3.2. Життя та смерть у національно-мовних картинах світу

В уявленнях українського та російського етносів життя виступає складною, непростою справою, здійснення якої вимагає від людини неабиякої мужності, душевної стійкості та витримки: укр. Життя як шержиста нива,— не пройдеш, ноги не вколовши; Трапиться на віку варити борщ і в глеку; Усього на віку доведеться — й на жлукті пообідать; Життя прожити — не лапті сплести; Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння; рос. Жизнь пережить — не поле перейти; Жизнь прожить — что море переплыть; Жизнь изжить — не лапоть сплесть; Век изжить — не мех сшить; Век изжить — не рукой махнуть (не рукавицей тряхнуть).

І, хоча життя складається як із білих, так і з чорних смуг (укр. На віку, як на довгій ниві, всякого трапиться, всякого хліба ізкоштується — / твердого, і м'якого^ ; рос. И наплачешься, и напляшешься, и накаш-ляешься, и начихаешься),— все ж таки воно в цілому сприймається українцями й росіянами як певне надіслане "зверху" випробування, що передбачає не стільки радість, скільки муку й терпіння². Пор.: укр. Живу і світу не бачу: Гіркий світ, а треба жити; Що ж робить — треба жити! Душа не пташка — не виженеш! Маємося, як горох при дорозі: хто й не хоче, і той скубне; Вже мені й у пеклі гірше не буде; Добре живемо—хоч повісся, хоч заріжся; Життя не дарую, бо-м гірко бідував; Прожив, як у ступі стовк: ні смаку, ні знаку; рос. Не на живот рождаемся, а на смерть; Тяни лямку, пока не выкопают ямку! День ото дня живи, а час от часу не легче; Живём не на радость, а пришибить некому; Живётся, что в уброд бредётся (уброд — пухкий сніг); Не житьё, а каторга; Житьё — вставши, да за вытьё; Век живучи не усмехнёшься; Плакаться станешь, бог больше жить заставит; Поезжай, хоть куда: везде доля худа; Кряхтя, живём. Жить — кряхтеть; Ночь во сне, день во зле; Тяжко на свете жить; Тяжёл крест, да надо несть.

Проте життю, попри всю його важкість та гіркоту, віддає народ перевагу перед смертю, що оповита таємничою невідомістю: укр. Жити — мучитись, а вмирати не хочеться; Дай боже з який час лежати, а не нагло помирати; Горе тому, що земля на йому; Лучче одна свічка перед собою, ніж дві за собою; Легше яму копати, як у неї лягати; рос. Всякий живот боится смерти. Живой смерти боится; Живой смерти не ищет; Живой в могилу не ляжет; Живому нет могилы; Одна (дорога) голова на плечах; Жить плохо, да ведь и умереть не находка; Как жить ни тошно, а умирать тошней; Лучше век терпеть, чем вдруг умереть; Жить — мучиться, а умереть не хочется; Горько, горько, а ещё бы столько; кит. ren huo bai sui bu xian duo — "Яким би старим не був чоловік, він сподівається ще трошки пожити".

Англійські прислів'я, які відбивають національні уявлення про людське життя, малюють його не в такому трагічно-безвихідному світлі, акцентуючи необхідність долання труднощів: Life means strife; The life of

¹ Пор. з англійським прислів'ям: Life would be too smooth, if it had no rubs in it — "Життя було б занадто гладким, якби не його ребра".

² Аналогічного висновку доходять також Л.О. Чернейко та Хо Сон Те, які досліджували концеп­ ти "життя" та "смерть" на російському мовному матеріалі: "... переважають паремії, які відби­ вають песимістичне ставлення до життя" [Чернейко, Хо Сон Тэ 2001, с. 58].

228

229

Етнічні особливості мовних картин світу

Мовна картина світу та ціннісні пріоритети етнічної спільності

man is a winter's day and a winter's way. Однак життя в цілому уявляється милою, приємною справою, що несе людям задоволення і радість (Our whole life is but a greater and longer childhood; Life is sweet; Life is just a bowl of cherries), хоч інколи в ньому і трапляються певні труднощі та ускладнення (Life is not a bed of roses; Life is not all beer and skittles; Life is not all cakes and ale).

