3.3. Праця та час у національно-мовних картинах світу.

Розглянемо ставлення народу до праці, яке відбито в національному пареміологічному фонді досліджуваних мов. У всіх розглядуваних культурах праця характеризується позитивно: укр. Птиця створена до літання, чоловік—до праці; Слова — полова, а праця — диво; Без діла жить — тільки небо коптить; Без діла сидіти, то можна одубіти; Праці не боюся, в праці я горджуся! Без роботи день роком стає; Без діла слабіє сила; рос. По готовой работе вкусен обед; Работа — лучший приварок; Своя ноша не тянет. На себя работа — не барщина; Терпение и труд — всё перетрут; англ. Не that will not endure labor in this world, let him not be born; Business is the salt of life; Labor overcomes all things; It is more pain to do nothing than something; кит. jin shi wu kai (букв, "навіть метал та камінь можна проткнути), СІ: "будь-які труднощі можна подолати наполегливою працею"; lao qi jin gu, ku qi xin zhi — "Необхідно напружено працювати — як розумово, так і фізично"; zhiyao gong fu shen, tie chu то cheng zhen (букв, "хороші жорна все змелють"), СІ: "наполеглива праця подолає всі труднощі"; fei jin jiu niu er hu zhi И (букв, "працювати з силою дев'яти биків і двох тигрів"), СІ: "працювати дуже добре, докладаючи великих зусиль".

В усіх аналізованих культурах праця розглядається як головна годувальниця людини: укр. Труд чоловіка годує; Будеш трудиться — будеш кормиться; Без труда нема плода; Хочеш їсти калачі, не сиди на печі; На чужу роботу дивитися — ситому не бути; Праця чоловіка годує, а лінь марнує; Хто змолоду працює, той на старість панує; рос. Без труда не вытащишь и рыбку из пруда; На дворе молотится, так в избе не колотится; Что помолотишь, то и в закром положишь; Не потрудишься, так и хлеба не родится; Что потрудимся, то и поедим; англ. If you won't work you shan't eat; Plough deep, while slug­gards sleep, and you shall have corn to sell and to keep; Where bees are there is honey; Keep your shop and your shop will keep you; The mill gets by going; кит. zuo chi shan kong — "Якщо тільки сидіти та їсти, навіть гора спорожніє"; chuan Ни уі shen han, qiu shou wan shi lang — "Працюй навесні до сьомого поту, і восени амбари будуть повними". В українській, англійській та китайській культурах ідея наполегливої праці безпосе­редньо пов'язана зі ступенем матеріального добробуту людини та її впевненістю у своїй професійній майстерності: укр. Як робиш, то й матимеш; Хто дбає, той і має; Як робимо, так ходимо, як дбаємо, так маємо; Хто робить кревно, той ходить певно; англ. Diligence is the mother of good fortune; Industry is fortune's right hand, and frugality her left; No bees, no honey; no work, no money; He that labors and thrives, spins gold; Care and diligence bring luck; Diligence makes an expert workman; кит. lao ku gong gao — "Якщо ти наполегливо працюєш, багато чого досягнеш"; shou neng sheng qiao — "Майстерність народжується у невпинному тренуванні"; zhiyao gong fu shen, tie chu то cheng zhen (букв, "якщо докласти достатньо зусиль, можна із залізної болванки зробити тонку голку"), СІ: "сумлінна праця долає всі труднощі".

В англійському пареміологічному матеріалі привертають увагу численні афористичні одиниці, в яких акцентується важливість та необхідність конкретних дій, що протиставляються порожнім словам-обіцянкам: Be slow to promise and quick to perform; Promise little, but do much; Better to do well than to say well; Deeds, not words; Actions speak louder than words; Doing is better than saying; Better wear out shoes than sheets; Deeds are fruits, words are leaves; A man of words and not of deeds is like a garden full of weeds. ' Активне ставленняя до життя веде до успіху {The race is got by running), до соціального схвалення {Handsome is as

¹ Пор. з рос. прислів'ям Не красна жизнь днями, а красна делами.

