Б) біосферними заповідниками;

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників або національних природних парків зі включенням до їх складу інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду й інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників. Відповідним чином формуються площа та структура земель біосферних заповідників, а також визначається правовий режим таких земель. У зв'язку із цим Закон передбачає функціональне зонування земель біосферного заповідника; вони поділяються на три складові, які мають відмінний правовий режим охорони і використання. Основу земель біосферного заповідника складають землі з найбільш суворим режимом охорони — заповідна зона, її правовий режим збігається з правовим режимом земель природних заповідників. Далі у складі земель біосферного заповідника виділяється буферна зона, яка відділяє заповідну зону від територій, що зазнають антропогенного навантаження. Буферна зона має такий самий правовий режим охорони і використання, який встановлений законодавством для охоронних зон заповідників. У складі земель біосферного заповідника має бути встановлена зона антропогенних ландшафтів, до якої входять території традиційного землекористування, лісокористування, водокористування, місць поселення, рекреації та інших видів господарської діяльності.

Крім того, у складі земель біосферного заповідника може бути виділена зона регульованого заповідного режиму, до складу якої включаються регіональні ландшафтні парки, заказники, заповідні урочища з додержанням вимог щодо їх охорони, встановлених для відповідних об'єктів природно-заповідного фонду (статті 17, 18 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

В) національними природними парками;

Основу земель національних природних парків складають ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами, які вилучаються з господарського використання і надаються цим паркам як державним юридичним особам для виконання їх статутних завдань. До кола таких завдань належать: 1) збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; 2) створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах із додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; 3) проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; 4) проведення екологічної освітньо-виховної роботи. Для виконання цих самих завдань до складу території національних природних парків можуть включатися й ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів без вилучення (викупу) в останніх (ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Правове регулювання охорони і використання земель національних природних парків є диференційованим, оскільки вони підлягають функціональному зонуванню. Зокрема, землі національних природних парків поділяються на чотири зони, які істотно відрізняються за своїм правовим режимом. Так, у складі земель таких парків виділяють: а) заповідну зону, яка призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних ком-плексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників; б) зону регульованої рекреації, в межах якої проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць. У цій зоні дозволяється також влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок. Однак у ній забороняються рубання лісу головного користування, промислове рибальство та промислове добування мисливських тварин, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони; в) зону стаціонарної рекреації, яка призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку; г) господарську зону, у межах якої провадиться госпо-дарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, можуть знаходитися населені пункти, а також землі інших землевласників та землекористувачів.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджуються Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

Незважаючи на кількісну перевагу у складі земель національних природних парків територій, на яких дозволяється рекреаційна діяльність, землі таких парків є частиною земель природно-заповідного фонду, а не земель рекреаційного призначення. Річ у тім, що рекреаційна діяльність на землях національних природних парків підпорядкована саме вимогам забез-печення правового режиму охорони і використання їхньої заповідної зони. Тому на території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку (ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).