10.3. Підвищення кваліфікації робітників

Підвищення кваліфікації, як і придбання знань, навичок і умінь, є результатом самої виробничої діяльності. Спеціально організоване навчання дозволяє досягти мети за більш короткий термін.

Підвищення кваліфікації спрямоване на послідовне удосконалювання професійних знань, умінь і навичок, ріст майстерності по наявній у працівника професії.

Особливість підвищення кваліфікації полягає в тому, що слухачі, уже володіючи визначеними знаннями і практичними навичками виконання робіт, можуть у силу цього критично відноситися до навчального матеріалу, прагнучи одержати саме те, що їм насамперед потрібно для виробничої діяльності.

Індикатором, що свідчить про необхідність підвищення кваліфікації робітників, служить зниження середнього розряду робітників, відставання розряду робітників від розряду робіт. Тому систематичному аналізу повинні піддаватися існуюча і необхідна кваліфікаційні структури робочих кадрів. Насамперед необхідний аналіз причин сформованого положення - зміни в техніці і технології виконання робіт, що ставить перед робітником задачу їх освоєння. Іншим індикатором може бути ріст бракованої продукції з вини робітника.

Оскільки однією з форм підвищення кваліфікації є освоєння суміжних професій, аналізу повинна бути піддана раціональність використання робочої сили по кваліфікації, використанню фонду робочого часу, можливості усунення його втрат.

Система підвищення кваліфікації, що склалася на виробництві, включає виробничо-технічні курси, курси навчання другим і професіям, що сполучаються, курси цільового призначення по вивченню нових виробів, устаткування, технології, школи по вивченню передових методів праці, школи майстрів і бригадирів.

Виробничо-технічні курси, як найбільш масова форма, створюються з метою підвищення виробничих умінь і технічних знаннях робітників до необхідного рівня для виконання ними робіт, з метою підвищення кваліфікації робітників розряду, класу і т.п. у межах даної професії і спеціальності. Тривалість навчання для кожної навчальної групи встановлюється індивідуально в межах від трьох місяців (з відривом від виробництва) до шести (без відриву від виробництва).

Задача курсів по навчанню другим і суміжним професіям видна із самої назви. Однак варто мати на увазі одну особливість. Якщо виходити із суті підвищення кваліфікації, коли підвищується розряд робітника (чи професійна майстерність у межах розряду) по наявній у робітника професії (спеціальності), то освоєння інших професій начебто б не має відносини до підвищення кваліфікації. Але вся справа в тому, що це за професія і з якою метою вони освоюються. Якщо робітник освоює суміжні професії, тобто знаходиться в тісному зв'язку з основною, стосовно до комплексу взаємозалежних робіт, на виконанні яких починає спеціалізуватися робітник (працівник), це можна розглядати як підвищення його кваліфікації, універсалізму, умова застосування більш раціональних форм організації праці при роботі за своєю колишньою професією.

Якщо ж освоюються далекі друг від друга професії (другі, треті і т.д.), як умова маневреності в працензабезпеченості робітника, як передумови внутрішньозаводського руху робітників, таке навчання ближче до перепідготовки кадрів (освоєння професій про запас).

Школи передових прийомів і методів праці мають своєю метою масове освоєння робітниками прийомів і методів праці передовиків виробництва.

Навчання містить у собі практичні заняття на робочому місці, проведені передовиками, а також теоретичні заняття, проведені фахівцями.

Курси цільового призначення створюються безпосередньо на підприємствах для вивчення нової техніки, устаткування, технології, техніки безпеки, прогресивних форм організації праці. Їхня задача - короткострокове навчання знов прийнятих на підприємство кваліфікованих робітників для того, щоб протягом першого місяця роботи на підприємстві вони могли засвоїти особливості технологічних процесів.

Останнім часом у ряді міністерств і відомств одержала поширення безупинна система підготовки і підвищення кваліфікації робітників, що побудована на навчанні робітників на короткострокових курсах по висхідним ступінях. Навчання ставить метою дати комплекс органічно зв'язаних теоретичних і практичних знань, покликаних допомогти робітнику опанувати професією від початкового до вищого рівня кваліфікації. Кількість ступіней навчання в різних галузях промисловості по-різному і встановлюється в залежності від складності професії чи спеціальності. Навчання здійснюється по єдиній по кожному ступеню професії навчальним планам і програмам і передбачає наявність єдиної учбово-програмної документації як у професійно-технічних училищах, так і на виробництві.

Підвищення кваліфікації повинне бути тісно ув'язане з професійно-кваліфікаційним просуванням робітників.

Для прийняття управлінських рішень важливий аналіз диференціації рівня заробітної плати в залежності від кваліфікації робітників з метою з'ясування наявності матеріальних стимулів у підвищенні кваліфікації.

Необхідність підвищення кваліфікації обумовлена різними причинами, а тому воно може бути організоване в різних формах і займати різні терміни. Так, процес навчання, спрямований на підвищення кваліфікації, може бути здійснений з відривом і без відриву від виробництва (система вечірньої і заочної освіти, самостійне освоєння освітніх програм і т.п.), саме навчання може бути розраховане на довгостроковий і короткостроковий його варіанти.

Звідси управління процесом підвищення кваліфікації робітників (працівників) на виробництві зв'язано з визначенням обсягів (масштабів) охоплення їм працівників на підставі результатів аналізу розходжень у фактичній і потребній кваліфікаційних структурах робочої сили, з вибором форм, видів і термінів підвищення кваліфікації виходячи з цільової його задачі.

Підвищення кваліфікації зв'язане з визначеними витратами як для підприємства (фірми), так і для працівника. Це витрати на оплату викладачів, оренду приміщень, придбання матеріалів і т.п. Тому підвищення кваліфікації і навчання з відривом від виробництва, унаслідок чого підприємство випробує тимчасових труднощів, повинне бути організовано таким чином, щоб результат від цього - більш високий рівень продуктивності праці, якості продукції внаслідок освоєння нових технологій, устаткування, прийомів і методів праці - перекривав витрати.

Програма підвищення кваліфікації і добір осіб, що направляються на навчання, повинні бути ув'язані з цілями і проблемами підприємства (фірми), з його орієнтацією на підвищення ефективності. З метою мотивації працівників до навчання і саморозвитку використовується не тільки правильно організована оплата праці з орієнтацією її на конкретні результати роботи, але й ув'язування просування працівників у професійно-кваліфікаційному плані з підвищенням їм своєї кваліфікації. Показниками, що характеризують роботу з підвищення кваліфікації, на підприємстві, є: частка робітників (працівників), що підвищили кваліфікацію, у загальній чисельності, структура, що навчаються по формах підвищення кваліфікації, по термінах навчання, а також частка тих, хто підвисив розряд (категорію, клас) у загальній чисельності робітників (працівників), що підвищували кваліфікацію, ріст продуктивності праці (відсотка виконання норм виробітку), зниження браку і т.п.