236

237

Етнічні особливості мовних картин світу

Мовна картина світу та ціннісні пріоритети етнічної спільності

handsome does) та до справжньої насолоди життям {The busiest man finds the most leisure). Разом з тим, добрі наміри, які не підкріплюються справами, у кращому випадку дають нульовий результат {By the street of Ъу-and by' one arrives at the house of 'Never"), а в гіршому призводять до деградації особистості {The road to hell is paved with good intentions). Очевидно, тут ми маємо справу з етнокультурною домінантою, яку було названо "action/work orientation" (орієнтація на дію/працю) і яка є яскравою дистинктивною ознакою англо-американської ментальності. Лінощі та неробство асоціюються з диявольською спокусою, убогістю та неуцтвом: Standing pools gather filth; The devil finds work for idle hands to do; An idle brain is the devil's workshop; He that is busy, is tempted by but one devil; he that is idle, by a legion; By doing nothing we learn to do ill; Idleness is the root of all evil; Idleness is the key of beggary; Laziness goes so slowly that poverty overtakes it; Idleness must thank itself if it goes barefoot; The sloth­ful man is the beggar's brother; Sluggards are never great scholars.

Витоки англо-американського феномену обожнювання праці та діяльного, активного ставлення до життя слід, мабуть, шукати в протестантській релігійній традиції, яка виникла як наслідок європейської Реформації у XVI столітті і була найповніше засвоєна на американському фунті [Вебер 1994, с 228]. У рамках протестантизму праця розглядалася як найвища чеснота людини, ідея професійного покликання підносилася до рівня служіння Богові: "... ознакою істинної віри вважалося не стільки виконання релігійних приписів, скільки чесне виконання своїх обов'язків" [Вебер 1994, с 257]. Успіх у професійній діяльності розглядався як підтвердження "богообраності" людини. Саме протестантизм відіграв вирішальну роль у поширенні духу підприємництва, раціоналізму, що сприяло підвищенню якості та ефективності праці. Тому не дивно, що протестантських іммігрантів до США називали "піонерами кваліфікованої праці" [Лапицкий 1991, с 127].

Аналіз російського пареміологічного матеріалу засвідчив, що в народній свідомості сумлінна, чесна праця ніяк не співвіднесена з ідеєю збагачення: От трудов праведных не наживёшь палат каменных; От трудов своих сыт будешь, а богат не будешь; От работы не будешь богат, а будешь горбат; На наши заработки и годовой псалтыри не закажешь.^ Інформемі "сумлінна праця не пов'язана з матеріальним добробутом", яку легко виділити, узагальнюючи змістовий бік зазначених

¹ Пор. з укр. Не кожен, хто дбає, той і має; Частіш: хто робить,— голий ходить (курсив мій — І.Г.).

російських паремій, можна знайти соціально-історичне пояснення. Річ у тім, що російський селянин століттями залишався заручником деспотич­ної системи самодержавного правління і суворого режиму кріпосництва: "... глибокий відбиток у селянській свідомості залишила панщина.. .Серед селян посилювалася невільницька звичка до "відбування" роботи як покарання, формувалося незацікавлене ставлення до справи, яка завжди була їхнім покликанням, становила сенс існування, освячувала життя" [Гордон 1996, с. 64]. Крім того, іноді сама природа створювала для селянина трагічну ситуацію, коли виснажливі весняно-літні польові роботи найчастіше аж ніяк не гарантували багатого врожаю: На авось мужик и пашню пашет; Уродится не уродится, а паши; Не родит, да не бросать пашни. Історик Л.В. Мілов зауважував з цього приводу: "Багатовіковий досвід російського землеробства, принаймні з кінця XV до початку XX століття, переконливо показав практичну відсутність суттєвої кореляції між ступенем трудових зусиль селянина та обсягом врожаю, який він одержував" [Милов 1996, с 42]. Дія зазначених факторів сприяла формуванню не лише таких позитивних рис російського національного характеру, якими є працелюбність, повороткість, моторність тощо, а й певних протилежних цим рисам особливостей. Дозволимо собі знову процитувати Л .В. Мілова: "У літературі XIX століття було не прийнято писати і говорити про такі поведінкові особливості російських селян, як недбайливість у роботі, відсутність пунктуальності, старанності тощо. Між тим ці ментальності були помітним явищем. І, насамперед, у кріпосницьку добу вони були притаманні панщаному селянству, тобто тій категорії населення країни, яка за умов найжор-стокішого цейтноту робочого часу змушена була в першу чергу працювати на пана"¹ [Милов 1996, с 54]. Інформему російської мови "працювати сумлінно, наполегливо немає сенсу" реалізують такі паремії: Пилось бы да елось, да работа на ум не шла; День к вечеру, а работа к завтрему; Всех дел не переделаешь; Дело не малина, в лето не опадёт; Дело не голуби, не разлетятся; Работа не чёрт, в воду не уйдёт; Дело не медведь, в лес не уйдёт; Что дело, дело не сокол—не улетит; Работа не волк, в лес не убежит; У бога дней впереди много: наработаемся; Ретивая лошадка недолго живёт; Ретивый надсадится; Горяченький скоро надорвётся.