У межах досліджуваних етнічних ареалів смерть розглядається як неминуча подія в житті кожної людини, оминути яку ніхто на Землі не спроможний: укр. Скільки не живи, а помирати доведеться; Скільки не жити, а смерті не відбити; Як не живеш, а труни не минеш; Мруть люди, і нам те буде; Смерть дорогу знайде; На смерть нема зілля; Крути не верти, та треба вмерти; Дві смерті не буде, а одної не минути; Від смерті ані відхреститися, ані відмолитися; Від смерті і в печі не замажешся; Доба за добою, а до смерті ближче; Одна мати родила, одну й смерть давала; Коли вмирати, то вмирати — все одно треба день теряти; Смерті не відперти; Як не ховайся, а смерть тебе знайде; Смерть причину найде, а сама не винувата; Смерть на лестощі не зважає; Смерть — неминущая дорога; Всім нам там бути; рос. От смерти не спрячешься; Сколько ни жить, а смерти не отбыть; Как ни ликовать, а гроба не миновать; От смерти ни крестом, ни пестом; От смерти не откупишься; Грунью (рысью) от смерти не уйдёшь; От смерти не посторонишься; И то будет, что и нас не будет; Всем там быть: кому раньше, кому позже; По дважды не умирают, а однова не миновать; Час от часу, а к смерти ближе; Как ни вертись, а в могилку ложись; Люди мрут, нам дорогу трут, передний заднему — мост на погост; Кабы до нас люди не мёрли, и мы бы на тот свет дороги не нашли; англ. All men are mortal; All men must die; Nothing is certain but death and taxes; Death is the black camel that kneels before every door; Every door may be shut but death's door; The first breath is the beginning of death; Death defies the doctor; There is a remedy for all things but death; кит. fu diyou yu (букв, "риба плаває на дні горщика"), СІ: "смерть неминуча"; геп sheng bai nian, zhong gui yi si — "Той, хто прийшов у цей світ, має вмерти"; you sheng bi you si — "Якщо є життя, є і смерть".

Час приходу смерті невідомий жодному зі смертних: укр. Смерть вістки не посилає; рос. Никто живой предела своего не изведал; англ. Death keeps no calendar; Today a man, tomorrow none. Незнання людиною дати свого відходу з цього світу, з одного боку, дарує їй надію на довге

життя, а з другого — змушує бути готовим до того, що воно може в будь-який момент обірватися: укр. Думка за горами, а смерть за плечами; Чоловік—як муха: сьогодні живе, а завтра помре; Не горіло, не боліло, як з лука спрягло; рос. Смерть не за горами, а за плечами; Собираемся жить с локоть, а живём с ноготь; Не думал, не гадал, а помер; Сегодня венчался, а завтра скончался; Ныне на ногах, завтра в могиле; англ. Graves are of all sizes; As soon goes the young sheep to the pot as the old; In Golgotha are skulls of all sizes; кит. cao shiyuan ming — "Трапляється і передчасна смерть"; ke ran chang shi — "Смерть часто приходить несподівано"; геп sheng ru zhao lu — "Життя людини схоже на вранішню росу"; ren shenjihe (букв, "людське життя — майже нічого"), СІ: "людське життя недовгочасне, коротке"; ren sheng qi shi gu lai xi — "У всі часи лише деякі люди доживали до сімдесяти років".

Смерть не цікавить прижиттєвий соціальний стасус людини: перед нею всі рівні: укр. Куди миряни, туди і дворяни; Смерть не розбирає чина, а бере селянина і дворянина; Смерть не перебирає; Тільки то й правди на світі, що смерть: вона не знає, хто бідний, а хто багатий; рос. Смерть всех сравняет, на всех одЙа смерть; Одна смерть правдива (не разбирает богатого); Царь и народ — всё в землю пойдёт; У смерти на глазах все равны; И пономарь и владыка в земле равны; англ. Death is the great leveller; All our pomp the earth covers; Six feet of earth make all men equal; Death combs us all with the same comb; The end makes all equal; кит. ren sheng zi gu shui wu si (букв, "усі люди, які коли-небудь жили на Землі, вмерли"), СІ: "перед смертю всі рівні".

