з місця гору Тайшань"); zhong ren shi chai huo yan дао (букв, "чим більше людей будуть підкладати хмиз до вогнища, тим вище буде здійматися його полум'я"); zhong zhi chong chong — "Єдину волю подолати неможливо"; геп duo hao ban shi — "Чим більше людей, тим легше впоратися з роботою". Наведені мовні дані щодо психо-соціальної опозиції "індивідуалізм <-> колективізм" підтверджують бінарний характер структури світової культури в цілому, репрезентуючи опозицію Схід <-» Захід як один із різновидів цієї бінарності [Чучин-Русов 1996, С.5].