¹ Слід зауважити, що і в наші демократичні часи не всі автори насмілюються звертатися до висвітлення подібних "менталітетних явищ", обираючи політкоректну однобічність інтерпре­тації. Див., наприклад, дуже показовий у цьому відношенні опус O.A. Платонова "Русская ци-вилизация"[Платонов 1995].

238

239

Етнічні особливості мовних картин світу

Мовна картина світу та ціннісні пріоритети етнічної спільності

Таким чином, у всіх досліджуваних культурах знаходимо свідчення позитивного ставлення до праці та працелюбності, праця розглядається як головна годувальниця людини. Однак якщо в українській, англійській та китайській культурах праця трактується як джерело матеріального благополуччя, успіху та процвітання (інформема "старанна праця індукує матеріальний добробут та професійність"), у російській народній культурі подібні реляції практично відсутні, поступаючись місцем інформемам "сумлінна праця не пов'язана з матеріальним добробутом" та "працювати сумлінно, наполегливо немає сенсу". Англо-американський пареміо-логічний матеріал сприяє виділенню етнокультурної ідеологеми "праця як релігійне покликання людини".

Ставлення до праці тісно пов'язане з поцінуванням часу, який, як добре відомо, на місці не стоїть і нікого не чекає: укр. Час на часу не стоїть; рос Время не ждёт; англ. Time and tide wait for no man, Time has wings, Time flees away without delay; кит. shi bu wo dai — "Час не буде чекати". Цінність часу та необхідність його ефективного використання, безумовно, визнається в усіх досліджуваних культурах: укр. Не тим час дорогий, що довгий, а тим, що короткий; Час мов віз з гори чухра, його не доженеш; Не доженеш і конем, що запізниш одним днем, Що нині утече, то завтра не зловиш; На годину спізнився, за рік не доженеш. Одклад не йде в лад; Заднього не паси; Лучче тепер, ніж у четвер; Тільки сир одкладний гарний (а одкладна робота ні); рос. Время — деньги; Потерянного времени не воротишь; Не откладывай на завтра то, что можешь сделать сегодня; англ. Time is money; Take time by the forelock; If you lose your time, you cannot get money or gain; The cruch of time does more than the club of Hercules; Time lost cannot be recalled; Procrastination is the thief of time; кит. shijianjiu shijin qian — "Час — це гроші"; yi сип guang yin yi, yi cunjin cunjin nan mai сип guang yin — "Один цунь¹ часу коштує цунь золота, однак на цунь золота не купиш цунь часу"; fen miao bi zheng (букв, "кожну хвилину треба рахувати"), СІ: "слід дорожити своїм часом"; shi bu yi chi — "Не можна гаяти часу"; shi bu zai lai—"Час назад не повертається".