Неминучість смерті та рівність усіх перед нею змусило людину не лише примиритися з цим фактом, а й побачити в ньому деякі переваги: укр. Умреться, то все минеться; Вмер — менше лиха знатиме; Мертві стида не мають; Тільки той не грішить, хто в землі лежить; рос. Помрёшь, так отдохнёшь; Больше жить — больше грешить; Бойся жить, а умирать не бойся! Жить страшнее, чем умереть; Родится человек на смерть, а умрёт на живот; Земной быт — не всему конец; Смерть — душе простор; Умрётся — всё минётся; Помрём — всё хорошо будет; англ. Death is a remedy for all ills; Death rather frees us from ills, than robs us of our goods; Earth is the best shelter, кит. si zhu bu pa kai shui tang (букв, "мертва свиня не боїться окропу"), СІ: "мертві нічого не відчувають"; ren si kou bi (букв, "мертві мовчать"), СІ: "мертві люди не спроможні нікому нічого розповісти"; sheng yu you huan, si yu an le — "У житті багато лиха та страждання, проте смерть приносить спокій".

230

231

Етнічні особливості мовних картин світу

Мовна картина світу та ціннісні пріоритети етнічної спільності

У низці українських та російських прислів'їв ідеться про необхідність думати і пам'ятати про смерть, але не боятися її: укр. Думай про смерть: труна всякому готова; Одної смерті не минеш, а другої не буде (гайдамацька); Більше разу не вмреш; Смерть боїться того, хто з нею бореться; Боятися смерті — на світі не жити; рос. Дом строй, а домовину ладь! Избу крой, песни пой, а шесть досок паси! Жить надейся, а умирать готовься! Житейское делай, а смерть помни! Счастья ищи, а в могилу ложись; Живи на двое: и до веку, и до вечера; Смерти бояться — на свете не жить; Двум смертям не бывать, а одной не миновать. В англійських прислів'ях також відбите негативне ставлення до страху смерті: Не that fears death lives not; Fear of death is worse than death itself; A man can die but once.

Слід зазначити, що в російських прислів'ях, на відміну від українських, ідея безстрашності перед смертю тісно пов'язана з поняттям гріха: рос. Невинная (неповинная) душа не пристрашна к смерти; Смерть по грехам страшна; Не бойся смерти, бойся грехов! Не бойся смертей, бойся чертей! Кого бог накажет, тот сам помрёт, а другого любя приберёт; Кто чаще смерть поминает, тот меньше согрешает; Смерть без покаяния — собачья смерть; Дай бог умереть, да дай бог покаяться! Что припасла душа, то и на тот свет понесла; Тебе, телу, во земле лежать, а мне, душе, на ответ идти; Грех — не смех, когда придёт смерть. Смисл цих прислів'їв зводиться до того, що, згідно з християнськими віруваннями, людина, завдячуючи своєму безгрішному життю, добрим справам та помислам, отримує порятунок у потойбічному світі, заслуговує божу благодать, у зв'язку з чим їй нема чого страшитися смерті, і навпаки. Про релігійність росіянина влучно висловився видатний релігійний філософ і публіцист І.О. Ільїн: "... будучи душею вільного почуття та вільного споглядання, вона [душа] неначе народжена для християнства; тому її останнім власним притулком є віра та релігія" [Ильин 1996, т. 6, с. 189]. На релігійність як особливу дистинктивну ознаку росіянина вказували також відомі російські філософи М.О. Лоський, B.C. Соловйов та ін. Наведені вище російські прислів'я не знаходять собі еквівалентів в українській мові, що може свідчити про меншу роль християнства, зокрема християнських концептів, у формуванні української "есхатологічної" ментальності, чому значною мірою сприяла "одвічна недержавність релігії" в Україні [Русанівський 1993, с 3]. У російській мові є прислів'я, що встановлюють причиново-наслідкові зв'язки між тим,

як живе людина на білому світі, і тим, яка доля її спіткає у світі потойбічному: Каково житьё, таково и на том свете вытьё; Злому — смерть, а доброму воскресение. Подібні прислів'я також відсутні в українській мові.

