5. Методологічна та аксіологічна функції філософії

Основними функціями філософії вважають: світоглядну, мето­дологічну та культурологічну функції.

Методологічна функція. Методологія – це світогляд, що виступає у вигляді методу та теорії методу. Інакше, методологія – це сукуп­ність найбільш загальних ідей та принципів, що застосовуються у ви­рішенні конкретних теоретичних та практичних завдань, це й науко­ве обґрунтування, розробка ідей та принципів, шляхів та засобів пізнання та практики. Які загальні шляхи методологічного впливу філософії на інші науки і, зокрема, на військову справу? Їх два. Один з них зв'язаний з функціонуванням філософії як загального методу, що спрямовує постановку та вирішення проблем та зав­дань. Дійсно, військовий теоретик або практик, що вирішує будь-яку проблему, має розглянути її об'єктивно, всебічно, конкретно, виявити зв'язки та характер розвитку вивчених процесів та явищ. Інший напрямок зв'язаний з тим, що філософія виступає не лише як метод, але й як теорія методу. Тут філософія відіграє значну роль у постановці та вирішенні методологічних проблем військової теорії та практики. Для вирішення будь-якої проблеми військової теорії або практики, що виникає, необхідна правильна вихідна пози­ція. Але позиція не буде вихідною та правильною, доки не визначе­но її ставлення до всієї світової філософії, до досягнень різних філо­софських шкіл та напрямків, до діалектичного, метафізичного, системного методів мислення.

Аксіологічний характер філософських знань виявляється у допомозі людині визначити цінності і самоцінності життя, моральні принципи, гуманістичні ідеали. Це особливо важ­ливе в умовах загострення глобальних проблем сучасності, коли ак­туальними стають світоглядні аспекти різних видів діяльності. Ве­лика роль філософії в світі, що постійно розвивається, змінюється.

6. Соціокультурні передумови зародження філософії

Утвердившись в качестве системы, философия способна выполнять ряд важных социокультурных функций. Среди них следует назвать прежде всего мировоззренческую, методологическую и имагинативную. О мировоззренческой функции философии по существу все уже было сказано в связи с анализом философского мировоззрения. Здесь поэтому останавливаться на ней не будем.      Методологическая (ее еще можно назвать логико-эпистемологической) функция вбирает в себя организующую и направляющую роль тех принципов, которые составляют философский метод - "как" философии. В методологической функции философии убедительно воплощается аристотелевское понимание философии как "первой и последней науки". "Первой" - потому что она, выявляя первоначала, логически предшествует всем другим наукам; "последней" - потому что приобщение к ней предполагает знание других наук, определенное обобщение их теоретических достижений.     Имагинативная (англ. imagination - воображение) функция несет с собой раскрепощение и творческое расширение сознания. Дефицит воображения сегодня - один из острейших. Многих засасывает рутина, не отпускает повседневность, держит на коротком поводке инструментальная, расчетно-расчетливая рациональность. Между тем без развитого воображения и продуцируемых им альтернатив нельзя успешно отвечать на вызовы времени и, как следствие, изменять мир к лучшему.