2. Гігієна праці та виробнича санітарія. Хар-ка трудового процесу з використанням пк

САМОСТОЙКА 7, ЛЕНЬ ПЕЧАТАТЬ

БІЛЕТ 8

1. Розслідування нещасних випадків на виробництві. Складання актів за формою н-1

Несчастный случай на производстве – это случай, который произошел в течение рабочего времени и времени, необходимого для подготовки к началу работы и после ее окончания на территории учреждения, вне ее - во время установленного перерыва, при выполнении работ в сверхурочное время, выходные и нерабочие праздничные дни. При следовании к месту работы или с работы на транспорте, предоставленном работодателем, или личном транспорте, используемом по распоряжению администрации в служебных целях. При следовании к месту командировки и обратно. При совершении действий, не входящих в трудовые обязанности работника, но совершаемых в интересах работодателя или направленных на предотвращение аварии или несчастного случая.

Несчастные случаи расследует комиссия в составе начальника цеха (главного специалиста предприятия), начальника отдела (бюро, инженера, специалиста, исполняющего его обязанности) охраны труда предприятия (цеха), старшего общественного инспектора по охране труда или другого представителя профсоюзного комитета предприятия (цеха, подразделения).

Каждый несчастный случай, вызвавший у работника потерю трудоспособности не менее одного дня или необходимости его перевода на другую работу на один день и более, в соответствии с медицинским заключением оформляют актом по форме Н-1 и регистрируют в специальном журнале.

Акт по форме Н-1 составляется в четырех экземплярах:

• один экземпляр пострадавшему или его доверенному лицу;

• один экземпляр работодателю;

• один экземпляр в страховую компанию;

• один экземпляр государственному инспектору по охране труда. Акт по форме Н-1 хранится не менее 45лет.

2. Пожежна безпека. Вогнестійкість матеріалів і конструкцій

КОНСПЕКТ!

БІЛЕТ 9

1. Служба охорони праці в установі. Охорона праці жінок та підлітків

Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. На підприємстві, де працює 50 осіб і більше, чисельність служби охорони праці визначається згідно Рекомендації щодо структури та чисельності служби охорони праці, що є доповненням до типового положення про службу охорони праці. Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід роботи у відповідній галузі виробництва. По важливості діяльності та оплати праці вони прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства або установи. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо власнику. Система управління охороною праці підприємства (СУОП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці. Основними функціями управління охороною праці, що розробляє і втілює служба охорони праці, є: 1. Створення ефективної системи управління (СУОП), яка б сприяла удосконаленню діяльності кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи. 2. Здійснення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці. 3. Розробка разом із структурними підрозділами заходів по забезпеченню норм безпеки, гігієни праці та виробничого середовища або їх підвищення (якщо вони досягнуті), а також підготовка розділу "Охорона праці" колективного договору 4. Розробка змісту та методики проведення інструктажу з питань охорони праці. 5. Забезпечення працюючих правилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами. 6. Проведення паспортизації цехів, дільниць, робочих місць щодо відповідності їх вимогам безпеки. 7. Здійснення оперативного та поточного контролю за станом охорони праці на підприємстві. 8. Розслідування, облік, аналіз нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, а також розрахунок шкоди від них. 9. Участь у підготовці та складанні статистичних звітів підприємства з питань охорони праці. 10. Розробка перспективних та поточних планів роботи підприємства щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці. 11. Планування та контроль витрат коштів на охорону праці. 12. Пропаганда та агітація безпечних і нешкідливих умов праці шляхом проведення консультацій, конкурсів, бесід, лекцій, наочної агітації та методичної роботи кабінету охорони праці. 13. Організація навчання, підвищення кваліфікації та перевірки знань з питань охорони праці посадових осіб. 14. Участь у роботі комісії з питань охорони праці підприємства, допомога в опрацюванні необхідних матеріалів та реалізації її рекомендацій. 15. Участь у комісіях по введенню в дію цехів, дільниць, нового устаткування або після капітального ремонту. 16. Забезпечення працюючих колективними та індивідуальними засобами захисту від шкідливих та небезпечних чинників виробництва, лікувально-профілактичним харчуванням, миючими засобами, санітарно-побутовими приміщеннями, надання передбачених законодавством пільг і компенсацій, пов'язаних із важкими і шкідливими умовами праці. 17. Контроль за дотриманням вимог трудового законодавства щодо використання праці неповнолітніх, інвалідів та жінок, проходженням попередніх, періодичних, щорічних обов'язкових та інших, передбачених відповідними документами, медичних оглядів працівниками підприємства. 18. Контроль за дотриманням чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконанням посадових інструкцій, проведенням інструктажів на робочому місці, виконанням приписів органів державного нагляду, наказів, розпоряджень, а також заходів по усуненню причин нещасних випадків і аварій, відзначених в актах розслідувань. 19. Контроль за відповідністю нормативним актам про охорону праці машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів, засобів протиаварійного колективного та індивідуального захисту працюючих, наявністю технологічної документації на робочих місцях.