Спасіння душі росіянина не має жодного відношення до матеріальних благ, накопичених за життя: Что копили, того не заберём, о чём не пеклись, то с собой понесём. В українських прислів'ях, які можна зіставити за змістом з наведеним, відбита тільки її перша частина: Життя багатство дає, а смерть усе відбере; Ми візьмем з собою штири дошки й землі трошки.¹

Цікаво, що в межах української, російської та англо-американської культур поняття легкої та важкої смерті співвіднесені з правильним, праведним життям, яке людина прожила: укр. Яке життя, така й смерть; Як робив, так і вмер; рос. Каково житьё, такова и смерть; Как живём, так и умираем; Кто как живёт, так и умирает; Как жил, так и умер. Каково поживётся, таково и отрыгнётся; Жил собакой, околел псом; англ. A good life makes a good death; They die well that live well; Such a life, such a death; An ill life, an ill end; He dies like a beast who has done no good whole he lived; A fair death honours the whole life. Серед китайських паремій подібних реляцій не виявлено.

Серед українських приказок зустрічається чимало таких, в яких виражено насмішкувато-іронічне ставлення до смерті: На Тетяну поговір, що Тетяна вмерла: вона лежить на печі і ноги задерла; Пішов на дно раків ловити! Взяв його дідько за старий довг! Нехай мруть та дорогу труть, а ми сухарів насушимо та й собі рушимо! Не вмер Гаврило — галушка вдавила; Не вмер Данило — болячка задавила; Там йому жаба й цицьки дасть; Якби кури не заклювали, то ще живий би був; Тільки що помер, а вже й неживий! Дурні люди! Кажуть, батько вмер. А хто ж мене тоді битиме? Наробили предки, що померли од редьки. Серед російського мовного матеріалу вдалося виявити лише одну приказку із жартівливо-іронічними конотаціями смерті: Насилу Ненилу свалили в могилу,² — в англійській мові подібні паремії зовсім відсутні. З одного боку, цей факт зіставлення може свідчити про життєву стійкість українського народу, який здатний сприймати трагедію смерті в

¹ Пор. і з китайським прислів'ям : sheng bu dai lai, si bu dai qu (букв, "народжуючись, ми нічого не приносимо в цей світ, коли приходить смерть, ми нічого не забираємо").

² Пор. з китайським прислів'ям: Іао er bu si shi we//є/ (букв, "якщо стара людина довго живе і не вмирає, вона окрадає інших").

232

233

Етнічні особливості мовних картин світу

Мовна картина світу та ціннісні пріоритети етнічної спільності

гумористичному ключі. З другого боку, на жаль, це може вказувати на обмежену здатність українця співчувати, що має глибинну співвід­несеність з українським індивідуалізмом. У зв'язку з цим привертають увагу такі українські безеквівалентні з погляду російської та англійської мов паремії: Жалістю не допомогти, коли смерть прийшла; Се таке, що під його рук не підставиш; Рук своїх не підложиш; Умри ти сьогодні, а я завтра.

Як в українській, так і в російській та англосаксонській культурах не прийнято говорити про мертвих погано: укр. Об умерлім добре говори, а ні, то мовчи¹; Кождий небіжчик — добрий; рос. Покойника не поминай лихом! О покойнике худа не молви; англ. Never speak ill of the dead; Speak only what is true of the living and what is honourable of the dead. Китайський мовний матеріал паремій такої тематичної спрямованості не засвідчує, однак можна припустити, що подібне табу також існувало, виходячи із ставлення китайців до смерті. З одного боку, мертвих боялися і намагалися виключити зі світу живих, а з другого боку, прагнули зберегти зв'язок з покійним, заручитися його заступництвом, зробити оборонцем від сил смерті, уособленням яких він є [Малявин 2000, с. 566— 571].

Серед китайських пареміологічних одиниць на тему життя та смерті виявилося лише декілька прислів'їв, у яких, з одного боку, відображено уявлення про присуд долі кожної людини Вищими силами (si sheng you ming, fu gui zai tian — "Смерть і життя зумовлені долею, багатство та знатність — Небом"; геп sheng ru\і—"Життя людини схоже на послання зверху"), а з другого — зафіксовано буддистське розуміння життя як низки нескінченних перетворень, переходу з однієї форми існування в іншу (sheng lao bing si — букв, "народження, зрілість, хвороби, смерть; геп sheng ruo meng — "Життя подібне до сновидіння"). У рамках таких пареміологічних одиниць смерть не розглядається як кінець земного існування, вона лише завершує певний життєвий цикл, на зміну якому приходять наступні інкарнації. Смерть в її абсолютному розумінні заперечується: sheng ji si gui — "Життя є лише місцем тимчасового перебування людини, смерть є поверненням додому";)/ le shijie (букв, "буддистський рай, де немає лиха"), СІ: "місце перебування померлих".¹ Це дає підставу деяким вченим твердити про характерну для китайського

¹ Це прислів'я має латинське походження: De mortuis aut bene, aut nihil.

