Основні процеси в інформаційній системі
Як основні процеси в інформаційній системі виділяють:
Уведення - інформаційна система одержує або збирає неопрацьовані дані усередині організації або з зовнішнього середовища.
Обробка - первісне введення перетворюється в більш значиму форму.
Висновок - оброблені дані передаються персоналові або іншим процесам
Зворотний зв'язок - висновку, що призначений для пристосування членів організації і допомоги їм в оцінці або у виправленні стадії введення.
Задачі інформаційної системи
Задача комп'ютерної інформаційної системи - чи функція її частина, що являє собою формалізовану сукупність автоматичних дій, виконання яких приводить до результатів заданого виду.
Особливості задач комп'ютерних інформаційних систем.
Інформаційний взаємозв'язок - результати рішення одних задач є вхідними даними для рішення інших. Ця особливість впливає на склад і зміст інформаційної бази комп'ютерної системи, вимагаючи також вибору способів і методів нагромадження і збереження інформації в системі.
Масовість і груповий характер рішення. Економічні розрахунки виконуються у визначений термін, причому визначається не одна, а група взаємозалежних економічних показників. Ця особливість впливає на структуру алгоритмів рішення задач, а також на склад і зміст програмного забезпечення систем.
Необхідність різноманітного рішення. Це стосується задач прогнозування, планування і прийняття рішень. Саме тому в комп'ютерній системі повинні бути передбачені відповідні спеціальні інструментальні й апаратні засоби, наприклад база моделей для задоволення згаданої потреби.
Чітко регламентовані терміни представлення вхідних даних і результатів рішення задач, а також вимоги до точності вхідних даних і результатів рішення задач. Тому при створенні комп'ютерної ІС необхідно вирішувати питання контролю інформації на всіх етапах її переробки (перетворення).
Постійні зміни складу економічних показників і методик їхнього розрахунку. Ця особливість впливає на склад і зміст програмного забезпечення, особливо на його прикладну частину.
Розмаїтість розв'язуваних у комп'ютерних інформаційних системах задач вимагає їхньої класифікації. Класифікація задач обробки даних по шести основних ознаках, що найбільше часто зустрічаються в спеціальній літературі
Історія розвитку інформаційних технологій.
Інформаційні технології — це комплекс методів, способів, кроків та технічних засобів, за допомогою яких реалізуються функції збору, передачі, обробки, збереження і видачі інформації користувачу.
Інформаційні технології залежать від таких компонентів:
технічних засобів;
програмних засобів, що здійснюють обробку і видачу інформації.
персоналу, здатного використовувати їх;
організації, що поєднує засоби і персонал у єдиному процесі;
На зміну «ручної», потім «механічної» інформаційної технології в 40—50-х роках XX ст., прийшла «електрична» технологія, заснована на широкому використанні електричних друкарських машинок, копіювальних машин, портативних диктофонів. Різко підвищилася кількість і швидкість обробки документів.
З появою ЕОМ і широким розвитком периферійної техніки настала ера комп'ютерної інформаційної технології (КІТ). Комп'ютерні інформаційні технології реалізовані на базі ПК, що орієнтовані, насамперед, на обробку економічної інформації з використанням визначених прийомів і програмних засобів.
Комп'ютерні ІТ пройшли у своєму розвитку 4 етапи:
машинних ресурсів,
програмування,
НІТ (нових інформаційних технологій),
високих ІТ.
Функціональні обмеження і висока вартість ЕОМ визначали основну задачу ІТ етапу машинних ресурсів (50—60-х років XX ст.) — підвищення ефективності обробки даних. Були розроблені алгоритмічні мови Алгол, Фортран і ін. Задачею технології на цьому етапі була економія машинних ресурсів, щоб при мінімальному обсязі пам'яті, що займає програма, забезпечувалася максимальна кількість операцій, виконуваних за одиницю машинного часу. Рішенню цієї задачі сприяло програмне забезпечення, орієнтоване на пакетний режим обробки даних.
Етап програмування (середина 60-х — початок 80-х м XX ст.) вимагав перегляд сформованих критеріїв функціонування обчислювальних засобів. Успіхи в розвитку електроніки привели до швидкого зниження питомої вартості машинних операцій і займаної оперативної пам'яті. Але мали тенденцію до зростання витрат на розробку і супровід програм. Крім цього використовувати обчислювальну техніку могли тільки фахівці. Тому основною задачею технології на цьому етапі балу економія людських ресурсів.
Концепція третього етапу — нових інформаційних технологій (початок 80-х м XX ст.) базується на широкому застосуванні комп'ютерної техніки, «дружнім» програмному забезпеченні, розвитих комунікаціях. На цьому етапі представилася можливість автоматизувати усе, що користувачі можуть виконувати без програмістів, тобто користувачу - не програмісту надана можливість прямого спілкування з ЕОМ під час роботи в діалоговому режимі.
Характерним для НІТ є персоналізація засобів обчислювальної техніки, створення локальних мереж і багаторівневих систем обробки даних, організація автоматизованих робочих місць (АРМ) фахівців різних профілів. При цьому могутні програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи і бази знань, системи підтримки прийняття рішень і т.п.) створюють комфорт у роботі, дозволяють підвищити продуктивність праці, а також ефективність у процесі прийняття рішень. Основною задачею НІТ було — економія роботи користувачів.
