Вступ:
Найрозвиненішою галуззю паливної промисловості України є вугільна.
Вугільна промисловість — базова галузь господарства, що здійснює розвідування й видобування кам'яного та бурого вугілля. Частка вугілля в паливно-енергетичному балансі України складає 69%, що є одним з найвищих показників у світі. Вугільна промисловість є базою для розвитку електроенергетики, металургії, коксохімії.
Роль вугільної промисловості полягає в тому, щоб забезпечити суспільство паливно-енергетичним комплексом.
Завдання навчальної технологічної практики:
Вивчення структури та організації виробництва та оперативного управління підприємств промисловості;
Технічного контролю якості продукції, мотиваційних механізмів стимулювання результатів праці;
Ознайомлення з організацією виробництва, організацією планово-економічної роботи, з основними техніко-економічними показниками діяльності підприємства, його підрозділів, станом охорони праці.
Об’єктом проходження навчальної технологічної практики є відокремлений підрозділ Державного підприємства (ДП) «Львіввугілля» шахта “Червоноградська” Львівсько – Волинського Басейну .
Основним видом діяльності підприємства є видобуток кам’яного вугілля.
На данний час на підприємстві налічується 1350 чоловік , з них: 7 заступників , 8 управлінських служб, а також 15 дільниць.
1.Загальна характеристика підприємства:
Проект будівництва шахти № 2 “ Червоноградська” був розроблений у 1954 році інститутом “УкрНДІпроект” на виробничу потужність 600 тис. тонн на рік. При будівництві довелося переборювати великі труднощі , на шляху до вугілля необхідно було пройти юрські відклади , водо насичені пісковими плавунами. Будівництво розпочалося в 1956 році , але було призупинене і законсервоване до 1963 року. Відновилося вже за зміненим проектом і тривало до кінця 1971 року.
Шахта “ Червоноградська ” введена в експлуатацію у листопаді 1971 року з виробничою потужністю 900 тис тонн вугілля на рік . Згідно з проектом термін служби шахти розраховане на 52 роки . У 1972 році шахті “ Червоноградська ” присвоєно назву імені 50-річчя СРСР. За 40 років гірники “ Червоноградської ” видали на-гора 27 млн. 200 тис тонн твердого палива та пройшли 205 кілометрів гірничих виробок.
На повну силу шахта “ Червоноградська ” почала працювати з 1982 року , тоді шахта мала чотири вуглевидобувні й дві прохідницькі дільниці. Було задіяно вісім лав , середньо діюча кількість очисних забоїв – чотири . Прохідники успішно виконували завдання протягом багатьох років , і саме це дало змогу нарощувати темпи вуглевидобутку.
Лава – це підземний коридор , який розрізає по горизонталі вугільний пласт. Його довжина 200м. , а ширина близько 3м., висота менше 1м ( висота лави дорівнює товщі вугільного пласта).
На 2012 у шахті працює 2 лави і планується відкритись ще одна у листопаді цього ж року. Працює на данний момент Лава 560 і Лава 438. Лава 560, довжина її становить 170 метрів і зольність рядового вугілля в якій становить 56,1 % , на ній працюватимуть до 2 вересня цього року тобто 9 місяців; Лава 438, довжина цієї лави становить 195 метрів і зольність рядового вугілля у цій лаві сягає 54,1 , тобто менше ніж у першій , а це означає що якість краща , на ній гірники працюватимуть до кінця 2012 року. У цьому році у листопаді планується відкритя Лави 439 , довжина якої буде сягати 195 метрів. У Лаві 560 працює механізований комплекс КД – 80 , а також комбайн РКУ – 10 , Лава 438 застосовує механізований комплекс 2КМ – 87 і комбайн РКУ – 10 , у Лаві , що планується відкриватись у листопаді 2012 року будуть застосовувати механізований комплекс 2КМ – 87 і знову ж таки комбайн РКУ – 10 . ( Дивитись таблиця № 1 – Графік вводу вибуття очисних вибоїв по шахті “ Червоноградська ” )
Мета діяльності Підрозділу – забезпечення виконання завдань Підприємства з видобутку вугілля з найменшими витратами; задоволення соціально – економічних потреб працівників Підрозділу і Підприємства.
Видами діяльності , які здійснює Підрозділ , є:
- Добування кам’яного вугілля.
Експлуатація родовищ корисних копалин .
Гірничі роботи. Гідрогеологічні , інженерно – геологічні , геоекологічні роботи.
Монтаж та демонтаж гірничо – шахтного обладнання.
Виконання робіт підвищеної небезпеки , та інші.
Організаційна структура управління - це форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.
Основними керівниками на шахті та її дільницях є: директор , головний інженер - перший заступник директора , начальник дільниці(цеху) , гірничий майстер і бригадир.
Директор діє від іменні шахти , представляє її у всіх організаціях і установах відповідно до закону , розпоряджається і здійснює керівництво у таких напрямках: організація ефективного використання виробничих фондів та іншого майна , кадрів , розвиток техніки , удосконалення організації виробництва і підвищення якості продукції.
Перший заступник директора – головний інженер керує розробкою виробничої програми , несе відповідальність за її виконання , бере участь у заходах з впровадження нової техніки і технології робіт , раціональної організації праці , слідкує за ефективним використанням машин і механізмів , несе відповідальність за економне використання матеріалів , електроенергії , палива , за стан техніки безпеки.
Основними структурними підрозділами шахти є дільниці та цехи. (Детальніше в таблиці № 2 і № 3).