  Рівність жінки з чоловіком в галузі трудових відносин не означає, однак, що жінки можуть виконувати такі ж важкі або шкідливі роботи, як чоловіки. Радянське трудове законодавство враховує фізіологічні особливості жіночого організму, інтереси охорони материнства і дитинства, а також роль жінок в сім'ї; тому встановлені спеціальні норми з охорони праці жінок. Ці норми можна розділити на дві групи: перша стосується всіх працюючим жінкам, друга - до вагітним жінкам і годуючим матерям.     До першої групи відноситься заборона праці жінок на деяких важких і шкідливих роботах. Праця жінки в інтересах охорони її здоров'я заборонено, наприклад, у виробництвах бензолу, аніліну, в ряді процесів виробництва сірчаної та азотної кислот, у виробництві сірковуглецю і на інших важких і шкідливих роботах. Законодавство встановлює граничні норми перенесення і пересування ваг дорослими жінками. Так, при ручному перенесенні по рівній поверхні вага вантажу не повинен перевищувати 20 кг, при пересуванні з застосуванням одноколісною тачки - 50 кг і т. д.     До другої групи норм охорони праці жінок відносяться: заборона залучати вагітних жінок до нічної роботи, (тобто з 22 год до 6 год ранку), до надурочних робіт (починаючи з чотирьох місяців вагітності), обов'язок адміністрації по лікарському висновку переводити їх на легшу роботу зі збереженням заробітку з розрахунку середньої заробітної плати за останні шість місяців і багато інших пільги. Жінки користуються правом на спеціальний тривалу відпустку по вагітності та пологах у розмірі 56 календарних днів до і після пологів з оплатою за рахунок коштів державного соціального страхування. Ряд пільг встановлений для годуючих матерів.     Радянське трудове законодавство перейнято виняткової турботою про підростаюче покоління і передбачає найбільш сприятливі умови для праці, відпочинку та навчання підлітків. Підлітками (неповнолітніми) вважаються особи віком до 18 років. Для підлітків у віці від 15 до 16 років встановлений робочий день тривалістю 4 години, а для віку від 16 до 18 років - 6 год, при збереженні оплати за повний робочий день, як і для дорослих працівників відповідної категорії. Підліткам надається щорічно відпустка тривалістю в один календарний місяць, причому він дається в найбільш сприятливий час року - у літній період. Забороняється застосування праці підлітків на нічних і понаднормових роботах. Підлітки не допускаються до ряду робіт з несприятливими виробничими умовами; наприклад, у хімічній промисловості працю підлітків заборонений на роботах з ремонту та чищення кіслотопроводов, газопроводів, скруберів, пиловловлюючих циклонів, фільтрів вентиляційних систем, на ремонті і перебиранні апаратури, наповненою ртуттю і на ряді інших робіт, де шкідливості можуть завдати шкоди молодому, ще не зміцнілому організму підлітка. Для підлітків у віці від 16 до 18 років встановлені граничні норми перенесення і пересування ваг: юнаки цього віку не можуть бути допущені до переміщення вантажів понад 16,4 кг, а дівчата -10,25 кг. Для прийому на роботу підлітків у віці від 15 до 16 років потрібна згода ФЗМК, який перевіряє, чи не заборонено чи в даних умовах використання праці молодих робітників і не протипоказана йому робота за станом здоров'я. При прийомі на роботу підлітки повинні проходити обов'язкове медичне огляд, який проводиться також щорічно до досягнення 18-річного віку. Якщо в результаті переогляду буде встановлено, що виконувана робота протипоказана підлітку, то йому надається інша відповідна робота. Всі ці вимоги забезпечують підлітку збереження і зміцнення здоров'я.