² В. Мясников з цього приводу зауважує: "... смерть споконвіку була нічим іншим, як повернен­ ням людини в лоно землі — праматері всього довколишнього світу. Таким чином, на думку китайців, людина не щезає, а лише переходить в інший стан" [Мясников 1984, с. 12].

етносу безпроблемність переходу від земного життя до потойбічного світу за схемою + / + (радісне сприймання життя і надія на щасливе перебування в потойбічному світі) [Русол 2001, с 48]. З цим твердженням можна погодитися лише частково, оскільки, за спостереженнями автора, китайці вкрай трагічно сприймають відхід із життя своїх близьких, мале­чим відрізняючись у цьому питанні від європейців. Крім того, китайці дуже цінують життя в усіх його виявах, піклуються про своє здоров'я і роблять все необхідне, щоб продовжити строк свого перебування на землі. Про це свідчить не тільки застосування ними різноманітних комплексів оздоровчих вправ (qigong — цігун, taiji — тайц'і) та досягнень китайської традиційної медицини (Zhongyao),— це знайшло відображення і в китайських усталених виразах: ра si tan sheng (букв, "дуже любити життя і страшенно боятися смерті"); lou yi shang qie tou sheng (букв, "навіть мурашки хочуть жити").

Що стосується традицій поховання в Китаї, вони пов'язані з буддистським концептом "правильного часу", про що вже йшла мова (див. с 139 цього дослідження). Відповідно до вірувань китайців, найбільш придатними днями для здійснення поховального обряду є Цінмін—День поминання предків (початок квітня) і Дунчжи — День приходу зими (середина грудня).

Особливої уваги заслуговує відхід з життя, пов'язаний із самогубством. Якщо в рамках християнської релігії самогубство розглядається як тяжкий гріх, як добровільна відмова віддарованої Богом благодаті життя, то в Китаї воно не вважається гріховною справою, навпаки, може служити свідченням шляхетності й честі людини, яка зважилася на такий крок. У давньому Китаї самогубство найчастіше здійснювалося для того, щоб продемонструвати відданість Батьківщині та імператору, або для захисту своєї честі, якщо не було можливості довести свою правоту іншим способом, чи на знак протесту проти беззаконня. Яскравим прикладом може служити самогубство великого давньокитайського поета Цюй Юаня епохи Чжаньго. За переказами, прогресивний поет, який був також і державним діячем, передчуваючи близьку загибель країни, попереджав про це імператора і пропонував ужити певних заходів для спасіння батьківщини. Але імператор, повіривши наклепам політичних супротив­ників поета, випровадив Цюй Юаня з двору і заслав у далеку провінцію. І тоді, щоб довести свою правоту і невинність, поет кинувся у води ріки Міло.

234

235

Етнічні особливості мовних картин світу

Мовна картина світу та ціннісні пріоритети етнічної спільності

Китайці вірять, що духи предків завжди поруч з ними. Вони стежать за їхніми вчинками, допомагають їм і оберігають від злих сил. Традиція шанування покійних підтримується на державному рівні. На Тайвані, приміром, день поминання предків (Цінмін) є неробочим днем.

Таким чином, узагальнюючи проаналізований мовний матеріал, який висвітлює ставлення різних етносів до життя і смерті, попри деякі відмінності, зумовлені впливом історико-релігійних чинників, можна сформулювати інформеми/ідеологеми — універсалії, котрі, на нашу думку, притаманні людству в цілому: "життя краще за смерть"; "смерть неминуча"; "смерть усіх рівняє"; "часу приходу смерті не знає ніхто". Для лінгвокультурного "західного" ареалу, де поширена християнська релігія (Англія, Америка, Україна, Росія), властива ідеологема "якість життя зумовлює легку чи важку смерть". У лінгвокультурному "східному" ареалі, де поширений буддизм (Китай), виділяються дві основні співвіднесені інформеми: "життя — це низка перетворень" та "смерті в її абсолютному розумінні немає".