Для нової інформаційної технології характерні такі особливості:
робота користувача в режимі маніпулювання (не програмування) даними;
наскрізна інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, що передбачає одну уніфіковану форму представлення, збереження, пошуку, відображення, відновлення даних;
без паперовий процес обробки документів, під час якого на папері фіксується лише її остаточний варіант, а проміжні версії і необхідні дані, записані на машинні носії, надаються користувачу через екран дисплея;
інтерактивний (діалоговий) режим рішення задачі із широкими можливостями для користувача;
можливість колективного виконання завдань на основі групи ПК, об'єднаних засобами комунікацій;
Арсенал засобів НІТ постійно розширюється, зокрема, значне поширення в останні роки придбали комп'ютерна графіка, мультимедіа, гіпертекстові технології і системи.
Комп'ютерна (машинна) графіка є одним з важливих напрямків розвитку інформаційної технології в сучасних умовах. Під комп'ютерною графікою розуміють сукупність методів і засобів автоматизації процесів підготовки, введення, перетворення, збереження і відображення графічної інформації за допомогою ЕОМ і графічних пристроїв.
З погляду застосувань виділяють кілька напрямків розвитку комп'ютерної графіки. Головні з них такі:
графіка для автоматизованого проектування в машинобудуванні, будівництві, електроніці;
художнє конструювання;
програмне керування верстатами, роботами-маніпуляторами і підготовкою автоматизованого виробництва;
кольорова і напів-тонова графіка для формування реалістичних зображень просторових об'єктів, у тому числі для машинної мультиплікації;
автоматизована обробка зображень, їхній аналіз, розпізнавання образів;
ілюстративна і ділова графіка, наочне представлення інформації в дослідженнях, системах керування, виробництві;
спеціалізована графіка в поліграфії, видавничій справі, рекламі;
навчальна й ігрова графіка.
Засобу комп'ютерної графіки знайшли широке застосування в економіці й управлінській діяльності. Різноманітні типи графіків і діаграм використовуються для представлення економічних, фінансових і статистичних даних. Зображення географічних областей застосовують для наочності під час економічного аналізу, вивчення стану ринку, а також під час планування і прийняття рішень.
Системи мультимедіа являють собою інтерактивні комп'ютерні системи, що забезпечують роботу з багатьма інформаційними середовищами: нерухомим зображенням і рухливим відео, анімаційною комп'ютерною графікою, текстом і звуком.
Під гіпертекстовою технологією розуміють формування, підтримку, нарощування і перегляд інформації на основі гіпертексту.
Гіпертекстова система — це програмна система, за допомогою якої користувач в інтерактивному режимі може одержувати знання. Така система містить засоби представлення й обробки гіпертексту. Гіпертекст у загальному випадку, являє собою систему інформаційних об'єктів (статей), у якій задані й автоматично підтримуються асоціативні і значеннєві зв'язки між виділеними об'єктами (елементами, поняттями, чи рядками, розділами). Це текст, де окремі слова, рядки виділені підсвічуванням на екрані дисплея, а відповідне визначення їх відразу може бути видане на екран. Структурно гіпертекст складається з інформаційного матеріалу, тезауруса гіпертексту, списку головних тим і алфавітному словнику.
Інформаційний матеріал поділяється на інформаційні статті, що складаються з заголовка і тексту. Заголовок містить чи тему найменування описуваного об'єкта. Текст інформаційної статті може супроводжуватися поясненнями, прикладами, документами, об'єктами реального світу.
Тезаурус гіпертексту — це автоматизований словник, що визначає семантичні зв'язки між лексичними одиницями і призначений для пошуку слів по їх змісту.
Обробка гіпертексту відкрила нові можливості освоєння інформації. Замість пошуку інформації з відповідного пошуковим ключам гіпертекстова технологія передбачає переміщення від одних об'єктів інформації до інших з обліком їх значеннєвої, семантичної зв'язаності.
Сфера застосування гіпертекстових технологій дуже широка. Це видавнича діяльність, бібліотечна робота, навчальні системи, системи інформаційного зв'язування документів, законів, довідкових посібників, баз даних, баз знань і т.д.
У розвитку технології обробки інформації на ЕОМ можна виділити два великих етапи: автономне використання ЕОМ і етап їхнього об'єднання, створення обчислювальних мереж і на їхній основі — мережних інформаційних технологій. Поява в 60-ті роки XX ст. перших обчислювальних мереж стало революційним кроком у технології обробки інформації в бізнесі, порівнянну зі створенням перших ЕОМ. З появою обчислювальних мереж (ОМ) була зроблена спроба об'єднання технології збору, збереження, передачі й обробки інформації на ЕОМ з технологією комунікацій.
Мереживі технології дали можливість створювати геосистеми для доступу до світових сховищ інформації.
За рангом обчислювальні мережі можна розділити на локальні (ЛОМ) мережі в границях підприємства, установи, організації, і глобальні, котрі з'єднують країни, континенти, увесь світ.
В основу концепції четвертого етапу - високих ІТ покладена ідея удосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору в масштабі планети. Виникнення високих ИТ стало можливим завдяки розвитку програмного забезпечення, здешевленню вартості ПК і широкому їхньому охопленню глобальними комп'ютерними мережами. Програмне забезпечення включає вже не тільки індивідуальні програми, стандартні додатки, а і системи конференцій, що полегшують спілкування людей.
Основними задачами високих ІТ є:
максимальне спрощення інтерфейсу "людина — ЕОМ" на принципах інтуїтивного інтерфейсу;
досягнення універсальності методів комунікацій;
відкритість стандартів, тобто використання протоколів передачі інформації, що забезпечували б створення єдиного інтерфейсу для усіх взаємодій з ЕОМ (доступ до файлів, повідомленням, документам, до локальних дисків, графіки і мультимедиа).
Метою цього етапу є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачу інформації.