2. Характеристика асортименту продукції.
Основною продукцією на підприємстві Шахта № 2
“ Червоноградська ” є кам’яне вугілля. Взагалі кам’яне та буре вугілля поділяються на такі класи:
Плита : позначається П , розмір куска цього вугілля 100 – 200мм.
Крупний : позначається К , розмір куска вугілля 50 – 100мм.
Горіх : позначається О , розмір куска цього вугілля становить 25 – 50 мм.
Дрібний : позначається М , розмір куска вугілля 13 – 25мм.
Насіння : позначається С , розмір куска вугілля 6 – 13мм.
Штиб : позначається Ш , розмір куска вугілля 0 – 6мм.
Рядовий : позначається Р , розмір куска вугілля 0 – 200мм.
В Україні використовувалася стандартизована класифікація вугілля. За середнім виходом летких речовин (Vdaf) і характеристикою нелеткого залишку з урахуванням спікливості і величини теплоти згоряння кам'яне вугілля поділяли на 10 основних марок : довгополуменеве (Д) , газове (Г), газовожирне (ГЖ) , жирне (Ж), коксове жирне (КЖ), коксівне (К), коксове друге (К2) , слабкоспікливе (СС), опіснене спікливе (ОС) і пісне (П). Від марки Д до марки П вміст вуглецю послідовно збільшується від 76 до 92 % , а вихід летких речовин зменшується з 42 до 7-12 % . У кожній з марок , крім Д і Г, за технологічними властивостями виділяють декілька технологічних групп . Для Донбасу виділяють такі марки вугілля: Д , Г , ГЖ , Ж , К , ОС , П ; для Львівсько-Волинського басейну: Д , Г , ГЖ , Ж .
Класифікація вугілля весь час удосконалюється. Однією з перспективних вважається геолого-промислова класифікація, концепція якої запропонована в останні роки ХХ ст. українськими вченими (С. Д. Пожидаєв та ін.).
Останній варіант класифікації вугілля унормовано За Стандартом України «Вугілля буре, кам'яне та антрацит» (ДСТУ 3472-96).
На шахті № 2 “ Червоноградська “ видобувають рядове вугілля .
Рядове вугілля це :
1) Видобуте, не оброблене вугілля, сировина для збагачення;
2) Вугілля (в т.ч. антрацит), яке відвантажується на ТЕС, для ін. теплоенергетичних потреб без розсівання на сорти за крупністю, але з можливим обмеженням верхньої границі крупності, напр., 0–200 мм, а також з попереднім видаленням крупних шматків породи.
А саме на шахті видобувають вугілля марок : ГЖКОМ , ГЖСШ , Г 0100 .
ГЖКОМ – газовожирний крупний горіх дрібний.
ГЖСШ – газовожирний насіння штиб.
Г 0100 – газовий клас від 0 до 100 мм.
3. Оцінка якості готової продукції.
Якість продукції - це сукупність властивостей продукції, яку обумовлюють її придатність, задовольнити певні потреби відповідно до призначення .
Підвищення якості продукції вугільного виробництва є одним з найважливіших напрямків роботи шахт . Вона залежить від багатьох факторів , а саме: рівня розвитку техніки , та технології робіт , удосконалення організації робіт , і дотримання технологічної дисципліни , підвищення науково – технічного рівня діючих стандартів , організації технологічного контролю тощо.
Провідне місце у вирішені проблеми підвищення якості вугілля належить технічному прогресу. Існуюча техніка дозволяє виявляти мінеральні домішки шляхом збагачення , перетворювати мілку фракції у куски необхідного розміру механічним і термічним способами (брикетування) , вилучати сірчані сполуки із вугілля перед спалюванням , обезводнювати різними методами.
Вугільна продукція характеризується великою кількістю показників якості. Згідно з державними стандартами таких показників нараховується близько 19 . Основні з них: зольність , вміст мінеральних домішок розміром 25 мм , волога , сірка , фосфор , розмір кусків , теплота згоряння та інші.
Зольність вугілля – характеризується негорючими мінеральними домішками . Під зольністю треба розуміти кількість негорючого залишку після спалювання вугільної речовини , який виражений у відсотках до загальної маси вугілля.
Мінеральні домішки розміром 25 мм і більші потраплять в вугілля під час його видобутку із покрівлі , підошви або породи.
- Волога – це домішки , які негативно впливають на ефективність використання вугілля. Вміст вологи є дуже важливим показником . Волога , яка міститься у вугіллі, ділиться на зовнішню , внутрішню і хімічно зв’язану. Зовнішня волога знаходиться на поверхні частинок вугілля і між ними . Внутрішня волога знаходиться в порах частинок вугілля . Хімічно зв’язана порода входить безпосередньо в склад вугільної речовини .
Коротко розглянемо організацію контролю за якістю вугілля у нас, в Україні.
Організація контролю за якістю на шахтах повинна бути спрямована на забезпечення мінімального засмічення вугілля породою покрівлі , прошарків , підошви , а також на найменше його зволоження . Відповідальними за це є гірничі майстри , начальники дільниць , апарат служби головного інженера . Крім цього , контроль за якістю вугілля здійснює відділ технічного контролю (ВТК). ВТК є самостійним відділом і права , які йому надаються дозволяють забезпечити виконання покладених на нього завдань з контролю за якістю вугілля відповідно до вимог стандартів і технічних умов. Але його підпорядкованість першим керівникам підприємства не дозволяє йому в повній мірі реалізувати свої повноваження.