2.3. Методика роботи над казкою на уроках читання в початковій школі.

Інтенсивний розвиток початкової освіти висуває на перший план проблему якісної зміни педагога. Сьо­годні школі потрібен творчий учитель, який володіє методами науково-дослідницької, експериментальної роботи, глибокими знаннями щодо навчання, розвит­ку особистості учнів, організації спілкування в на­вчальній діяльності, уміннями застосовувати іннова­ційні технології.

Без сумніву, провести сучасний урок читання нелегко навіть досвідченому вчителю, а вчорашньому студентові — тим більше. Для цього потрібна ґрунтовна підготовка з методики читання, літературознавства, психології сприймання художнього твору, причому саме проблемно-дослідницького характеру.

Зупинимося на улюбленому жанрі дітей і вчите­ля — казці. На перший погляд здається, що організу­вати роботу з казкою легко. Але це лише на перший погляд...

Каз­ковий світ багатоаспектний, різноманітний, мудрий. Зрозуміти його учням початкових класів нелегко. Зміст казки діти засвоюють і запам’ятовують швидко. Важ­ко їм осягнути метафоричність жанру, його емоцій­ний підтекст. Саме на це має бути спрямована допомога дорослого. Вона буде діє­вою, якщо дорослі, представляючи дитині казку, від­чувають її мелодію, особливу інтонацію, забарвлення; співпереживають героям, уявляють просторову і часо­ву організацію казкових подій, вдихають аромат сло­ва, передають це дитині за допомогою жестів, міміки, інтонації; пам’ятають багато казок і вміють виразно передавати їх зміст.

Учителеві треба знати казку на вищому рівні — вмі­ти орієнтуватися в складному казковому якісно не­однорідному світі, від якого залежить тип казки, і ви­бирати прийоми роботи, щоб допомогти дітям сприй­няти своєрідність цього світу.

Перше знайомство із казкою повинно бути яскра­вим, щоб діти уявили персонажів, почули, про що вони говорять, зрозуміли їхні думки, жваво реагували на події, які трапляються з героями.

Прийоми первинного ознайомлення можуть бути різні: вчитель читає частину казки, якийсь епізод учні (заздалегідь підготовлені) інсценізують або розігрують як ляльковий спектакль. Після ознайомлення із каз­кою висловлюють своє ставлення до її персонажів, їх поведінки.

Перед повторним читанням казки учнями необ­хідно подумати, з якою інтонацією промовляти назви персонажів (з докором, незадоволенням поведінкою чи ніжно, з захопленням), дати можливість потрену­ватись у читанні з вибраною інтонацією. Наприклад, казка «Лисичка – сестричка». Лисичка хитрувала, заби­рала в тих, хто їй давав притулок на ніч, то качку, то гуску. Діти після ознайомлення з казкою відзначають, що негарно робила Лисичка, вони засуджують її пове­дінку, тому й слово «лисичка» промовляють з осудом. Учитель пропонує поміркува­ти над тим, що Лисичці спочатку було добре — мала смачний сніданок. Може, можна з нею порадіти, вона ж така винахідлива. Тобто, необхідно сформулювати проблемне завдання, щоб із пошуку відповіді на ньо­го почати повторне читання казки і міркування над її змістом: чому хочеться захоплюватись одними пер­сонажами і не хочеться іншими. Необхідно знайти в тексті той описаний момент, який вирішує ставлення читача до персонажів (наприклад, у казці «Лисичка – сестричка» це, можливо, той епізод, де Лисичка сама з’їла курочку, а звинуватила в пропажі гостинних діда й бабу).

Читання тексту казки спрямовується на пошук слів — характеристик поведінки персонажів, які допомага­ють дітям усвідомити своє ставлення до них. Уявити описані картини може допомогти прийом викорис­тання рухомих ілюстрацій, на яких художник виразно передав внутрішній стан персонажів. Якщо в тексті є оцінка ситуацій, в які потрапляють персонажі, то не­обхідно обговорити, чи вона збігається з оцінкою ху­дожника. Слід запропонувати учням провести спосте­реження за зміною поведінки, стану персонажів, вия­вити причину, вибудувати ланцюжок зі слів, вибраних із тексту, які характеризують стан персонажа. Перечи­тування ланцюжка слів допоможе «побачити», чи за­думувався персонаж над своїми вчинками, чи прагнув зробити якісь висновки для себе, до чого це призвело. Якщо герой казки покараний, то за що, які його риси засуджуються, яка основна думка казки.

Аналіз казки супроводжується пошуком висловле­них думок. Діти вчитуються в кожне слово. Зрозумів­ши казку, знайшовши ключ до її таємниць, можуть її виразно прочитати, переказати зміст.

Особливості опрацювання казки на уроках читання.

1. Зазвичай перед читанням казки проводиться невелика підготовча бесіда (можна запитати, які казки бувають, які читали; організувати виставку казок). Перед читанням казок про тварин можна нагадати про звички тварин, показати ілюстрацію цих тварин.

2. Казку читає зазвичай вчитель, але бажано її розповідати.

3. Роботу над казкою вести як над реалістичною розповіддю, не пояснюючи, що «так у житті не буває», що це вигадка.

4. Казку можна використовувати для складання характеристик і оцінок, так як персонажі казок зазвичай є виразниками однієї - двох характерних рис, яскраво розкриваються у їхніх вчинках.

5. Не переводити мораль казки в область людських характерів і взаємин. Дидактизм казки настільки сильний, яскравий, що діти самі роблять висновки: «Заслужено жабі - не треба хвалитися» (казка «Жаба - мандрівниця»). Якщо діти прийдуть до подібних висновків, то можна вважати, що читання казки досягло мети.

6. Специфіка фольклорної казки в тому, що вона створювалася для розповідання. Тому прозові казки переказуються якомога ближче до тексту. Розповідання повинно бути виразним. Хорошим прийомом підготовки до нього є читання казки в особах. Інсценування казок в позакласний час допомагає висловлювати казковий характер, розвиває мову та творчі здібності у дітей.

7. Казка використовується і для навчальних робіт зі складання планів, так як вона чітко членується на сцени - частини плану, заголовки легко відшукуються в тексті казки. Учні I - II класів охоче малюють картинний план.

8. Зазвичай читання казки про тварин не вимагає ніякої підготовки, але іноді слід нагадати в бесіді про вдачі і звички тварин. Якщо читається казка про природу, близькою дітям, то використовується матеріал екскурсії, записи в календарях природи, тобто спостереження і досвід.

9. У зв'язку з читанням казки можливе виготовлення ляльок, декорацій для лялькового театру, фігурок звірів і людей для тіньового театру.

10. Слід вести елементарні спостереження над особливостями композиції казки, тому що ці спостереження підвищують свідомість сприйняття казки дітьми. Уже в I - II класах діти зустрічаються з казковими прийомами триразового повтору і зауважують, що це допомагає запам'ятати казку.

Методика роботи над казкою

1. Попередня бесіда.

2. Переказ (розповідь) казки вчителем (у грамзапису).

3. Читання казки учнями (за частинами і словникова робота).

4. Самостійне читання (завдання – на дошці).

5. Розбір змісту казки за запитаннями вчителя, робота над виразами.

6. Читання в особах.

7. Складання плану.

8. Переказ змісту прочитаного.

9. Узагальнююча бесіда.

10. Творчі роботи у зв’язку з читанням.