Проте тільки в межах англо-американської культури раціональне використання часу (time control) підноситься до рангу національної ідеї, а поняття часу буквально фетишизується, будучи тісно пов'язаним з іншою національно-культурною цінністю: орієнтацією на дію/працю (ас-

¹ Цунь — китайська міра довжини, яка дорівнює 3,2 см.

tion/work orientation), про що вже йшлося вище. Як відзначає амери­канський лінгвіст Р. Коел, мовні іпостасі часу в американському варіанті англійської мови досить яскраво свідчать про те, як високо він цінується в американському суспільстві. Час є тим, що необхідно "зберігати" (to keep), "наповнювати" (to fill), "рятувати" (to save), "використовувати" (to use), "проводити" (to spend); він не може бути "витраченим марно" (wast­ed), "загубленим" (lost), навпаки, його слід "проводити з найбільшою віддачею" (make the most of), "вигравати" (gain), "планувати" (plan) і т.д. [Kohls 1994, p. 56]. В англійських прислів'ях марнотраття часу прирівнюється до злочину: (What greater crime than loss of time?), а вдале використання його—до життєвого успіху та процвітання {Gain time, gain life; He that has time, has life). Час для представника англо-американської культури виступає не лише мірилом усіх речей (Time tries all things), а й лакмусовим папірцем для пошуків правди (truth): Time tries truth, Time is the father of truth, Truth is time's daughter. Поряд із терпінням і грошима час розглядається як могутній організатор людського життя (Patience, time, and money accommodate all thing), здатний творити чудеса (Time works wonders). Таке ставлення до часу знов-^гаки пов'язане з постула­тами протестантської етики, згідно з якими час виступає тією субстанцією, що потребує обережного та цілеспрямованого використання: "Час, облік часу — це не тільки "час — це гроші", за цим стоїть не лише приземлене розуміння і почуття... Час ... розуміють як спресовану енергію, яку слід витрачати розумно, економно, оптимально" [Туганова 1998, с 57— 58].

Ставлення росіян та українців до часу, на відміну від американців, не страждає надмірною прагматичністю. Про це красномовно свідчать хоча б такі пареміологічні одиниці, напр.: рос. Пошла по масло, а в печи погасло; укр. Пішла по масло — в печі погасло; рос. Пошёл по канун, да там и затонул; укр. Пішов по канун (варений мед), та там і втонув (інваріант значення: "людина, що пішла по справах, зустріла друга чи знайомого, почала активно спілкуватися, та й забула про власні справи"); рос. Русский час — всё сейчас; Русский час долог; В русский час много воды утечёт; Наше дело на срок не поспело; Это долгая песня; Этой песне конца нет.

Складні погодні умови, тривалі періоди холоду під час пізньої осені, зими та ранньої весни (що становить приблизно половину календарного року), неможливість здійснення сільськогосподарських робіт та активного використання часу в холодну пору року, мабуть, зіграли певну роль у становленні східнослов'янського "непрактичного" ставлення до часу.

240

241

Етнічні особливості мовних картин світу

Мовна картина світу та ціннісні пріоритети етнічної спільності

Східнослов'янська емоційність і дружелюбність також можуть розгля­датися як фактори, що визначили депреціативне ставлення до часу як цінності в самій собі. З погляду американця "російсько-українське" ставлення до часу є нестерпно ірраціональним, зрештою, як і багато чого іншого. Так, запізнення серед українців та росіян не вважається нечемною поведінкою. Навпаки, людину, що запізнюється, навіть у наш швидкий час, терпляче чекають, вибудовуючи співчутливі припущення з приводу того, що могло її так затримати. І навряд чи їй доведеться вислухати критичні зауваження щодо зловживання чужим часом. У американській культурі запізнення може бути кваліфіковане як особиста образа, головним чином тому, що американці сприймають чекання як нераціональну витрату часу.

Таким чином, у межах усіх чотирьох культур виділяється ідеологема "час слід цінувати та ефективно використовувати". Однак крос-культурне (російсько-українське <->англо-американське) "case of time" ("справа про час") приводить до висновку про те, що східнослов'янська культура в її українській та російській іпостасях більше орієнтована на людину та її духовні потреби ("people-oriented") порівняно з англо-американською ("do­ing things-oriented") культурою, де концепт "self і установка на "action/ work" автоматично ставлять на перше місце те, що можна зробити за одиницю часу для власного добробуту, який є запорукою процвітання всього суспільства в цілому.

Звернімося тепер до крос-культурного дослідження ставлення до грошей, багатства і бідності, спираючись на пареміологічний матеріал аналізованих мов.